Апокаліптичні символи в Дан. 2, 7: аналіз інтерпретації Феодорита Кирського
Стаття аналізує інтерпретації апокаліптичних символів у Дан. 2,7 християнського письменника Феодорита Кирського. З’ясовано, що автор тлумачить есхатологічні образи з другого та сьомого розділів книги Даниїла як розвиток історії від часу пророка до Другого приходу Христа. Охарактеризовано особливості модифікації чотирьох царств як світових імперій: Вавилону, Мідо-Персії, Греції та Риму. Звернено увагу на історицистський метод тлумачення апокаліптики книги Даниїла. Досліджено характер паралелей між другим та сьомим розділами.
Сучасна богословська наука виявляє інтерес до досі ґрунтовно не вивчених складних книг Біблії. До таких належить і книга пророка Даниїла. Другий та сьомий розділи цієї книги, як вважають деякі дослідники, паралельно описують ті самі події, але різними символами [13, с. 165]. Багато інтерпретаторів намагалися пояснити апокаліптичні символи цих розділів, зокрема Феодорит Кирський (393-458). У своєму визначному коментарі на книгу Даниїла він тлумачить ці розділи. Розуміння змісту та інтерпретація цих уривків пророчої книги важливі для подальшого вивчення біблійних пророцтв та осягнення їхнього цілісного змісту.
Коментар Феодорита Кирського був опублікований ученим Р. Хілом, який написав до нього вступ та замітки [11]. Дослідник навів короткі біографічні відомості Феодорита, обставини, у яких був написаний коментар, обґрунтував його важливість. Пояснення Феодорита входять у серію «Древні християнські коментарі до Писання» [22]. Відомий богослов Вільям Шеа загально проаналізував працю християнського письменника [13, c. 312], у якій наголосив на інтерпретації другого та сьомого розділів книги Даниїла.
Принагідно згадаємо і Брайана Едварда Дейлі, католицького богослова, який охарактеризував есхатологію Феодорита Кирського [12]. На вітчизняному науковому просторі професор М.Н. Глубоковський у своєму доробку оповів про історичне положення і значення особистості Феодорита [12] для розвитку богослов’я.
Зазначена наукова проблема була предметом розгляду багатьох дослідників, [11; 13, с. 312], однак на разі відсутні праці про інтерпретації Ф. Кирського книги Даниїла. Для того, щоб краще зрозуміти пророцтва цієї книги, важливо знати, яким чином вони тлумачились в ранній церкві, зокрема другий та сьомий розділи. Тому метою цієї статті є комплексний аналіз інтерпретації апокаліптичних символів Ф. Кирського в Дан. 2,7.
Насамперед розглянемо другий розділ книги Даниїла. Ф. Кирський у своєму тлумаченні вважає, що речовини, такі, як золото, срібло, мідь та залізо – складові елементи великого боввана, та глина, перемішана з залізом, представляють царства землі [8, с. 32]. Чотири метали символізують великі та всесвітні царства, які панували над великою територією [8, c. 32]. Автор інтерпретує перше царство як Ассирію і Вавилон, стверджуючи, що це одне і теж, оскільки спочатку була столиця Ніневія, а потім – Вавилон [8, с. 33]. Для підтвердження своєї думки Феодорит посилається на тлумачення самого Даниїла, який сказав, що золота голова боввана – це вавилонський цар [8, c. 33]. Також він звертається і до інших біблійних текстів (Єр. 51:7,8), де є натяки на те, що Вавилон асоціюється з золотом.
На наш погляд, відносити символ золотої голови до Вавилону й Ассирії одночасно не цілком правильно, оскільки безпосередній контекст книги свідчить на користь Вавилонського царства (Дан. 2:37-39). Аргументи Феодорита стосовно Вавилону більш змістовні, ніж про Ассирію. На нашу думку, золота голова символізує Вавилонську імперію, і це підтверджує низка фактів. По-перше, про це говорить сам Даниїл (Дан. 2:38); по-друге, інші пророки, зокрема Єремія, що був сучасником Даниїла, говорить про Вавилон, як золоту чашу (Єр. 51:7,8); по-третє, улюбленим металом Вавилону було золото, і цей факт підтверджує історик Геродот [4, с. 41,42]; по-четверте, в Дан. 2:37 Навуходоносор названий «царем над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу». З цим поглядом погоджується більшість богословів, оскільки він екзегетично обґрунтований і відповідає контексту книги та історичній ситуації [21, с. 113].
Згідно з інтерпретацією Феодорита, наступний метал – срібло – символізує Мідо-Персію [8, c. 33]. Автор аргументує свою думку, посилаючись на походження Кіра, мама якого була мідянкою, а батько – персом [8, c. 33]. Аналіз вказує на те, що інтерпретація символу срібла Феодора відповідає контексту всієї книги Даниїла. Адже, як справедливо зауважує богослов З. Стефанович, у ній мідяни і перси описуються, як одна імперія (Дан. 5:28; 6:28; 8:20-22) [21, c. 113].
Ф. Кирський зазначає, що нутро та стегна боввана, якого бачив уві сні Навуходоносор, вказують на Македонське царство, а залізні ноги – на Римське [8, c. 34]. Змішання заліза з глиною символізує царства, на які розділилася Римська імперія [8, c. 34]. Інтерпретуючи фразу «з гори відірвався камінь сам, не руками» (Дан. 2:45), автор вказує на втілення Христа [8, c. 36-38].
Учений підкреслює, що деякі з письменників стверджували, що четвертим царством є Грецька імперія, а ноги і пальці боввана вказують на її розпад після смерті Олександра Македонського [8, c. 40]. Аналізуючи дане твердження, ми приходимо до висновку, що, ймовірно, він має на увазі Євсевія Кесарійського або Єфрема Сиріна [7, с. 472; 13, с. 335]. Феодорит виступає проти такого тлумачення і переконує, що інтерпретаторам, в першу чергу, потрібно проаналізувати послідовність царств, у якій Македонське царство є третім, а Римське – четвертим [8, c. 41]. Також автор наголошує на тому факті, що слова «а за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується» (Дан.2:44), вказують на час, коли буде встановлене Боже царство [8, c. 41]. Іншими словами, коли залізна імперія ослабне і розділиться на слабкі та міцні частини, то тільки тоді камінь зруйнує всі земні влади й утворить вічне царство [8, c. 41]. Якщо вважати, що четвертим царством є Греція, то потрібно очікувати, що ця подія відбудеться після її розпаду, але оскільки ми не бачимо цього в історії, стає зрозумілим, що це має відбутися ще в майбутньому [8, c. 41].
На наш погляд, Феодорит має рацію, коли пише, що четвертим царством може бути тільки Рим. Послідовність імперій, які змінюють одна одну, є дійсно важливим елементом для правильної інтерпретації. Перші три царства прямо ідентифікуються в самій книзі, як Вавилон, Мідо-Персія і Греція (Дан. 2:37-39; 8:20-22). Ідентифікація четвертого царства як Риму буде логічним висновком [2, c. 28; 4, c. 46,47; 13, c. 172-182; 16, с. 27]. Екзегетичний аналіз тексту доводить, що фраза «а за днів тих царів» належить до розділеної Римської імперії [13, c. 356].
Автор пише, що камінь символізує Ісуса Христа. Однак він спростовує думку, що руйнація каменем земних царств відбулася при втіленні Христа, або через деякий час після цього: «Якщо ж скажуть, що ці слова означають Перший прихід Господа; то нехай доведуть, що Римське панування було зруйноване незабаром після приходу Спасителя нашого. Але знаходимо абсолютно протилежне: разом, з народженням Спасителя, воно посилилося, а не зруйнувалося» [8, c. 42]. Після цього вчений робить висновок, що в такому випадку камінь, який руйнує царства, вказує на Другий прихід Христа, а не на Перший [8, c. 42]. Аргумент є також у центрі уваги і в Новому Заповіті. Наприклад, апостол Павло передбачає, що при Другому приході Христа наступить «кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу» (1 Кор. 15:24). Апостол Іван також у книзі Об’явлення наголошує: «Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!» (Об’яв. 11:15; 19:15) [13, c. 350]. Отже, Новий Заповіт підтверджує аргументи Феодорита, що камінь в другому розділі вказує на Другий прихід Ісуса Христа.
Тлумачення автором чотирьох металів збігається із тлумаченням істористської школи інтерпретації, послідовники якої переконані, що чотири царства у другому розділі книги Даниїла представляють Вавилонську, Мідо-Перську, Грецьку та Римську імперії [17, c. 259]. І. Бессонов продовжує думку: «Тлумачення чотирьох металів і чотирьох тварин як символів Вавилона, Персії, Греції та Риму, а Сина Людського як Ісуса Христа поділяли такі древні автори, як Іполит Римський, Феодорит Кирський, бл. Ієронім» [1]. Зазначеної наукової проблематики у своїх працях торкався й І. Ліонський та Афрахат [17, c. 250].
Наступний етап нашого дослідження – тлумачення сьомого розділу книги Даниїла. Коментуючи його, Феодорит на початку зазначає, що до цього часу пророк писав історично, а від цього моменту — пророцтва, які були йому відкриті [8, c. 128]. Іншими словами починається пророча частина. Подібне розділення книги на дві частини – історичну (Дан. 1-6) і пророчу (Дан. 7-12), стало об’єктом уваги багатьох учених [2, с.8; 4, с.15; 6, с.375; 9, с.8; 21, с.28]. Ж. Дукан переконаний, що літературна структура книги Даниїла має органічний зв’язок між історичною та пророчою частинами [4, c. 15]. Він представляє схеми, де зображено концентричний та хіастичний паралелізм структури книги [4, c. 15].
Той факт, що книга природньо ділиться на дві частини, а також інші її особливості, спонукали деяких дослідників вважати, що книга була написана не одним автором, а кількома [13, c. 4]. Загальноприйнято вважати, що книга писалася поступово, починаючи з вавилонського полону, і остаточно була сформована в ІІ столітті до. н.е. [13, c. 4]. Проте багато теологів, зокрема А. Ферч, Г. Хазел та В. Шеа представляють богословські, історичні та літературно-лінгвістичні аргументи на користь датування в VI ст. до н.е. [13, с. 3-220]. Вони доводять достовірність книги, показують її єдність і підтверджують авторство Даниїла [13, с. 3-220].
Феодорит поєднує пророцтво сьомого розділу з другим, стверджуючи, що як «Навуходоносор бачив в одному тілі чотири речовини, так і Даниїл — чотирьох звірів, які виходять з одного моря» [8, c. 129]. Ми бачимо, що вчений підкреслює єдність між другим і сьомим розділами книги. Аналіз коментаря показує, що Феодорит вірить в достовірність книги, сприймає її як єдину і представляє Даниїла як істинного пророка.
Чотири вітри, які вдарили море, Феодорит розуміє як мінливу людську діяльність, а море – людське життя [8, c.130]. Таке тлумачення має під собою біблійну основу, адже інтерпретацію цих символів ми знаходимо в книзі Об’явлення, яка тісно пов’язана з книгою Даниїла за своїм змістом та характером оповіді. (Об’яв. 7:1; 17:15). У наведених віршах зазначено, що чотири вітри – це символ ворожості, а море символізує «народи та люди, і племена та язики» (Об’яв. 17:15).
Першу звірину, яка подібна до лева, автор тлумачить як Ассирію або Вавилон. На нашу думку, хоча Ассирія і відіграла свою роль в історії ізраїльського народу, перша звірина вказує суто на Вавилонську імперію. Таку інтерпретацію підтверджують кілька аргументів. По-перше, Божі пророки ототожнювали Вавилон з левом і орлом (Єр. 4:7; 50:17; Плач 4:19; Єз. 17:3) [2, c.73]. По-друге, Даниїл прямо ототожнює Вавилонське царство з першим металом боввана – золотом (Дан. 2:37-39), а цей символ паралельний першому звіру в сьомому розділі. По-третє, крилатого лева зазвичай зображали на стінах разом з вавилонським богом Мардуком [2, c.73]. По-четверте, як золото, що символізує Вавилон, в другому розділі має перевагу над усіма металами, так і образи лева та орла передають ідею зверхності та царської величі [4, c. 144].
Про першу звірину говориться, що вона мала орлині крила, була піднята від землі, «поставлена на ноги, як людина і серце людське було йому дане» (Дан. 7:4). Ці образи Феодорит інтерпретує як втрату царством попередньої сили, підтримки підданих і позбавлення гордості, оскільки «серце людське було йому дане» [8, c.131,132]. Хоча вчений знову тут згадує ассирійців і посилається на пророцтво Ісаї 10:12 [8, c. 131,132], ми переконані, що контекст цього тексту інший. Саме тому вважаємо недоцільним відносити його до пророцтва сьомого розділу книги Даниїла. Але з іншого боку, Феодорит справедливо зауважує, що ці образи вказують на послаблення Вавилонського царства. Богослов Ж. Дукан переконаний, що фраза «серце людське» означає навернення царя до Бога: «надання людського характеру звіру говорить про релігійність монарха. Це навернення язичницького царя до Бога Ізраїлевого, що сталося років десять тому, ще свіже в пам’яті Даниїла» [4, c. 144].
Другого звіра, який подібний до ведмедя, Феодорит інтерпретує як Перське царство [8, с. 132]. Автор висловлює думку, що символ ведмедиці передає ідею жорстокості персів, які жахливо поводилися з тими, кого вони завойовували [8, с. 132]. Три ребра, які тримав ведмідь у своїй пащі, вказують на три частини світу, якими керувала Перська імперія [8, c. 132]. Історична площина аналізованої наукової проблематики підтверджує таке тлумачення, і більшість коментарів погоджуються, що тут ідеться про Лідію, Вавилон і Єгипет [23, c. 821].
Дослідник фразу «був поставлений на одному боці» пояснює так: Персія втратила деякі частини своєї території, але все ж таки позбулася однієї частини своєї влади [8, c. 133]. Ця інтерпретація цікава. Але на підставі паралелей з другим розділом (Дан. 2:32,39), найімовірніше, цей символ вказує на два народи: мідійців та персів. Як уже було сказано вище, Феодорит тлумачить срібло в другому розділі як Мідо-Перську імперію, посилаючись на той факт, що батько Кіра був персом, а мама – мідянкою. Також вся книга Даниїла не розділяє ці два народи (Дан. 5:28; 6:28; 8:20), а дві срібні руки боввана можуть опосередковано вказувати на них. Наведене дає підставу стверджувати, що два боки ведмедя означають мідян та персів, а те, що одна сторона вища від іншої, свідчить про домінування персів над мідійцями [2, c.73].
Третього звіра, рись чи пантеру, Феодорит інтерпретує як Македонське царство, чотири крила – швидкість, з якою Олександр завоював світ, а чотири голови – розділення царства після його смерті [8, c.133]. Над Єгиптом зацарював Птолемей, Селевк – на сході, Антигон в Азії, а Антипатр або Філіп (Аррідей) — в Македонії [8, с. 134]. Така думка відповідає історичним даним, згідно з якими, після смерті Олександра Македонського в царстві розпочалася боротьба за владу між діадохами [23, c.822-826]. Між ними точилася кривава ворожнеча, яка, зрештою, призвела до розділення імперії на чотири частини: «Єгипет, Палестина і частина Сирії відійшли генералу Птолемею, Македонія — Кассандру, Фракія і велика частина Малої Азії – Лізімаху, Північна Сирія, частина перської імперії в Малій Азії і східна частина володінь – Селевку» [23, с. 822].
Четвертий звір «страшний і грізний, та надмірно міцний» (Дан. 7:7), на думку Феодорита, вказує на Римську імперію [8, c. 134]. Автор чітко аргументує її, посилаючись на однаковий метал – залізо, який використаний як і в другому, так і в сьомому розділах для позначення четвертого царства (Дан. 2:40; 7:7) [8, c.135]. Таке розуміння четвертого звіра цілком відповідає біблійному контексту, історичним даним та базується на змістовних аргументах.
По-перше, історичні дані свідчать про те, що після Грецької імперії до влади приходить Рим [2, c.74,75; 4, c.147; 23, c.823]. По-друге, такі паралелі з другим розділом, як однаковий метал – залізо (Дан. 2:33,40; 7:7,19), подібні дієслова «товкти», «розбивати», «жерти», «трощити», «топтати», (Дан. 2:40; 7:7), та інші спільні характеристики, переконують, що йдеться про одне і те саме царство – Рим [4, c. 147]. По-третє, символ заліза, що застосований до четвертого царства, свідчить про залізну армію, зброю, міць та силу Римської імперії, яка проіснувала довше всіх попередніх царств – приблизно шість століть [2, c.75; 10, c. 120,121]. По-четверте, Ісус сам зазначав, що деякі пророцтва книги Даниїла вказують на Римські завоювання (Мт. 24:15) [13, с. 157].
Десять рогів, які мав цей четвертий звір, автор презентує як десять царів, які мають з’явитися після розпаду Римської імперії. Деякі з них будуть сильними, а інші – слабкими [8, c. 135]. Хоча існують різні варіації, але деякі теологи, наприклад Р. Волкославський, вважають, що тут ідеться про такі племена, як вестготи, остготи, вандали, герули, свеви, бургунди, алемани, франки, англосакси и лангобарди [2, c.76]. Ж. Дукан зазначає, що точне перерахування цих десяти царств не так важливе, як розуміння головної думки, що полягає в розділенні царства на маленькі частини [4, с. 148]. Хоча Феодорит і пробує ідентифікувати цих царів, його тлумачення зрозуміле. Богослов проводить паралелі з другим розділом і вказує на десять пальців боввана, що складалися частково з глини, а частково – з заліза [8, с. 135]. Ці паралелі очевидні, тому можна стверджувати, що пророцтва з другого та сьомого розділів відкривають ту ж саму картину світової історії.
Ф. Кирський переконаний, що маленький ріг символізує антихриста, який походить з юдейського народу, і він з’явиться після розділення Римської імперії [8, с.136]. На його думку, про цього антихриста писав Павло у посланні до Солунян (2 Сол. 2:3,4) [8, c.136]. Малий ріг, який символізує антихриста, знищить трьох царів з десяти [8, c. 136]. Важко не погодитися з Феодоритом стосовно ідентифікації малого рогу з антихристом. Проблема полягає в його ототожненні з юдейським народом. У цьому контексті немає підстав робити такий висновок, адже ніде про це не сказано. Тому малий ріг дійсно характеризує антихриста. Але буде неправомірно відносити його до Ізраїлю [2, c. 76-84]. Апостол Павло пише, що антихрист з’явиться в Храмі Божому, який є церквою, а не буквальним Ізраїлем (1 Кор. 3:16,17; 2 Сол. 2:4).
Також є спірним твердження, що антихрист – це особа. Десять рогів, які з’являються після розділення Римської імперії, інтерпретуються ангелом, як десять царів (Дан. 7:24). Якщо є цар, значить, є і царство. З цього випливає, що малий ріг, який символізує антихриста, також має бути певним керівником у царстві чи системі [4, c. 149-159]. Тому вважати, що антихристом буде просто одна особистість, значить ігнорувати контекст сьомого розділу.
Після опису антихриста Даниїл відкриває перед зором читача небесну сцену, де на престолі сидить «Старий днями». Десятки тисяч істот служили Йому: «суд усівся, і розгорнулися книги» (Дан. 7:8-10). Феодорит вважає, що це есхатологічний останній суд, коли Бог буде судити всесвіт [8, c.138]. Він посилається на слова з Євангелія від Матвія, де Христос говорить про останній суд [8, c. 138]. Можна погодитися, що цей суд належить до останнього часу, але автор не враховує його природу та хронологію подій у Дан. 7:21,22.
Теолог Г.Хазел стверджує, що Божий суд можна розділити на три стадії [5, с. 598]: 1) слідчий суд до Другого приходу Христа; 2) суд тисячолітнього царства після приходу Христа; 3) виконавчий суд після тисячолітнього царства. На його думку, суд, який описаний у книзі Даниїла в сьомому розділі, за своїм характером є слідчим [5, c. 598]. Таким терміном позначають «Божественне розслідування записів у книгах у присутності небесних істот (Дан. 7:9,10)» [5, c. 598].
Науковець приводить аргументи, які доводять правомірність такої інтерпретації [5, c. 599]. Він переконаний, що в Дан. 7:21,22 є дві мітки часу «аж ось» і «умовлений час», які розділяють Дан. 7:21,22 на три хронологічно-послідовні частини [5, c. 599]: 1) війна малого рогу зі святими; 2) небесний суд Старого Днями на користь святих; 3) святі отримують царство. Суд, який описує Даниїл, відбудеться до прийняття царства святими. Цей погляд підтверджується чотирнадцятим розділом книги Об’явлення, де «час Його суду вказує на заключний період перед приходом Ісуса Христа у славі» [5, c. 599]. Саме тоді Господь розслідує справи тих, хто залишився вірним, і тих, хто відступив [5, c. 599].
Інтерпретуючи Дан. 7:18, Феодорит знову проводить паралелі з другим розділом [8, c. 142]. Він вказує на чотири царства, згадані в обох розділах, а стопи ніг боввана порівнює з десятьма рогами четвертого звіра [8, c. 142]. Проведення Феодоритом таких подібностей має під собою біблійне підґрунтя, адже, як наголошує теолог В. Шеа, обидва розділи об’єдані [13, c. 165]: 1) лінгвістичними зв’язками; 2) загальною схемою чотирьох великих царств; 3) розділенням в четвертому царстві; 4) встановленням вічного Божого Царства в якийсь момент після розділення четвертої імперії; 5) послідовністю металів та звірів (метали слідують від найкоштовніших до міцніших, і звірі — від царської величі до потужної сили); 6) теологічними темами. Для проведення зазначених паралель учений використовує один із методів герменевтичного принципу «гармонія Письма» або «аналогія Письма» (analogia scripturae), тобто Святе Письмо тлумачить само себе [5, с. 60].
Пишучи про час, протягом якого антихрист буде пригноблювати святих, Феодорит стверджує, що це буде три з половиною роки [8, c. 145]. Аналіз періодів у книзі Даниїла показує, що дійсно фраза «один час, і часи, і половина часу» (Дан. 7:25) – це три з половиною роки. Але багато дослідників переконані, що до цього періоду слід застосувати принцип «день за рік» [2, с. 84; 4, с. 155-156; 13, с. 180; 16, с. 65; 18; 19; 20, с. 67-110]. За цим принципом, три з половиною роки мають 1260 днів, які слід тлумачити як історичні 1260 років.
Принцип «день за рік» має основу в дев’ятому розділі книги Даниїла, де сімдесят седмиць інтерпретуються як 490 років, а не днів. Феодорит використовує цей принцип при тлумаченні дев’ятого розділу [8, c. 178], але не застосовує його в сьомому. На нашу думку, він не робить цього, оскільки жив тоді, коли Римська імперія існувала, і він не міг знати, скільки часу ще пройде. Але сьогодні, вже у XXI столітті, дослідники можуть ретельно простежити виконання цього пророцтва в історії [4, c. 149-159]. У завершенні інтерпретації на сьомий розділ Феодорит знову виступає проти того, щоб ототожнювати четверте царство з Грецією: «Тому під четвертим звіром залишається розуміти царство Римське» [8, с. 148-150].
Тлумачення апокаліптичних символів Феодорита Кирського в Дан. 2,7 є змістовним та обґрунтованим. Учений використовує історицистські принципи розуміння пророцтв, згідно з якими виконання пророцтв відбувається в історії від часу пророка до есхатологічного «кінця світу» [5, с. 573; 14; 15; 24]. Автор сприймає пророцтва другого та сьомого розділів як паралельні, що описують ті самі події, але різними символами. Феодорит вважав, що чотири царства з двох розділів вказують на Вавилон (можливо і Ассирію), Мідо-Персію, Грецію і Рим. Потім наступає розділення Римського царства, приходить антихрист, який буде існувати, поки Ісус Христос при Другому приході не знищить його.
Подальший розгляд зазначеної наукової проблематики вбачаємо у з’ясуванні семантичного наповнення символів, ужитих у пророцтвах. Переконані, це допоможе більш глибоко зрозуміти їхні архетипи, модифікацію значень, що й сприятиме новому осмисленню Біблії.
Література
- Бессонов И. А. Пророчества книги Даниила: происхождение, история экзегетики, толкование. Царство святых Всевышнего и мировая история / Игорь Александрович Бессонов. – Санкт-Петербург: Алетейя, 2019. – 552 с.
- Волкославский Р. Н. Тайны Апокалипсиса / Ростислав Николаевич Волкославский. – Заокский: Источник жизни, 2008. – 352 с.
- Глубоковский Н. Н. Историческое положение и значение личности Феодорита, епископа Киррского / Николай Никанорович Глубоковский. – Санкт-Петербург: Монтвида, 1911. – 29 с.
- Дукан Ж. Стенание Земли / Жак Дукан. – Заокский: Источник жизни, 1995. – 320 с.
- Настольная книга по теологии – Заокский: Источник жизни, 2010. – 736 с. – (Библейский комментарий АСД; 12).
- Новый библейский комментарий – Санкт-Петербург: Мирт, 2000. – 571 с.
- Преподобный Ефрем Сирин. Толкование на пророческие Книги Ветхого Завета – Москва: Сибирская Благозвонница, 2017. – 832 с.
- Творения блаженного Феодорита, епископа Кирского – Москва: В. Готьг, 1857. – 455 с.
- Толковая Библия, или комментарий на все книги Св. Писания Ветхого и Нового Завета под редакцией А. П. Лопухин. – Москва: ДАРЪ, 2008. – 992 с. – (Ветхий Завет; т. 5).
- Щедровицкий Д. В. Пророчества Книги Даниила / Дмитрий Владимирович Щедровицкий. – Москва: Оклик, 2007. – 278 с.
- Cyrus T. Theodoret of Cyrus: commentary on Daniel / T. Cyrus, R. Hill. – Leiden; Boston: Brill, 2006. – 367 с.
- Daley B. The Hope of the Early Church. A handbook of patristic eschatology. / Brian Daley. – Cambridge: Cambridge University Press, 1991. – 300 с.
- Holbrook F. Symposium On Daniel / Frank Holbrook. – Washington, D.C. 20012: Biblical Research Institute, 1986. – 557 с. – (Daniel And Revelation Committee Series; т. 2).
- Paulien J. The End of Historicism? Reflections on the Adventist Approach to Biblical Apocalyptic—Part One / Jon Paulien. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2003. – №14. – С. 15–43.
- Paulien J. The End of Historicism? Reflections on the Adventist Approach to Biblical Apocalyptic—Part Two / Jon Paulien. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2006. – №17. – С. 180–208.
- Pfandl G. Daniel: The Seer of Babylon / Gerhard Pfandl. – Hagerstown: Review and Herald Publishing Association, 2004. – 121 с.
- Pfandl G. Interpretations of the Kingdom of God in Daniel 2:44 / Gerhard Pfandl. // Andrews University Seminary Studies. – 1996. – С. 249–268.
- Pfandl G. Time Prophecies in Daniel 12 / Gerhard Pfandl. // Biblical Research Institute Release. – 2005. – №5. – С. 1–12.
- Schaidinger H. Historical Confirmation of Prophetic Periods / Heinz Schaidinger. // Biblical Research Institute Release. – 2010. – №7. – С. 1–34.
- Shea W. H. Selected Studies on Prophetic Interpretation / William H. Shea. – Silver Spring: Biblical Research Institute, 1992. – 174 с. – (Daniel and Revelation Committee Series; 1).
- Stefanovic Z. Daniel: wisdom to the wise: commentary on the book of Daniel / Zdravko Stefanovic. – Nampa, Idaho, Oshawa, Ontario, Canada: Pacific Press® Publishing Association, 2007. – 480 с.
- Stevenson K. Ezekiel, Daniel / K. Stevenson, M. Glerup, T. Oden. – Downers Grove: IVP Academic, 2008. – 378 с. – (Ancient Christian Commentary on Scripture; кн. 13).
- The Seventh-day Adventist Bible Commentary – Washington: Review and Herald, 1977. – 1184 с. – (Bible Commentary; т. 4).
- Vetne R. A Definition and Short History of Historicism as a Method for Interpreting Daniel and Revelation / Reimar Vetne. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2003. – №14. – С. 1–14.
***
Ігор Куриляк, аспірант кафедри богослов’я та релігієзнавства НПУ імені М.П. Драгоманова
Журнал “Практична філософія”, 2019, № 4, С. 157-162.