Рецензія на книгу: Андрій Смусь. Сучасний український телепростір: християнська тематика. (Рівне, О. Зень, 2020. 214 с)

03-05-2021, Комментариев нет

Автор є кандидатом наук із соціальних  комунікацій,  доцент кафедри теорії і методики журналістської творчості факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (м. Рівне), експерт в сфері релігійних телемедіа, член Національної спілки журналістів України, секретар НСЖУ на ТРК «Сфера-ТВ» (м. Рівне), телерадіожурналіст, телерадіоведучий, режисер-документаліст, медіаменеджер.

У своїй праці Андрій Смусь хоче сформулювати поняття релігійного телебачення та звернути дослідницьку увагу до християнських телеканалів.

Мета дослідження – проаналізувати релігійний контент християнського спрямування у вітчизняному телепросторі.

Представлене дисертаційне дослідження присвячене аналізові технологій застосування в телепросторі України релігійного контенту в декількох аспектах: типологізація релігійної інформації, дослідження жанрового насичення телепродукції та дотримання журналістських стандартів у підготовці матеріалів з релігійної проблематики.

Важливе місце у цьому контексті належить телебаченню, оскільки, як свідчать багаточисельні дослідження, сьогодні релігійні питання та суто церковна проблематика стають однією з найпопулярніших тем не тільки для теологічних а й наукових досліджень. До них все частіше звертаються у засобах масової інформації, разом з телебаченням.

Актуальність даного дослідження полягає і в активній появі у телепросторі України нових програм релігійного спрямування та відповідною програмною концепцією. Нині доводиться говорити не лише про контент інформаційних та публіцистичних програм на релігійну тематику в етері світських телемедіа, але й про появу відповідних телеканалів з програмним наповненням, спрямованим на висвітлення світоглядних орієнтирів певної релігійної конфесії.

Цілі, які ставить перед собою автор  таких завдань:

  • проаналізувати теоретико-методологічні засади прояву

релігійного контенту в засобах масової інформації України;

  • вивчити релігійний контент найрейтинговіших світських

українських телеканалів, розглядаючи при цьому чинники його

  • функціонування, дотримання журналістських стандартів, часові рамки подачі інформації та жанрово-тематичні особливості у підготовці такого продукту;
  • систематизувати досвід релігійного мовлення на моноконфесійних телевізійних каналах, надати обґрунтований прогноз подальшого використання продукції релігійного контенту в українському телепросторі.
  • обґрунтувати перспективи розвитку релігійного телемовлення, спираючись на сучасні тенденції та розвиток різних за конфесійною приналежністю моделей телеканалів.

Цільова аудиторія: усі верстви населення, свідомі люди, які цікавяться специфікою релігійного телебачення.

В даній дисертації автор підкреслює проблеми висвітлення релігійної тематики на українському телебаченні — “1. Замовчування ролі християнських громад в соціальній роботі.” — Я вважаю цю думку правильною, адже ЗМІ не зацікавлене в тому, щоб висвітлювати той факт, що часто мотивами до добрих вчинків є християнське виховання.

“Друга контентна проблема висвітлення релігійної тематики на

українському телебаченні – висвітлення новин на релігійну тематику виключно під час великих релігійних свят.” Я погоджуюсь із даним твердженням, тому що на світському телебаченні відчувається незбалансованість релігійної тематики.

Третя контентна проблема висвітлення релігійної тематики на

українському телебаченні стосується практично всіх християнських конфесій

і полягає в нерозумінні журналістами більшості релігійних традицій.” — Таке зауваження є виправданим, бо часто телеведучі, журналісти дають пораду стосовно того як харчуватись під час посту, абсолютно не маючи уявлення про істинну суть цього дійства.

“Четверта контентна проблема висвітлення релігійної тематики на українському телебаченні — так звана «антисектанська істерія».” — У цьому пункті не до кінця розритий та зрозумілий меседж автора.

“П’ята контентна проблема висвітлення релігійної тематики на українському телебаченні — нестача фахових експертів з релігійних питань.” — Я б доповнила автора, адже часто фінансування християнських телеканалів є недостатнім для фінансування фахівців високого профілю. Саме тому постає така проблема.

Особливо хотіла б зупинитись на згаданому автором телеканалі “Надія”. Це справді протестантський телеканал.

“Його історія на території Україні розпочалася в 1990

роках з появою телерадіоцентру «Голос надії». 19 лютого 2009 року відбулося відкриття першої телестудії «Голосу надії» в Україні, що

символізувало собою відкриття можливостей для створення нових постійних телепроектів.

Сьогодні український християнський телеканал «Надія»

представник міжнародної телемережі «HOPE CHANNEL» в Україні.” — Інформація є абсолютно точною.

Загалом дані, які представляє автор правдиві, та час має владу над живими та “рухливими” медіа просторами, тому наразі вони стали застарілими. Так за 7 років після написання цього матеріалу кількість програм на телеканалі збільшилась від 15-ти до 70. Тут представлений контент для дітей, підлітків, молоді, корисності з історії, здоров’я та відпочинку,а також програми: музичні, духовного розвитку, біблеїстики, просвітницькі, освітні, новинні та документальні фільми. Це науково-просвітницькі та розважальні програми для різних груп і прошарків населення з урахуванням українського культурного середовища і сучасних потреб.

Змінилась також зона мовлення: ефірне (супутникове, телебачення, кабельне).

Формат зображення: 576і 16:9 (SDTV)

Телемережа: Hope Channel

Керівник: Крупський Максим

Адреса: Київ, 04071, а/я 36

Контакти: contact@hope.ua  , 0 800 30 20 20

Також варто зазначити, що з часу аналізу автором даної медіа організації змінились та оновлилсь майже всі програми. До прикладу такі програми як  “Сила одного”, “Вихід поруч”, “Ваша думка”, “Библейский час”, “Поспілкуймося”, «… є Любов» та багато інших уже закінчились. Натомість програма “Ранок надії” продовжує своє існування, але вже в зовсім новому форматі та з новими ведучими. Також додалось дуже багато нових програм, які замінили ті, що були раніше та які є згадані у книзі.

Не можна оминути й той факт, що за останні роки телеканал “Надія” потужно просунувся вперед у соцмережах, а зокрема на You Tube. Так за цей час кількість підписників на платформі You tube збільшилась до 138 тисяч.

Тому можу зазначити, що дисертація подає цікавий матеріал на академічному рівні та корисна у своїх теоретичних висновків та на рівні фактів інформація наразі являється застарілою.

Книга читається дуже легко та зрозуміло. Варто відзначити той момент, що не зважаючи на те, що дана праця є дисертацією автор не переобтяжує читачів незрозумілими термінами. Це показує професійність

У своїй праці Андрій Григорович займає позицію нейтрального оповідача, який відкриває завісу того, як працюють релігійні ЗМІ, але разом з тим висловлює власну думку стосовно специфіки роботи у різних студіях. Зокрема в деякій мірі він виступає проти релігійного контенту російської православної церкви, що проводить відчутну маніпулятивну роботу з аудиторією та називає свої програми на “християнськими”, а “православними”. Стосовно діяльності православних каналів Автор висловлює позитивне ставлення, адже протестантські медіа сповідують крокування в ногу з часом та реакцію на потреби суспільства. Також, як зазначає дослідник, протестантські громади не відкидають у своїй роботі жодних новітніх віянь, а намагаються надати їм — в межах можливого контенту — християнського сенсу.

Також, розглядаючи ідею створення міжконфесійного телебачення, автор назвав її не реальною для втілення, аргументуючи це тим, що в кожної конфесії є свої погляди та моральні цінності, які можуть протирічити одні одним, а відповідно не можуть функціонувати разом. Та головною метою є все ж таки — познайомити глядача з Богом та Його словом.

У підсумку хочу зазначити, що автор  неодноразово підкреслював ідею про те, що якість релігійного контенту: програм і ток-шоу, на світських телеканалах найчастіше зазнають повного провалу. Подібні шоу ніяк не сприяють зміцненню авторитету церкви чи цінності релігії в очах громадян. Часто, засліплені прагненням відзняти сенсаційні матеріали, журналісти нехтують журналістськими стандартами та моральними цінностями. Саме тому найкращий релігійний контент створюють власне християнські телеканали.

Ангеліна Калінчук


Рубрика: Рецензии

RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитата) - выделите курсором текст в окне комментария и нажмите одну из кнопок форматирования [B, I, Quote].
Если вы желаете исправить свой комментарий или удалить его, напишите нам в редакцию.
Ознакомьтесь с нашими правилами публикации комментариев.

© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2022
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH.
Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)

Интернет-газета "ПУТЬ"