Ельміра Павленко, моє свідчення
Мене звуть Ельміра, мені 25 років я ДВБ, і я вірю в Бога.
ДВБ – розшифровується, як дитина віруючих батьків. Я знайома з церквою з дитинства, вирішила, що я готова до заповіту з Господом аж у 9 років, тоді і прийняла хрещення. А далі все як у більшості молоді, яка з дитинства щосуботи слухала дитячі історії під кафедрою та робила поробку Йони в череві кита. Пошук себе, пошук відповідей на запитання, виклики до Бога: «Ти дав мені право вибору, то не засуджуй мене за те, що я їм користуюсь». Працюючи зараз з молоддю, розумію, що через такий шлях проходить більшість і саме в цьому ти зустрічаєш Ісуса особисто і будуєш свою, а не батьківську, віру. Вдячна Богу, що у всіх пошуках, запитаннях і падіннях Він не залишав і продовжував вести до Себе.
Я вірю, що Господь будує відносини з кожною людиною індивідуально. Знаходить саме ту мову, яку ти розумієш. Моя мова – мова дедлайнів. Мені потрібно чітко розуміти, коли останній день здачі курсової, щоб в останню ніч сісти її писати. Саме цією мовою, Бог і нагадує мені, що моє життя — в Його руках.
Незважаючи на те, що я вже давно у церкві і зараз несу служіння, мої відносини з Богом можуть просідати та переживати різні етапи. Ковід, втрата роботи, запуск чи закриття проекту, війна, окупація, еміграція. Всі ці зовнішні фактори так чи інакше впливають на відносини з Богом, десь ти чіпляєшся до Нього так міцно, що кожну секунду в голові тримаєш з Ним діалог, щоб пройти через випробовування. А десь, так поринаєш з головою у проблеми і забуваєш, що можеш звернутись за підтримкою до Творця всесвіту.
У моменти, коли моя віра слабне, а багажу досвіду з Богом не вистачає для підтримки, Він відповідає на молитви так, як може тільки Він.
Наведу декілька прикладів за час повномасштабного вторгнення, щоб пояснити, що я маю на увазі.
Ми з чоловіком мали летіти на роботу, за кордон 24 лютого. Раніше не могли, чекали поки почнуть діяти вакцини від ковіду. Тоді, це дійсно було важливо. І знаєте, все йшло чудово, ми закрили всі питання з навчанням та роботою, зняли готівку в різній валюті та спакували вдома всі важливі речі. Відповіддю на молитви я вважала і те, що ми знайшли жіночку, яка була готова доглянути наших тварин, поки нас не буде вдома, відповідно, ми замовили для них усе необхідне на 4 місяці. О 5 ранку ми мали їхати до Борисполя, але ми почули вибухи і отримали повідомлення від Райанейр, що ми залишаємось вдома. Ми взяли тварин, їжу для них, наші спаковані валізи і поїхали на дачу до тата, щоб разом пережити оточення а потім і окупацію, з пічкою та колодязем, десь на кордоні з Білорусією. Прильоти закінчувались рівно біля будинку, де ховалась моя сім’я, ми виїжджали з міста останніми, перед заходом російських танків, нам передали продукти в момент, коли я приготувала їжу з останніх запасів, наша мама виїхала останньою машиною з Чорнобиля. Запасів корму вистачило на наших і батьківських тварин на весь період окупації. І так багато чого було останнього, що вже через декілька тижнів була впевненість, що Господь посилає все в потрібний момент і проведе нас через це випробовування. Історія про вдову, яка нагодувала Іллю не виходила з голови.
Зараз, аналізуючи весь той період, розумію, що Господь лишив нас там, щоб вся наша сім’я лишилась живою.
Цією мовою Бог говорить зі мною не тільки в небезпечних ситуаціях. Вже під час повномасштабного вторгнення ми з командою проекту Сіль вирішили провести місійний конгрес для молоді. Наш проект живе тільки за умови набору певної кількості учасників. І ось до кінця реєстрації 2 тижні, а в нас зайнято 20% місць, відповідно у нас просто немає грошей, щоб його проводити. Ми з командою починаємо молитись, щовечора, о 7, не важливо скільки людей з команди прийшло 2 чи 20, ми молимось. В останні декілька днів реєстрації ми набираємо рівну ту кількість учасників, яка була нам потрібна. Ба більше, молячись за проект, ми молились за один одного і ні одна молитва не лишилась без відповіді. Моїм особистим чудом з того молитовного тижня лишилось те, що в моєї кішки зникло 2 пухлини і їй відмінили операцію. Можливо для когось це дрібниця, але для мене це було відповіддю від Господа: «в тебе зараз немає ресурсу переживати ще й це, я візьму це на Себе, твоя кішка також мене хвилює». І знову все в останній момент, там, де вже немає надії але є втручання Бога.
За час війни я часто приїжджала до Німеччини, щоб підтримати молодь та провести для них якесь служіння. Ми дуже вдало, з великою кількістю чудес і відповідей провели літній табір у 2022 році для молоді, яка тікала від війни. Мали проводити такий самий і в 2023 році, я була координатором та відповідала за більшість організаційних питань. Табір був прописаний, команда зібрана і він все ж таки прийшов, але без моєї участі. За тиждень до проведення табору мене попросили покинути проект через різні погляди на неоднозначну ситуацію в місцевій громаді. Мені було прикро, тому що як табір так і питання в громаді я вирішувала в молитві і в довірі до Бога. Але буквально в ті ж дні, коли я покидала проект, мене запросили на табір в Ірландію. Потрапити туди було моєю мрією, а щоб потрапити туди та ще й на служіння! Я навіть не могла дозволити собі таке намріяти. Господь послав мене в місце, де будучи координатором, не маючи досвіду в подібних проектах (табір був сімейним) я відпочила так, як ніколи Господь знову в останні момент весь мій біль перевернув на благословіння.
В мене багато таких досвідів в міграції, побуті, служінні, маленьких, на 2 речення. Тими, які я привела до прикладу, я хотіла показати, як Небесний Батько тримає мене за руку, навіть коли я вириваюсь і показує, що це Він, бо це Його почерк.
В моменти, коли моя віра слабне а життя підкидає нові випробовування, Господь вступається там, де ти ніколи не зможеш сказати, що це збіг обставин чи результат твоєї наполегливої праці. Він показує, що володіє ситуацією і в самий останній момент до дедлайну бере тебе на руки та проносить крізь випробування.
Хочеться написати якийсь заклик, нехай він буде такий:
Я впевнена що Бог і до вас говорить тією мовою, яку ви розумієте. Знайдіть її, помічайте де Господь піклується про вас, в чому це виявляється. Можливо, Він говорить через оточуючих вас людей, через нав’зливі думки, які рятують або вчасно підібрані книги чи місця з Писання. Не бійтесь покладати надію на Господа, Він точно зробить все найкращим для вас чином! Бог точно говорить до вас! Говоріть і ви до Нього, щоб ваші відносини мали діалог та зміцнювались!
