Студент Богословського факультету
Максим Володимирович Чечель

Вітаю, дорогий читачу!
Сьогодні я хочу поділитися з тобою своєю історією — розповісти трохи про себе та про своє життя.

Два роки тому зі мною стався досвід, який змінив мій погляд на багато речей. Я поїхала в Польщу до своєї тітки. Там ми планували подорож на море разом із нашими друзями. Вони не поділяли наших поглядів на віру, тому не особливо зважали на наші домовленості щодо часу поїздки: ми планували виїхати в неділю, а вони без нашого відома забронювали готель на суботу.

Тітка вагалася, їй було важко прийняти рішення: поїхати з усіма й порушити свої принципи чи дочекатися завершення суботи. Вона не хотіла підводити друзів, адже гроші вже заплатили. Її розривало між сумлінням і бажанням не псувати стосунки.

Вітаю, мене звати Богдан, я з пасторської сім’ї, з дитинства був знайомий з церквою, але прийняти рішення стосовно хрещення не міг до 19 років, батьки наголошували, що це необхідно для християнського зростання, для заключення завіту з Богом, і апелювали різними аргументами, щоб я прийняв рішення, стосовно свого майбутнього в церкві.

Вітаю, мене звати Олег — бажаю поділитись коротким оглядом мого життя, яке наповнено чималою кількістю запитань до Бога у відповідях на які Господь проявляє свою могутність та любов.

Вітаю. Мене звати Володимир. Я хочу поділитися моїм досвідом дитинства, як я посвятив своє життя Господові.

Зі слів мами моє народження було дуже важким, тому я отримав деякі травми головного мозку. При довгому народжені мій мозок недоотримав кисню, що призвело к деяким хворобам. До семи років я хворів важкою хворобою і мама шукала і пробувала багато методів і способів вилікувати мене. Це були і лікарі, і бабки, і екстросенси, гадалки і багато багато хто. Тоді в ті часи 1990 років це було в моді. Багато переїздів, подорожей, гостиниць, багато потраченного часу і все марно. Відчай і смуток.