Рецензія на монографію «Україна поліконфесійна»
Україна поліконфесійна: колективна монографія / за ред. Анатолія Колодного, Петра Павленка. — Київ : Інтерсервіс, 2021. — 384 с.
Монографія створена в рамках наукової діяльності відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. Видання охоплює широке коло тем: від історії поліконфесійності в Україні до сучасного стану релігійних організацій, міжконфесійного діалогу, зовнішнього впливу на духовну сферу та прогнозів майбутнього.
Головна ідея
Монографія досліджує багатоманіття релігійного життя України. Автори показують, що поліконфесійність — не слабкість, а особливість української культурної ідентичності. Україна, перебуваючи на перетині цивілізацій, стала територією духовного розмаїття, і це має як плюси (обмін, діалог), так і мінуси (конфлікти, пропаганда). Головна ідея — визнання цієї багатогранності та спроба осмислити її значення в умовах національного будівництва.
Актуальність
Тема актуальна. У час війни, яка має також і духовну складову, роль релігії як інструменту впливу, самоідентифікації, об’єднання або роз’єднання — величезна. Монографія була написана до повномасштабного вторгнення, але її прогнози щодо трансформацій в релігійній сфері виявились пророчими. Зокрема, зростання інтересу до неоязичництва, криза довіри до Московського патріархату, пошук національного духовного коріння — усе це обговорюється ще до 2022 року.
Цілі авторів та читацька аудиторія
Автори ставили за мету представити об’єктивний, науково обґрунтований зріз конфесійної ситуації в Україні. Читацька аудиторія — науковці, викладачі, студенти гуманітарних і духовних спеціальностей, держслужбовці, а також усі, хто цікавиться духовним життям країни. Книга не популяризаторська, вона складна, з глибоким теоретичним апаратом, тому потребує підготовленого читача.
Позиція авторів
Позиція — виважена, але чітка. Автори не приховують критичного ставлення до УПЦ МП, яку вважають частиною ідеологічної системи «русского мира». Водночас, вони підкреслюють важливість міжконфесійного діалогу, зокрема діяльності Всеукраїнської Ради Церков. Їхня позиція — це підтримка європейської ідентичності українського духовного простору.
Автори виступають проти закритості, релігійного фанатизму, маніпулятивного використання релігії в політиці. Вони критикують крайнощі — як спроби штучного об’єднання в одну конфесію, так і байдужість до релігійних процесів.
Наскільки успішно автори справляються з завданням?
Монографія — це приклад того, як академічна наука може мати прикладне значення. Автори послідовно, на прикладах і з посиланнями на джерела аналізують усі основні конфесії України, структури, тенденції, новітні релігійні рухи. Вони не тільки фіксують стан, а й прогнозують майбутнє — що трапляється рідко в подібних працях.
Наскільки широкою є проблема?
Проблема охоплена широко. Від християнських церков до мусульманських громад, від нових течій до традиційних вірувань. Розглядаються питання права, історії, філософії релігії, соціології та геополітики. Наприклад, аналіз неоязичництва як реакції на колоніальний досвід і пошуку доісторичної ідентичності — дуже нетиповий, але важливий.
Об’єктивність
Монографія загалом об’єктивна. Вона не уникає гострих тем, але й не впадає в звинувачення. Де потрібно — є критика (наприклад, у бік РПЦ), де потрібно — визнання заслуг (наприклад, щодо Ради Церков). Проте толерантне ставлення до ісламу може здатись надто м’яким.
Проте серйозних упереджень немає. Певні акценти можна вважати світоглядною позицією авторів, а не науковими упередженнями. Вони відкрито вказують на конфесії, які перешкоджають державному єднанню, але без емоційності.
Мова — складна, наукова, з термінологією. Але структура чітка, поділ на розділи та підрозділи логічний. Для студентів деякі місця можуть бути складними для розуміння без додаткової підготовки.
Особистий відгук
Монографія можливо, не надає відповіді на всі запитання, яких дуже багато, але вона дає нам напрямок для роздумів. Якщо говорити про християн, то я вважаю, що для християн ця книжка є особливою для прочитання. Для глибокого осмислення, щоб, по-перше, розширити свій християнський кругозір і помістити в свою голову думку, що не тільки одна моя конфесія існує, не тільки одна вона є правильною. Також, по-друге, зрозуміти, що попри всі відмінності нам треба об’єднуватися. Тому що тільки об’єднавшись, ми зможемо протистояти таким загрозам, як відродження язичництва і розповсюдження мусульманства в Україні. Також, якщо говорити не про християн, а про людей, які в пошуку нових знань,Україна має дуже багато освічених людей, які ніколи не задумувалися над питанням релігії доволі глибоко. Тому людині, яка шукає якусь книгу на тему релігій глибоку, я б порадила цю монографію, щоб краще взагалі розуміти, що відбувається в Україні, якою є релігійна обстановка. Книга доволі переповнена філософськими термінами. Тому треба мати якусь інтелектуальну базу, щоб її прочитати, осмислити і, не менш важливо, вміти передати суть цієї книги простою і доступною мовою.
Авторка: Жураковська Анастасія, група ЗГФ-23
