Коли я згадую свій перший досвід із Богом, то повертаюся думками до того моменту, коли молився коротенькою молитвою у років десять. Я пам’ятаю, як по моєму тілу пробіг мороз, як з’явилися мурашки. Я усвідомив, що, напевно, справді молюся Богові. Це був мій перший контакт із Ним.
Бог ніколи не залишає тих, хто покладає на Нього свою надію та довіряє Йому. Я хотів би поділитися історією, яка є яскравим підтвердженням Його захисту та благодаті в моєму житті. Ця подія відбулася у непрості часи, коли все могло закінчитися трагічно, але Господь діяв неймовірним чином.
Маленькі опити в мене є завжди, наприклад, у мене алергія на табачний дим, але коли я ходжу до хлопців у лікарню, Господь зробить так, що я цей дим не чую, і чудово спілкуюся з хлопцями, молюся за них.
Я Дмитро Кропивницький, є пастором в церкві АСД, якось зимою готуючись заздалегідь до суботнього служіння, яке розпочинається о 10:00, я написав проповідь, в яку вклав чи мало зусиль протягом тижня.
В суботу з ранку о 6:00 в зимній період ще темно, проснувшись з відчуттям, що мене хтось розбудив, і звучить голос в голові ясний та чіткий, встань іди в кабінет пастора, і пиши нову іншу проповідь на тему; Молитва, в якій мають бути відповіді на такі питання:
В цьому світі багато речей можуть свідчити про Бога. Не має сенсу розповідати вам історію з чийогось життя адже історія з мого життя може так само сильно свідчити, що Господь є живим Богом та дієвим!
Мій досвід напряму пов’язаний з молитвою.
Перша, хто прийшла до церкви з моєї родини, була моя прабабуся, якій Бог відкрив біблійну правду через її знайомого родича, якого звали Юра, який ревно досліджував Слово Боже і дух пророцтва і який свідчив моїй прабабусі про Бога. На початку, звісно, не було легко робити кроки на зустріч Господу, адже до цього вона все життя була в православній вірі і прийняти щось нове не було так просто, адже і її мама з татом вони також були православними не в першому поколінні і забороняли моїй прабабусі міняти віру, адже в той час на тій території ніхто не чув про адвентистів.
Я народилась в родині адвентистів і з малку ходила до церкви. Почала шукати Бога я свідомо в 10 років. Тоді ж я вступила до клубу слідопитів завдяки моїй подрузі дитинства. Будучи малою я любила слухати одного пастора, він для мене був авторитетом в церкві. Коли він говорив проповідь я слухала з запалом. Пам’ятаю перший слідопитський свій табір який проводився в Черешенці 2015 року. Там я почала любити щиро Бога, пісні, проповіді, уроки суботньої школи…