Дитинство
Історія мого життя невелика але дуже цікава, як на мене. Я народився у 1989 році в м. Чернігові в звичайній сім’ї. Моя мама по спеціальності була бухгалтером. Мій батько працював на заводі. Народився я в православній сім’ї. У мами я друга дитина. У мене є старший брат, який старше мене на 10 років. Батько мого брата, мамин перший чоловік, загинув коли моєму брату було чотири роки. Мій батько одружився на моїй мамі у якої була дитина. У мого батька також була сім’я до моєї мами в якій народилася дівчинка. Тож у мене є сестра по батьку. Але з нею я бачився лише один раз у 2011 році. Я не знаю що сталося мого батька, але він ще в першій сім’ї почав пити алкоголь і його вигнали. Потім у нього з’явилася моя сім’я. І з ним знову щось сталося. Він також почав багато пити. І продавати речі з дому за горілку. Він також почав бити мою маму і мене. Мені тоді навіть не було і 10 років. Але 1999 році моїй мамі це набридло і вона подала на розлучення. У 2000 році прийшла комісія і мого батька виселили з нашого будинку. Потім він їздив лікувався і перестав пити. І мама прийняла його знову. Але це тривало недовго. Через півроку батько знову почав пити і піднімати на нас руку. Мама знову його вигнала. Це було десь у 2005 році. З 2007 року я батька більше не бачив. Після того у 2000 році як батька вигнали з дому я почав погано вчитися. Відсутність одного з батьків дуже б’є стресово на дитину. І тоді я був дуже злий на нього. Але зараз мені майже 35 років і я не маю злості на нього. Тепер я віруюча людина і розумію що він був у полоні гріха. І він нічого не міг з собою подіяти. Я йому дуже вдячний за те що він подарував мені життя. Але на цьому історія не закінчується.
Зацікавлений Біблією
Будучи маленьким десь до 12 років а можливо до 15, до нас приходили додому “Свідки сторожової вежі” і я любив колекціонувати їхні брошури. Я не пам’ятаю скільки їх в мене було, але була велика кількість. Відсутність батька вдарила по моїй самооцінці. Я почав погано себе вести. Почав палити і вживати алкоголь. Але Бог мене змилував я ніколи не був сильно п’яний. Бог мене змилував я ніколи не куштував горілки і ніколи не куштував наркотиків. У 2003 році за погану поведінку мене перевели з однієї школи в іншу. І там я не дуже гарно вчився. У 2007 році я закінчив школу і пішов навчатися в училище. Але і там не зміг нормально вчитися. У 2008 році через свою погану поведінку і поганий вплив на інших мені прийшлося переїхати у Полтавську область.
Проживаючи там і спілкуючись з людьми я задумався над своєю поведінкою. Я почав читати Біблію вважаючи, що це мені допоможе. І дійсно так сталося, але пізніше. Читаючи Біблію я почав осмислювати своє життя, що воно далеко від ідеального і я не хочу такого життя собі. Я інколи почав ходити на служіння до баптистів, п’ятидесятників та адвентистів. Ходячи до баптистів та п’ятидесятників я ходив з вигодою для себе бо вони щось приносили для мене. Паралельно я ходив до адвентистів сьомого дня. І чомусь так вийшло, що я там прийняв хрещення. Сам того не розуміючи, що це таке. Прийняв хрещення і через годину пішов грати у футбол. Я не відчув тієї насолоди, що Бог є зі мною. І тільки через деякий час Бог мені відкрив і я зрозумів, що таке бути християнином. Мене до Бога привів мій друг з яким я познайомився в Полтавській області. Але на жаль він зараз не ходить до церкви і вважає нашу церкву «сектою». Він дуже хотів влади над іншими і це його погубило. Він намагався звести мене з шляху Божого, пропонуючи нове вчення до якого він долучився, але Бог допоміг мені встояти і я нікуди не пішов. Інколи мені здавалося що в церкві все так класно і добре, і нема нічого поганого навкруги, всі в церкві добрі і привітні. В 2011 році я повернувся додому. Вже хрещений в церкві АСД. Мої ж рідні всі були православні і залишаються ними до сих пір. Тоді я намагався їм розказувати про Бога, але вони мене не хотіли слухати. В них, напевно, до сих пір є образа на мого батька, який вчинив нам багато неприємностей і болі, і через це, я думаю, вони відносяться до мене не дуже добре. Але мене це не ламає, а навпаки підсилює мою віру. В 2011 році я пішов попрацювати на декілька місяців до брата з церкви, який платив менше ніж обіцяв. І в кінці не заплатив мені ту суму, яку повинен був заплатити. Тоді я зрозумів що не все в церкві ідеально, і є гріх навіть в церкві. Це було дуже погано, адже я потребував коштів. Але нічого Бог допоміг мені знайти іншу роботу і заробити гроші на проживання.
Служіння в церкві
У 2012 році мені запропонували стати звукооператором в церкві. Я погодився і мене почали вчити, як бути оператором. І слава Богу за деякий час я навчився. У 2013 році я почав брати участь у вікторинах від Біблії по різним книгам з Біблії. У 2013 році я поїхав в гості до мого друга Ярослава який провів мене до церкви і до Бога. Він жив в Сумах. Він був пресвітером і мав бажання навчатися на пастора. Але в Україні на жаль його не взяли навчатися на пастора, бо у нього раніше були проблеми з законом. Але йому дали можливість і він пішов навчатися в «Заокському» в Росії. У 2014 році у Ярослава помирає батько якого я добре знав. Я приїхав до нього знову, підтримати його. І Ярослав сказав що хоче переїхати до мами в Італію і до сестри. Я йому казав: «Друг, якщо поїдеш, то ти втратиш Бога. Тобі краще перевестися на заочне відділення, бути пресвітером, допомагати бабусі, яка втратила сина, і заробляти кошти. Але він впевнено сказав, що буде переїжджати. І коли поїхав він до Італії він дійсно залишив церкву і Бога. На жаль це так, це була людина на яку я рівнявся. І тоді в 2013 році в мене з’явилося бажання також поступити на пастора. І бравши участь у вікторинах я йшов до цілі, щоб виграти навчання на богословському факультеті. Але кожен раз щось мені заважало. Я по вікторинах доходив до уніонного рівня. Але все одно не міг виграти це навчання. Але в 2016 році я зміг все-таки виграти цю нагоду, щоб поступити на пастора. Але у Бога були інші плани на мене і мене не взяли навчатися. Тільки через п’ять років я зрозумів, чому Бог мене не допустив тоді навчатися. І зараз я кажу що слава Богу, що Бог мене тоді не допустив до навчання. Тому що у 2017 році я почав грати в ігри на телефоні. І перестав читати Біблію взагалі. Я грав постійно в ігри. Вранці прокидаючись я брався за телефон і грав. На роботі вдень і в церкві щосуботи я грав в ігри. Навіть коли спати лягав я грав в ігри. І навіть іноді вночі я грав в ігри. І Бог бачив, що в мене буде цей період і тому Він не допустив мене навчатися тоді. За це я зараз кажу Йому: «дякую тобі Боже, що ти не допустив мене навчатися саме тоді». Хоча тоді в 2016 я був дуже злий на адміністрацію, яка мене не допустила до навчання. Пройшло 5 років а я все грав в ігри.
В 2021 році в мене почали турбувати думки. Куди я трачу свій час на що. Ігри? Аже мені це ніякої користі не приносить, а навпаки тільки розшатує мою нервову систему. Я почав кидати ігри. І влітку 2021 року мене запросили вперше в житті бути наставником дітей підлітків. Я сумнівався чи зможу я бути нормальним наставником, адже в мене не було досвіду в цьому. І в мене була думка від Бога, що якщо Бог тебе кудись кличе треба відкликнутись на цей заклик. А перед цим у мене почало з’являтися бажання знову поступити на богословський факультет. Знову з’явилося бажання стати пастором. Я почав про це молитися. В той час я ходив в церкву другої громади міста Чернігова. А по вечорам п’ятниці я ходив у третю громаду міста Чернігова. Там був пастор Василь Георгійович Скрипкар. Він мені запропонував перевестися до нього в громаду. Я перед від’їздом до табору підліткового, де мене запросили бути наставником, написав заяву щоб мене перевели до третьої громади міста Чернігова. Йому я сказав: «пастор я хочу піти навчатися на пастора». Він мені відповів молися нехай Бог тобі допоможе. Якщо Бог покаже що це твоє то ми зробимо, щоб ти поступив. Я почав молитися. І одного дня будучи на роботі я молився щоб Бог показав мені чи потрібно мені дійсно поступати на пастора. І в один день я побачив дійсно заклик Бога. Прокинувшись зранку на телефон мені прийшло сповіщення від застосунку Біблія. Там були такі слова з книги пророка Ісая шостий розділ восьмий текст. «Кого мне послать и кто пойдет для нас. Вот я пошли меня». Побачивши цей вірш, я почав молитися: «Боже, якщо Ти бажаєш, щоб я пішов вчитися, покажи мені цей текст ще раз». Пізніше в цей день в інстаграмі я побачив цей текст ще раз. Я ще раз молюсь Боже якщо ти бажаєш покажи мені цей текст третій раз і дійсно в інстаграмі я знову у іншої людини бачу цей текст. Цей текст виставив в інстаграмі тоді молодіжний керівник центральної конференції тоді Ярослав Черепін. Вже був вечір. Вранці на наступний день я будучи на роботі з новим молюсь до Бога: «Боже покажи мені ще раз останній якщо Ти бажаєш, щоб я йшов вчитися на пастора». І знову я побачив цей текст у Ярослава Черепіна на наступний день випадково. Не шукав навмисно цей текст. І тоді я зрозумів що Бог бажає щоб я пішов навчатись на пастора. Потім я погодився бути наставником на цьому таборі. І виявилося що табір буде на Азовському морі. А я ніколи не був на морі і це була гарна відповідь від Бога, що якщо Бог закликає, то треба відкликатись. Я вперше побув на морі, я вперше був наставником, і я вперше сидів за кермом автомобіля. Приїхавши додому з табору мене вже перевели в третю громаду. І пізніше я поїхав на школу лідерів. І на великий жаль там я дізнався що пастор Василь Георгійович помер. Його забрала швидка. У нього був коронавірус. І в мене тут опустилися руки. Кажу Боже як він повинен був вести мене до того, щоб я пішов навчатися. Але через пару місяців до нас приїхав новий пастор. З яким я поговорив про те що хочу йти навчатися. Він також погодився допомогти мені в цьому.
Але 24 лютого 2022 року в нас в країні почалася війна. Вдень коли почалася війна я хотів поїхати до Бучі, адже багато моїх знайомих жило там. Але Бог мене стримав і я тоді не розумів чому я не можу поїхати. Ще три тижні я був в Чернігові. І тільки після того Чернігова приїхав Андрій Гриненко який зараз пастором є в Сумській області. Він мій друг і він в 2015 році виграв навчання на пастора і зараз він пастор. Він приїхав за друзями зателефонував мені і сказав що може мене забрати. І тоді я зміг поїхати з Чернігова ненадовго. Ми зупинились в Білій Церкві. Виїжджали ми під обстрілами. Але Бог нас зберіг в тій ситуації. Потім з Білої Церкви я поїхав до Чернівців. І там я познайомився з президентом українського уніону Станіславом Вікторовичем Носовим. Сказав йому що я хочу навчатися але мені вже багато років. Він мені відповів подавай заявку і нехай Бог тобі допоможе. Також я поговорив з президентом своєї конференції. Потім я поговорив з ректором УАТІ, Ігорем Іллічем Корещуком. Сказав їм що я хочу йти на служителя і щоб Бог мене закликав і я це побачив. І всі мені казали, щоб я йшов поступати. Навіть людина яка в 2016 році казала, що пастором мені ніколи не бути, в 2022 році сказала щоб я поступав навчатися.
За шість днів до екзамену мені на вулиці дали повістку до воєнкомату. Я не знав як мені бути і я шукав відповіді від людей, які б сказали мені, що тобі не потрібно ти до воєнкомату. Але мені подзвонив пресвітер і сказав це твоє випробування тобі потрібно піти сходити. На наступний день я набрався мужності і пішов до воєнкомату. Де сказав що я збираюсь поступати до інституту на навчання. Мені просто віддали мій паспорт і сказали добре, можеш іти. Я пішов додому хвалячи Бога. Коли прийшов день поступлення і коли я написав тест і сказав невеличку проповідь на 5 хвилин і всі очікували результату. І на 99% я був готовий почути відповідь ні. Але Бог зробив так що мене взяли навчатися. Це в дуже велике чудо Бога для мене. І коли я прийшов навчатися в мене ще був кредит майже в 1000 доларів. І навчаючись весь перший курс я міг виплачувати кредит. Оскільки Бог і благословив мене роботою на території інституту. Але весною 23-го року робота закінчилася я не знав чим далі мені платити. І тоді Бог послав мені одну людину, одного студента, який подарував мені майже 800 доларів і сказав закрий кредит і більше ніколи його не бери. Це була така благословенна ситуація в моєму житті щоб Бог і тут про мене попіклувався. Зараз кінець 2024 року в мене нема кредитів. Я навчаюся на третьому курсі богослов’я. Незважаючи на мої помилки в житті Бог все одно мене любить. І Бог дає мені можливість навчатися. Бог дає мені можливість заробляти кошти. Бог мене годує і Бог дає дах над головою. Ось такий великий Бог якому я бажаю служити.