Рецензія на книгу «Гендер та сексуальність у релігійних та соціально-політичних практиках Давнього Риму»
Дисертація «Гендер та сексуальність у релігійних і соціально-політичних практиках та візуальній культурі Давнього Риму (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)». Сама книга присвячена вивченню власне теми гендеру та сексуальності у релігійних, соціально-політичних та культурних аспектах Давнього Риму, а також актуальність і відмінність давніх законів з сьогоденням. Кількість сторінок – 276.
Автор. Євген Федченко – директор Могилянської школи журналістики, український журналіст, суспільний діяч, консультант з питань боротьби з дезінформацією та медіа грамотності. Співзасновник та директор програми «DFJ – Журналістика цифрового майбутнього», а також є співзасновником StopFake. Двічі був запрошений на викладання в Огайському університеті, США (осінь 2005 та весна 2007). У 2010 стає членом National Communication Association, USA. Журналістська діяльність: 1994-96 рр. – кореспондент у Eastern Economist Weekly; у 1996-98 рр. працював на СТБ, редактор міжнародного відділу програми «Вікна»; у 2002-2004 рр. вів колонку про міжнародні відносини в газеті «Деловая неделя». Наукові праці: «Гендерно-соціальна модель Давнього Риму: військовий колоніальний аспекти», «Сексуальність і гумор у Давньому Римі: переосмислення та нові варіації».
Книга розповідає нам про життя Давнього Риму у І ст. до н.е. – І ст. н.е., зокрема про те, яку роль займав гендер та сексуальність у Римі незадовго до його становлення як імперії та після. Сама дисертація містить перелік джерел та наукових робіт по аналізу яких і писалась. З книги ми дізнаємось яким було сприйняття гендеру Римом як держави та як імперії; які зміни відбувались з розширенням кордонів імперії; як на сприйняття та розуміння гендеру та сексуальності сприяли чужоземні релігії, вірування та традиції та який дисонанс відбувся між старими вірою і традиціями та новими.
Головна думка, яка представлена автором в цій книзі полягає в тому, що через барк славетних імен, фамілій та родів римляни хотіли знайти перевагу в чомусь іншому. Вони хотіли стояти вище інших, вище за кого б то не було. Гендер – стать і соціальне становище – став головною з ознак домінантності чи підкорення. Адже, у Давньому Римі чоловік міг бути чоловіком за статтю, але не за гендрером через соціальне становище (раб, вільновідпущений або девіантно інший) . Так само не сприймалась за нормальну та жінка, в якій були виднілись чоловічі риси характеру чи поведінки. Соціальне становище (родове ім’я та фамілія) і стать – це були дві невід’ємні один від одного речі, які визначали твоє місце в ієрархії Давнього Риму. Чоловік без славетного імені, роду та воєнних подвигів та якщо він не був римлянином, то і не вважався за справжнього чоловіка. Однак і жінка, яка навіть мале родове ім’я, багатство, мала навіть меншу вагу в суспільстві ніж діти (хлопчики).
На перший погляд дана тема ніяк не вписується у проблеми сьогодення, але це не так, бо насправді висвітлюванні проблеми є доволі актуальними. Звісно, багато чого змінилось зі стародавніх часів до наших, але дещо лишалось (або поверталось) незмінним – гендерна нерівність чоловіків та жінок, багатих та бідних, чужоземців та корінних жителів. До речі, останнє було і є проблемою не тільки Риму. Раніше в багатьох країнах іноземці не вважалися за повноцінних людей, або ж сприймалися як потенційна загроза. Іноземні купці були корисні для економіки держав, але були ті, які просто існували. Часто вони не робили ніякої шкоди, але і користі від них не було, а до того вони ще й займали не свої землі, чим могли дуже обурювати місцевих жителів. Вважаю, що це є однією з причин, чому у Давньому Римі до іноземців ставились як до нижчої суспільної ланки. Насправді і сьогодні для емігрантів в деяких країнах ситуація не найкраща. Це що стосується ставлення до іноземців в давній культурі і сьогодні. Але є і інші аспекти, яких торкається автор у своїй книзі.
Є. Федченко у своїй дисертації ставить за ціль розкрити якими були зовнішні та внутрішні відносини та погляди римлян в плані гендеру (і відповідно, в плані домінування) та сексуальності, та як вони мінялись напротязі двох століть під впливом культур, релігій і традицій, які прийшли до імперії із завойованих територій. Також за мету можна вважати, так би мовити протиставлення ситуації у давні часи і сьогодні: відносини між багатими та бідними, чоловіками і жінками, корінними жителями (будь-якої країни) та емігрантами. Читаючи книгу Є. Федченко ми одразу можемо порівняти Давній Рим (а отже і велику територію земель Європи, Азії, Африки) з нашим часом, і зрозуміти які правила та принципи взаємовідносин змінились, а які залишились аж до наших днів. Якоїсь окремої позиції автор не займає. Він є лише доповідачем та аналітиком. Федченко має власну думку, але в книзі висловлює її лише по відношенню до коректності відтворення та інтерпретації подій, міфів, традицій та сенсу різного виду мистецтва за тими чи іншими давніми джерелами.
Є. Федченко пише дисертацію дуже вдало та зрозуміло (у більшості) навіть для звичайного не просвіщенного читача. Ціль доповісти та розкрити гендерні стосунки та ієрархію у Римській імперії була досягнута. Журналіст ретельно розставляє усю інформацію по порядку, по поличках, багато з незрозумілих та нових термінів пояснюються у зносках в кінці кожної сторінки, що є дуже корисним. І загалом дисертація хоч і пишеться науковим стилем, але є доступна та відносно легка для сприйняття, якщо ви звикли читати щось більше ніж комікси. Як на мене, то логічний ланцюжок для викладки матеріалу був дуже вдалим. Були і інші варіанти для послідовності та якості донесення інформації, але Є. Федченко зробив усе якомога простіше та зрозуміліше у логіці викладу. Науковець також не допускає ніяких упереджень щодо героїв й ситуацій у своїй роботі, та не надає перевагу ніякій з присутніх позиції, схоже, дотримуючись головного правила журналіста – висвітлення голів фактів, без впливу власних почуттів та сприйняття проблеми.
З метою доповіді та аналізу гендеру та сексуальності у всіх аспектах давнього Риму все зрозуміло. Дещо складніше обставини з бажанням спонукати читача по розмислювати над відмінностями та подібностями, адже читаючи щось про давні культури ви одразу можете себе настроїти на те, що в наші часи все краще ніж було і взагалі від способу життя тих культур нічого не лишилось, та це не завжди так.
Проблема гендеру та сексуальності є актуальною і доволі поширеною навіть у наш час після гендерної революції, феміністичних рухів, настання рівноправ’я між чоловіками та жінками, і після, здавалося б, викорінення вікових стереотипів про жінок та чоловіків. Все одно проблема полів, тобто гендеру, сексуальності, прав і можливостей жінок і чоловіків буде ще довго залишатися актуальною, бо завжди будуть ті, хто буде іншою думки ніж більшість.
Є. Федченко як журналіст за професією не приховує істину. А тому достовірність взятих фактів та джерел можна перевірити та пересвідчитись в їх надійності та точності. Сам автор намагається не допускати неточності у своїй роботі. Усі цитати та наукові праці мають зноски на джерела та авторів.
Дана книга не є популярною серед молодих людей, але вона може розкрити очі на проблеми, які залишаються не змінними ще з давніх часів, що є у тій ж мірі як цікавим, так і сумним. Адже це говорить про не бажання людей мінятися та вчитися на помилках минулого не дивлячись на все, через що їм довелось та ще доведеться пройти. Багато народів, націй та країн не вважають минуле за помилки. Навпаки, для них сьогоднішні манера життя та поведінки є чимось диким та брудним. Дисертація Є. Федченко розповідає звідки пішли багато з традицій, стереотипів, та на основі цього дає можливість оперуючи різними фактами впливу та змін відстоювати свою думку та позицію, принаймні в питаннях гендеру, сексуальності та соціального положення чоловіків та жінок, багатих і бідних. Якою б не була ця позиція. Ми дізнаємось яке місце гендер посідав в суспільно-політичних та релігійних аспектах, а точніше, що лише «справжні» чоловіки (римлянин, який проявляє домінування в усіх сферах життя) мали справжню владу та значущість, а усі інші існують лиш для їх власного задоволення. Нажаль, дане бачення і сьогодні розділяють деякі представники чоловічої половини людства. Також багато з релігій не приділяє в собі якесь значиме місце для жінки, і в загалі не сприймає її як самостійно-спроможною на що-небудь особою, вважаючи, що та має завжди і в усьому підкорятися чоловікові. Прочитавши дану дисертацію, можемо зрозуміти походження даного феномена, а також можливі шляхи його подолання.
Дана книга багата на терміни, історичні події та згадки про витвори мистецтва. Доволі цікаво ознайомитись з культурою Давнього Риму, зрозуміти чому їх архітектура та архітектура Давньої Греції такі схожі й несуть у собі культ богів та ідеальної людини. Цікаво та корисно знати, що зображення оголеного чоловіка, то була норма, але оголені жінки зазвичай були повіями або девіантними іншими. Не матронами. Мало хто знає, що велике значення у зображальному мистецтві римляни приділяли місцю подій, якщо говорити про постільні сцени. Якщо зображувався дім та постіль, то це означало що це пристойна сім’я, яка не виносить свої інтимні стосунки назовні. Але якщо зображувався інтимний зв’язок десь у людному місці або ще десь окрім дому та постілі, це зображувались повії, раби, девіантні інші. Книга є пізнавально-корисною, хоча місцями складною. Дана дисертація дає нам, так би мовити, їжу для роздумів. Для кожного вони можуть бути різними.
Сітніченко Поліна.
