Омельченко Ігор. Досвід перебування з Богом
Наш Бог — Він Бог любові і доброти. Згадуючи свій досвід життя з Богом, хочу поділитися проявом Його милості до мене.
Сьогодні — це історії відповідей на бажання моєї душі, які я Богові навіть не озвучував, як молитовні прохання. Але, певно, це повинно тільки додати сердечної вдячності.
Якось, ще на самому початку свого християнського життя, згадується розмова з однією людиною. Пам’ятаю говорив їй про те, що я (на той час мені було близько тридцяти років) вже декілька раз був на морі, але тепер бажав би більше побути в горах.
Моя дорога в адвентизм
Мене звуть Бровко Даниїл Сергійович, народився 20 травня 2001 року об 11:55 у місті Слов’янськ Донецької обл. Надалі ріс і виховувася в адвентиській родині. В мене є старша сестра, та молодший брат. Взагалі першим хто прийшли до Бога в родині це мій батько та мама, а вже потім через них до віри прийшли їх батьки.
Громадські організації українських адвентистів
Поэзия Романа Тихончука
Увидеть мир мне дал Всевышний,
возможность думать и мечтать,
жизнь и свободу подаривший,
судьбу, удачу мне понять.
Что видит, слышит и все знает
Господь про мир и про меня.
И все, что в жизни не бывает, —
Не тайна вовсе навсегда.
Алехандро Буйон. Єдине, що здатне змінити твоє життя
Давайте відкриймо Біблію та прочитаємо питання, яке задає апостол Павло: «Або нехтуєш багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?» Рим. 2:4
Чи ти нехтуєш, питає Павло, що означає нехтувати? В іншому перекладі принижувати. Це значить давати меншу ціну ніж воно коштує насправді. Пара черевиків повинна коштувати 20 доларів, а ти говориш: «Ні, вона коштує один долар». Ти в цьому разі занижуєш вартість. Павло говорить про те, що ти принижуєш Божу доброту, любов та довготерпіння.
Тяжке поранення дало час замислитися, завдяки кому та чому він залишився серед живих
Розповідає Микола Василенко, адвентистський пресвітер, місто Суми.
Упродовж багатьох років Микола Василенко служив та й продовжує служить Господу. Він був пресвітером у різних громадах міста Суми, допомагав у їхньому заснуванні, брав активну участь у проведенні євангельських програм, виконував обов’язки диякона, учителя суботньої школи.
Довгий час Микола разом зі своєю дружиною проводив у себе вдома домашню церкву.