Антон питає: «Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу» (Вихід 21:24) — мститися чи ні?
Відповідь: Вітаю, Антоне!
Щоби зрозуміти про що саме йде мова в цьому тексті, то нам потрібно розглянути історичний контекст. В часи, коли Бог давав Ізраїлю цю настанову, народи що оточували його, мали таку практику як «кровна помста». Тобто людина, якій тим або іншим чином нашкодили, могла не зупинитися і дійти до того, що вбивала цілу сім’ю, династію тощо. Тому, Бог дає таку заповідь, щоби людина, якій нашкодили певним чином, якщо і захоче відплати за кривду, взяла рівно стільки, скільки їй завдали втрат.
Ба більше, якщо подивитися на тексти нижче в тому ж двадцять першому розділі книги Вихід, а також на паралельне місце Лев. 24:19-22, то ми можемо побачити, що цей принцип більше торкався не того, що ми повинні мститися та завдати тієї ж шкоди, що завдали нам, але того, що ми повинні взяти компенсацію рівну тій кривді, якої нам завдали.
Також, якщо ми подивимося коментар самого Ісуса Христа на це місце Писання, то можемо прочитати наступне: «Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу» (Мв. 5:38, 39). Слова Ісуса торкаються не стільки того, щоб ми давали себе кривдити і не могли за себе постояти, але того, щоб ми, намагаючись протидіяти цьому, не віддавали людині тим ж самим, що вона зробила нам.
Тому, як ми можемо побачити, двадцять четвертий текст двадцять першого розділу книги Вихід – не заклик до того, аби ми мстилися людині, але якщо захочемо, щоб нам компенсували збитки, то щоб ми взяли рівно стільки, скільки у нас умовно кажучи забрали.
З повагою, Шендер Олександр, бакалавр богослов’я.