Звіт по читанню книги Клибанова А. И. Классовое лицо современного сектанства. Ленинград: Прибой. 1928р

Звіт по читанню Студент Богословського факультету

Максим Чечель Володимерович

• Повний бібліографічний опис джерела та кількість сторінок.

Автор книги: Клибанов А. И.
Книга: Классовое лицо современного сектанства. Ленинград: Прибой.
Дата написання – 1928р. – (106)с.

Назви сект які згадуються у книзі: Баптисти, Євангельські християни, АСД, П’ятидесятники, Молокони, Духобори, Хлисти, Скопці.

— Наскільки актуальною є тема чи проблема, що розглядається?

На час написання книги (1928 р.) тема сектантства була надзвичайно актуальною для радянського суспільства. У перші десятиліття після Жовтневої революції в СРСР активно формувалася нова ідеологія, заснована на марксизмі-ленінізмі, яка розглядала релігію як «опіум для народу» і перешкоду у вихованні свідомого, атеїстичного громадянина.

— Які цілі ставить перед собою автор, якою є читацька аудиторія?

Основна мета автора полягає в тому, щоб показати, що релігійне сектантство має не духовне, а класове походження і є продуктом соціальних суперечностей капіталістичного минулого. На сторінці 35 Клибанов прямо зазначає, що після революції секти стали «контрреволюционным фактором», який відображає опір старих класів новій соціалістичній дійсності. У розділ Зростання сектанства с. 40 він прагне довести, що релігійні рухи зростають там, де є соціальна нестабільність і неосвіченість, а отже, боротьба з ними — це частина класової боротьби.

Іншими словами, автор хотів перекреслити важливість релігійних рухів, оскільки вважав, що вони заважають розквіту держави, роблять громадян несвідомими та вбивають почуття національної гідності й відданості своїй країні. Таким чином, Клибанов прагнув переконати читача в тому, що сектантство є не лише пережитком минулого, а й реальною загрозою для побудови нового соціалістичного суспільства.

– Яку позицію займає автор?

Автор займає анти-релігійну, марксистсько-атеїстичну позицію, розглядаючи сектантство як контрреволюційне явище та загрозу для радянської держави.

– Проти якої позиції виступає?

Автор виступає проти релігійного світогляду та будь-яких проявів сектантства, які він вважає пережитком капіталістичного минулого й перешкодою для розвитку соціалістичного суспільства.

Приклади з тексту:

«Контрреволюционна я деятельность  сектантства  после  Октября…» — с. 35.
«Рост сектантства и его причины» — с. 40.
«В борьбе за молодёжь» — с. 52.
«Заключение» — с. 102.

– Чи досягає він своїх цілей?

Так, автор досягає своїх цілей, оскільки йому вдалося аргументовано, з позицій марксистської ідеології, показати сектантство як соціально шкідливе явище та переконати читача в необхідності боротьби з ним. У книзі Ксласове облича сучасного сектанства Клибанов послідовно доводить, що релігійні секти мають класове походження і виступають проти ідей соціалізму (с. 35, 40). Його висновки логічно підкріплені прикладами з діяльності баптистів, п’ятидесятників, адвентистів та інших течій, що підсилює переконливість викладу.

Ми можемо історично бачити, що анти-релігійна пропаганда, яку відображає ця праця, справді досягла свого успіху в радянські часи, адже влада активно боролася з релігією, закривала церкви, переслідувала віруючих і насаджувала атеїзм як державну ідеологію — про це свідчить історія. Проте з точки зору розумної та об’єктивної людини, така позиція є однобічною й навіть єретичною, оскільки вона заперечує духовну сутність людини й право на свободу віри.

– Наскільки широкою/вузькою є розглянута проблема?

досить широкою, оскільки автор аналізує не лише окремі релігійні секти, а й усе явище сектантства як соціально-класове, політичне та ідеологічне питання. Він охоплює різні напрями — баптистів, євангельських християн, адвентистів, п’ятидесятників, молокан, духоборів, хлистів і скопців — розглядаючи їхню діяльність у контексті історії, економічних умов і боротьби між класами (с. 35–52). Таким чином, тема не обмежується суто релігійним аналізом, а включає соціологічні, політичні й культурні аспекти, що робить її масштабною за змістом і значенням.

– Наскільки об’єктивним є автор?

Автор є необ’єктивним, адже його погляди мають атеїстичний, політичний та фанатичний характер. Видно, що його свідомість була сформована під впливом ідеологічних течій Радянського Союзу та ідей комунізму, які вважали релігію ворогом суспільного розвитку. На сторінках 35–40 книги А. І. Клибанов стверджує, що релігія нібито заважає формуванню соціалістичного суспільства, тому її потрібно викорінювати. Автор навіть не допускає думки про позитивний вплив релігійного вчення на людину, зокрема його значення для культури, моральності та єдності народу.

Отже, його позиція є помилковою й однобічною, адже історія показала, що всі ті ідеї, які він пропонував задля збереження культури та держави, не виправдали себе — навпаки, падіння Радянського Союзу стало свідченням краху його анти-релігійних переконань

– Чи зазначає він рамки свого дослідження?

Дослідження не виходить за межі радянського суспільства 1920-х років. Автор не розглядає релігію в загальнофілософському чи богословському контексті, а лише як соціально небезпечне явище, що перешкоджає будівництву соціалізму. Таким чином, рамки його дослідження — часові (після Жовтневої революції), територіальні (СРСР) і ідеологічні (у межах марксистського підходу).

– Наскільки зрозумілою є мова автора, чи відчувається логічна послідовність у викладі?

Клибанов пише у дусі радянської публіцистики 1920-х років — чітко, прямолінійно та з використанням політичних і пропагандистських термінів, таких як «контрреволюційне сектантство», «класова боротьба», «буржуазні пережитки». Логічна послідовність у викладі зберігається, адже автор послідовно переходить від загальної характеристики сектантства до аналізу його причин, форм діяльності та впливу на суспільство (с. 35–52). Водночас його виклад однобічний, оскільки аргументація побудована не на рівновазі фактів, а на доведенні заздалегідь визначеної марксистської позиції. Отже, мова — зрозуміла, послідовна за структурою, але ідеологічно заангажована і малооб’єктивна.

– Наскільки надійною й достовірною є запропонована автором інформація?

Автор спирається на реальні соціальні факти, статистичні дані та історичні приклади (с. 28–33), проте всі вони подані через призму радянської ідеології. Його аналіз релігійних рухів підпорядкований головній меті — довести, що релігія є «засобом буржуазного впливу» і «перешкодою розвитку соціалістичного суспільства». Через це багато тверджень носять пропагандистський характер, а джерела, на які він посилається, здебільшого радянські, що знижує об’єктивність і наукову надійність. Отже, хоча фактична база частково відповідає історичним реаліям, її інтерпретація є упередженою й недостовірною з точки зору сучасного наукового аналізу. Не говорячи вже про біблійне поле зору цієї парадигми, адже з позиції Святого Письма такі погляди є неправдивими та суперечать духовним істинам, оскільки релігія — це не засіб поневолення, а шлях до морального відродження людини і суспільства.

Чи є неточності в його цитуваннях Неточності, можливо, незначні, але я думаю, що можна погодитися, що все, про що він пише, є однобоким.

Загальний висновок прочитаного

Висновок праці Клибанова полягає в тому, що релігійне сектантство, на його думку, є не духовним явищем, а соціально-класовим продуктом старого капіталістичного ладу. Автор стверджує, що після революції секти стали контрреволюційною силою, яка перешкоджає становленню соціалістичного суспільства. Він закликає до ідеологічної боротьби з релігією, вважаючи її пережитком минулого та засобом гальмування розвитку свідомості трудящих.

Проте з сучасної точки зору його висновки є упередженими, ідеологічно заангажованими та позбавленими духовного розуміння природи релігії, адже замість пошуку істини автор намагається довести потрібну політичну тезу, підпорядковуючи факти комуністичній пропаганді.

Його праця є цікавою та корисною для загального розвитку, оскільки допомагає зрозуміти парадигму мислення людей того часу. Вивчаючи такі тексти, ми можемо краще усвідомити, як формувалося світосприйняття в радянську епоху, які ідеї та переконання впливали на суспільство. А головне — розуміючи спосіб мислення тих людей, ми вчимося знаходити спільну мову з ними, аргументовано вести діалог і розрізняти, де історична реальність, а де — ідеологічна маніпуляція.