Медіатизоване ХХІ століття перетворило увагу реципієнта на стратегічний товар. Перевантаження знаннями при тих же здібностях до її сприйняття й осмислення, клієнт-орієнтована комунікація друкованих і електронних медіа, персоналізація інформаційних потоків у цифровому світі змусили медійників до глибшого вивчення споживацької психології та поведінки, де відмінності аудиторії грають таку ж важливу роль, як і спільні риси. Ці процеси характерні й для релігійної комунікації України, де протестанти постають впливовою меншістю, й навіть у наукові тексти проникають міфологеми на кшталт «[у] сучасній Україні протестантизм претендує на домінуючі позиції» [Ігнатуша А. Протестантська періодика України як суспільно-політичне явище 20-х рр. ХХ ст. / Ігнатуша Алевтина Євгенівна. — Автореферат… канд. іст. наук. — 07.00.01 — Історія України. — Запоріжжя, 2009. — С. 1].

Хочу поделиться сутки назад придуманным методом евангелизации самых темных закоулков Internet’а и своими незабываемыми впечатлениями.

С декабря прошлого года заработал очень интересный Интернет проект, разработанный 17-летним школьником из Москвы: http://ChatRoulette.com (по-русски — чатовая рулетка). Суть его в следующем: человек анонимно заходит на сайт, где видит два видео окна — для его Web-камеры и для транслирования видео с Web-камеры собеседника. Также там имеется окно для текстовой переписки с текущим собеседником и три кнопки: «старт\следующий», «сообщить о спаме» и «стоп».

«Маленький ріг має два обличчя». Ці слова можна назвати гаслом творчої концепції Іллі Пруненка, адвентиста і водночас молодого художника з Дніпропетровська. Його проект так і називається «Маленький ріг». Презентація цієї роботи Іллі проходить в рамках Молодіжного Фестивалю Проектів «Non Stop Media» в Харкові.

Фестиваль «Non Stop Media», який ініціює Харківська муніципальна галерея, проходить у першій столиці вже вп’яте. Він демонструє сучасний арт-дух молодих митців. Свої роботи до фестивалю подавали 103 учасники, до фіналу потрапили тільки 25, серед яких є й Ілля Пруненко.

Редактору газети «Пульс» Стулій Е.Ф.

Шановний редакторе!

У криворізькій газеті «Пульс» №14 (091) від 07.04.2010 розміщена стаття «10 самых жутких сект мира», в якій подана недостовірна інформація про Церкву адвентистів сьомого дня. Ця «новина», розповсюджена Вашою газетою, завдає шкоди репутації всесвітньої релігійної організації, офіційно зареєстрованої в Україні — не лише в місті Кривому Розі, а й за його межами.

10 апреля в Харькове побывал очень интересный гость, человек, которых Библия называет домостроителями Церкви — пастор из Белгорода Вениамин Кучерявенко.

Пастор Кучерявенко родился в 1933 году в семье известного украинского проповедника Ивана Кучерявенко, репрессированного за веру и погибшего в сталинских лагерях. Однако его жена сумела так воспитать детей, что они не представляли себе иной жизни, как не пойти по стопам отца. И потому и Вениамин, и его брат Владимир стали проповедниками Вечного Евангелия.

Церква Адвентистів Сьомого Дня м. Конотоп в плідній співпраці з благодійним Білоцерківським фондом»Божії приховані скарби» здійснює соціальну допомогу інвалідам та всім людям, котрі потребують допомоги в засобах пересування: інвалідних візках, палицях, ходунках і милицях. Восени 2008 року до мого відома дійшла інформація, що білоцерківський благодійний фонд співпрацює з усіма установами, які є не платниками податку (релігійними організаціями, фондами), після чого я, Євген Толок, почав налагодження з ним тісної співпраці. Двоє волонтерів із нашої громади — Тетяна Міщенко та Миколай Маняк — пройшли навчання в Білоцерківському благодійному фонді «Божії приховані скарби», що знаходиться в с. Фурси, Білоцерківського р-н.

Вольногорск — живописный городок в 117 км от Днепропетровска. Тихую и спокойную жизнь этого небольшого городка с населением около 25 000 человек, нарушило необычное событие… Стали появляться привлекающие внимание афиши, которые расклеивала неверующая молодёжь с местным пастором Брюно Дарани, а в сотни квартир попали приглашения стать участником уникальной программы «Библия продолжает говорить о чёрном и белом», которые приезжали разносить члены церкви из Днепродзержинска и Верхнеднепровска. Не осталось это событие незамеченным и местным телевиденьем. Сотни людей узнали о нём с голубых экранов.