Книга “Churches in the Ukrainian Crisis” присвячена глибокому аналізу ролі, яку відіграють християнські церкви в Україні в складних умовах політичної та суспільної кризи. Автори дослідження звертають увагу на те, як релігійні інституції реагували на ключові події новітньої української історії: Євромайдан, початок російської агресії, анексію Криму та війну на Донбасі. Значущість теми важко переоцінити, адже мова йде не просто про роль церкви як духовного авторитету, а про її активну соціальну, моральну та політичну позицію в умовах глибокої державної ідентифікаційної кризи.
Ця праця є цінним джерелом, оскільки вона включає в себе дослідження різних аспектів функціонування церков — від богословських до ідентичнісних. Книга охоплює широкий спектр питань: богословські трактування подій, політичні заяви та позиції, історичні паралелі, а також вплив релігійних інституцій на формування національної свідомості. Головна ідея, яка проходить червоною ниткою через усю книгу, полягає у виявленні конкретного впливу християнських церков на формування української національної ідентичності, зміцнення соціальної солідарності та активізацію політичної участі населення в часи глибокої нестабільності.
Автори послідовно демонструють, що церкви в Україні не лише відреагували на виклики часу, але й активно формували публічний дискурс, впливали на суспільну думку і навіть задавали напрямок громадської поведінки в умовах гострої кризи. Їхній вплив відчутний у багатьох сферах — від підтримки протестувальників на Майдані до участі у волонтерських та гуманітарних ініціативах під час війни.
Актуальність порушеної у книзі проблематики пояснюється тим, що збройний конфлікт на Сході України залишається відкритим, а значення релігійного фактору в суспільному житті зростає. В умовах гібридної війни та маніпуляцій інформацією, аналіз ролі релігійних структур стає ще більш важливим. Це дозволяє зрозуміти, як саме релігія може бути як фактором єднання, так і інструментом розділення. Саме тому ця книга є своєчасною і необхідною для глибшого осмислення релігійного компоненту української політичної дійсності.
Цільовою аудиторією даної праці виступають науковці, дослідники в галузі релігієзнавства, аналітики суспільно-політичних процесів, фахівці з історії Східної Європи, а також усі, кого цікавлять сучасні державно-церковні відносини, релігійна свобода та національна безпека. Книга розрахована на інтелектуального читача, який шукає не лише факти, а й розуміння ширших процесів.
Особливу зацікавленість викликає той факт, що автори дотримуються зваженої, неупередженої позиції. Вони намагаються уникати емоційних оцінок, натомість спираються на історичні документи, глибокі інтерв’ю з представниками різних конфесій, аналітичні огляди та порівняльні підходи. Незважаючи на академічність викладу, у тексті чітко відчувається підтримка ідеї європейського вибору України, захисту релігійної свободи та права на національне самовизначення. Автори прямо протистоять нав’язаній концепції «русского мира», розглядаючи її як загрозу ідентичності, а використання церкви Росією — як засіб ідеологічного впливу.
Ключовими завданнями, які ставили перед собою дослідники, є детальний аналіз ролі релігійних організацій у ключових подіях новітньої української історії: починаючи з Революції Гідності, через анексію Криму, до розгортання бойових дій на Донбасі. Вони прагнули показати, яким чином церкви здатні впливати на поведінку громадян, зокрема в умовах політичної невизначеності та соціального напруження. Окремою ціллю було також висвітлення зв’язку між релігією, політикою та ідентичністю, що є особливо актуальним для Східної Європи. Крім того, у фокусі книги знаходиться прагнення дати голос як західним, так і українським науковцям, що дозволяє охопити як глобальну, так і локальну перспективу.
На мою думку, авторам цілком вдалося досягти поставлених цілей. Вони створили комплексне дослідження, яке охоплює широкий спектр тем: питання автокефалії та міжконфесійних суперечок, позиції УГКЦ та УПЦ у контексті суспільного конфлікту, етичну місію церкви, діяльність священників і мирян, а також соціальну адаптацію парафій в умовах кризи. Автори не уникають критики, що додає роботі об’єктивності й глибини.
Попри те, що тематика охоплює широкий спектр, дослідження зосереджене на конкретному періоді 2013–2015 років, що дозволило уникнути поверхневих узагальнень. Така точна хронологічна межа дала змогу авторам зосередитись на ретельному аналізі й зберегти логіку викладу.
Об’єктивність та академічна обґрунтованість роботи підтверджується використанням широкої бази джерел: від офіційних документів і канонічного права до етнографічних досліджень та особистих свідчень. Стиль викладу — виважений, чіткий, академічний, однак цілком доступний для читачів із гуманітарною освітою.
“Churches in the Ukrainian Crisis” — це справжній приклад мультидисциплінарного підходу до аналізу складних соціально-політичних процесів, де релігія відіграє важливу роль. Серед сильних сторін книги — об’єктивне представлення позицій різних конфесій, аналітичні розділи, присвячені політичному тиску на церкви, а також проникливі спостереження за трансформаціями парафіяльного життя. Окремо варто відзначити авторську чесність у висвітленні впливу Російської православної церкви, зокрема в контексті експансії ідеології «русского мира». Ці розділи написані чітко і відкрито, однак без зайвого пафосу, залишаючи простір для роздумів. Завдяки цьому книга залишається цікавою не лише для фахівців, а й для ширшої читацької аудиторії.
Водночас слід визнати, що книга потребує актуалізації: зокрема, розширення матеріалу у зв’язку з утворенням Православної церкви України, переходами парафій, а також повномасштабною агресією Росії у 2022 році. Однак у межах хронологічного періоду, який обрали автори — це одна з найглибших, найкомплексніших і найвідповідальніших праць на цю тему.
