Рецезія на наукову працю «Релігія і війна: сучасний український контекст» /За заг. ред. Ігоря Козловського. – Київ: Дух і літера, 2023. – 392 с./

18-05-2025, Комментариев нет

Методологія дослідження

Наукова праця, представлена у вигляді колективної монографії, складається з 392 сторінок друкованого тексту, містить змістовний апарат посилань, бібліографію та резюме іноземною мовою. У книзі використано широкий спектр наукових, публіцистичних, релігієзнавчих, філософських та богословських джерел, що засвідчує ґрунтовність і міждисциплінарність дослідження.

Зміст праці відповідає заявленій темі: «Релігія і війна: сучасний український контекст», яка є надзвичайно актуальною у світлі повномасштабної війни в Україні. Актуальність теми обумовлена потребою осмислення ролі релігійного чинника у контексті війни, пошуку духовних орієнтирів та зміцнення ідентичності в умовах суспільної кризи. Об’єктом дослідження виступає взаємозв’язок релігії, богослов’я, соціального досвіду та війни; предметом – осмислення цих взаємозв’язків через призму українського сучасного релігійного дискурсу.

Монографія структурована у вигляді трьох логічно пов’язаних розділів, кожен з яких складається з тематично згрупованих статей провідних українських теологів, філософів, релігієзнавців, капеланів та громадських діячів.

Робота виконана з опорою на філософський, богословський, соціологічний та історичний підходи. Таке поєднання дозволяє авторському колективу всебічно проаналізувати складну та чутливу тематику, виявити як теоретичні засади, так і практичний вимір релігійного життя в умовах війни.

У першому розділі («Теологічні рефлексії війни») розкривається широкий спектр богословських підходів до осмислення війни, аналізується місце зла і насильства в контексті віри, викликів для Церкви, природи справедливості та духовного виміру протистояння. Особливу цінність мають спроби авторів не лише дати відповідь на питання “де Бог під час війни?”, а й запропонувати сучасне бачення християнського свідчення у таких умовах.

У другому розділі («Релігійні виміри війни») акцент зроблено на конкретних соціокультурних і конфесійних процесах в Україні під час війни. Досліджується роль релігійних організацій, церков та віруючих у підтримці військових, переселенців, родин загиблих; розглядаються етичні дилеми, богослов’я спротиву та солідарності, а також роль релігії у формуванні стійкості та надії.

Третій розділ («Голос Церкви і голос війни») зосереджується на публічній комунікації, капеланському служінні, соціальній дії Церкви та глибших моральних орієнтирах. Праця висвітлює, як Церква трансформується у відповідь на виклики війни, зберігаючи пророчий голос і служіння людям у найгостріших обставинах.

У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, поєднано релігієзнавчий, філософський, богословський, соціологічний та історичний методи. Автори демонструють високий рівень академічної культури: наявні чіткі посилання на джерела, використано велику кількість авторитетних праць, що забезпечує аналітичну глибину. Робота має самостійний характер і відзначається новизною як за темою, так і за структурою подачі матеріалу.

Текст написано науковою мовою, дотримано логічності викладу, чітко простежується внутрішня структура дослідження, кожен розділ доповнює загальну концепцію. Праця формує цілісне уявлення про місце та значення релігії в умовах воєнного часу в Україні.

У цілому, представлена наукова праця відповідає всім вимогам Міністерства освіти і науки України до наукових видань. Вона має високу наукову та суспільну цінність, відзначається глибиною, змістовністю та актуальністю. Рекомендується до використання у релігієзнавчих, богословських та соціогуманітарних дослідженнях.

Актуальність і новизна

Актуальність праці не викликає сумнівів — у часи війни вона є джерелом розуміння того, яку роль відіграє релігія у збереженні національної стійкості, духовної єдності та етики боротьби.

Новизна полягає у: