Сім труб у книзі Апокаліпсис: аналіз інтерпретації Миколи Орлова
Стаття присвячена аналізу інтерпретації уривку «сім труб» книги Одкровення теолога Миколи Орлова. Встановлено, що основний смисл семи труб Микола Орлов вбачає в злитті Божих судів на жителів Землі. Досліджено буквалістську методологію трактування біблійної апокаліптики, та її суперечливості. Звернено увагу на символічний характер апокаліптичної літератури. Висвітлено специфіку футуристичного тлумачення семи труб з точки зору православного богослов’я.
Книга Об’явлення Івана Богослова є унікальною серед інших новозавітних книг, оскільки написана в апокаліптичному жанрі [15, c. 5].Вона містить видіння, передані за допомогою символів та образів, які протягом багатьох століть існування християнства намагались зрозуміти богослови[1].Як зазначає Олександр Мень, деякі християни вважають, що книга Одкровення – це запечатана книга, яку простим людям читати «духовно небезпечно» [6, с. 11]. Однак далі він спростовує таку думку посилаючись на слова Апостола Павла, який стверджував що все Святе Письмо корисне для духовного життя віруючих [6, c. 11]. Проте представлення, що книга Апокаліпсис на відміну від інших біблійних книг, є складною для розуміння книгою, продовжує домінувати серед християн[2]. Серед усіх символічних видінь, уривок, присвячений опису семи труб (Одкр 8:6-9:21; 11:15-19), Ранко Стефанович вважає одним із самих складних не тільки в Одкровенні, але і в Новому Завіті [15, c. 259]. Можливо саме тому існує тільки невелика кількість наукових робіт, в яких виконаний екзегетичний аналіз уривку «сім труб». Дослідженням видіння семи труб в книзі Апокаліпсис займались ряд богословів, зокрема Рональд Гібсон, Джон Паулін, Девід Аун, Грегорі Біл, Бен Уедрінгтон III[3]. Проте всі вони є теологами заходу, де завжди спостерігався глибокий інтерес до апокаліптичних образів Одкровення.
У східному християнстві ставлення до біблійної книги Об’явлення Івана Богослова було неоднозначним. Як зазначено в православній енциклопедії, остання книга Біблії «виявилася єдиною книгою НЗ, яка не читається в православній Церкві на літургії, а в Візантії за весь час її існування було написано всього три[4] повних коментаря…» [10, с. 728]. Подібне ігнорування Апокаліпсису з боку православних дослідників призвело до того, що і сьогодні складно знайти якісні коментарі російською або українською мовою. У вступі до свого коментаря Іаннуарій Івлієв зауважує: «На жаль, на російській мові ми майже не маємо коментарів на книгу Апокаліпсису» [4, c. viii]. Тому не дивно, що на території пострадянського простору практично відсутні наукові праці, посвячені дослідженню видіння «сім труб».
Серед найвідоміших коментарів на останню книгу Біблії на території пост-радянського простору є коментар Миколи Михайловича Орлова, включений в Тлумачну Біблію, головним редактором якої був Олександр Лопухін [16]. Також його коментар на книгу Одкровення був виданий в Москві окремою книгою в 1904 році під назвою: «Апокаліпсис св. Івана Богослова: досвід тлумачення священника Миколи Орлова» [8]. Пізніше він був перевиданий в 1999 році в Санкт-Петербурзі [7]. В рамках даного дослідження нас цікавить біблійний уривок «сім труб» книги Одкровення, тому метою цього дослідження є комплексний аналіз інтерпретації семи труб в коментарі Миколи Орлова.
Микола Орлов на початку тлумачення семи труб зазначає, що дане видіння пов’язане із попереднім текстом[5], і є поясненням того, які страждання та нещастя має пережити світ [7, c. 172]. Оскільки кров мучеників взиває до Бога про відновлення справедливості, та святі підносять свої молитви благаючи про визволення від панування зла, Господь посилає ангелів із семи трубами, які проголошують Божий суд [7, c. 178,179].
Труба першого Ангела (Одкр 8:7). Микола Орлов коментуючи події першої труби спростовує різні точки зору. Православний богослов займає апологетичну позицію, виступаючи проти критиків, які вважають, що видіння першої труби – це фантазія автора Одкровення. Таке тлумачення він вважає невідповідним до «Божественного достоїнства одкровення» [7, с. 179]. До цього Орлов додає, що не можна розуміти першу трубу як вказівку на війни, мор, та голод в період існування римської імперії, оскільки подібна інтерпретація суперечить біблійному тексту, де написано, що змішання граду, вогню і крові відбулось перед очима Апостола Івана [7, c. 179,180]. Також коментатор приводить аргумент проти образного тлумачення першої труби – єгипетські кари і свідчення старозавітних пророків. В час визволення Ізраїлю від рабства Бог послав на Єгипет десять кар, серед яких сьома була пов’язана з вогняним градом (Вих 9:24), а в книзі пророка Йоіля Бог обіцяє створити ознаки на небі і на землі у вигляді крові, вогню та стовпів диму (Йоіл 2:30) [7, c. 180].
Для Миколи Орлова суть першої труби – це «надзвичайне знаряддя страти, яке повинно відповідати особливій гріховності і винності світу порівняно з світом єгипетським» [7, c. 180]. Його не хвилює той факт, що події описані Апостолом Іваном неможливо пояснити з наукової точки зору. Кара першої труби – «це є дійсне фізичне явище» [7, c. 180]. Продовжуючи полеміку, автор коментаря зауважує, що спалення третини землі, трави та дерев не потрібно тлумачити за допомогою містичного методу інтерпретації. Будь яке символічне тлумачення православний теолог називає «безпідставним міркуванням», і закликає відносити виконання кари першої труби до «віддаленого майбутнього», перед самим кінцем світу [7, c. 181].
Один із недоліків інтерпретації Микола Орлова полягає в його схильності до буквального сприйняття біблійного тексту. Специфіка апокаліптичного жанру книги не дозволяє застосовувати методи тлумачення, які прийнятні для інших книг Нового Завіту. Відомий коментатор Грегорі Біл стверджує, що питання про те, як тлумачити книгу Одкровення: символічно чи буквально, є одним із самих гострих [1, c. 11]. Ранко Стефанович зауважує, що в самій книзі можна знайти відповідь: «Іван стверджує уже на самому початку (Одкр 1:1), що зміст книги був відкритий йому за допомогою символічної мови…» [15, c. 22]. В першому вірші Апокаліпсису написано: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати (δείκνυμι) Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав (σημαίνω), і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові» (Одкр 1:1). Існують певні паралелі між першим віршем Одкровення з уривком старозавітної книги Дан 2:28,29,45, в якому також Бог показує Даниїлу майбутню історію світу [1, c. 12]. Грегорі Біл звертає увагу на те, що чотири аспекти Дан 2:28,29,45: «Бог, що відкриває таємниці»; «Він відкрив»; «те, що буде в кінці днів»; «Бог об’явив» (σημαίνω – LXX) повторюються в Одкр 1:1: «Одкровення»; «Бог показав»; «те, що незабаром статися має»; «символічно представив (σημαίνω)» [1, c. 12].
В другому розділі книги Даниїла Бог символічно показує царю Навуходоносору послідовність панування земних царств через образ боввана, відлитого з різних металів[6]. Наприклад золота голова символізує Вавилонську імперію [2, c. 25-27]. Тлумачення сну царя Навуходоносора, та подальші видіння в наступних розділах книги Даниїла[7] вказують на необхідність застосування символічного методу інтерпретації. Грегорі Біл пише, що «використання слова σημαίνω в Дан 2 визначає його вживання в Одкр 1:1 в сенсі розкриття інформації за допомогою символів…» [1, c. 13]. Також він звертає увагу на інше грецьке слово δείκνυμι, яке по всій книзі використовується стосовно видінь (Одкр 4:1; 17:1; 21:29; 22:1,6,8) [1, c. 13].
Ще одним аргументом на користь символічного тлумачення книги Апокаліпсис є наявність образів, які неможливо інтерпретувати буквально. Серед них можна вказати: обосічний меч, який виходив з уст Ісуса Христа (Одкр 1:16); змій червоноогняний, який мав сім голів та десять рогів (Одкр 12:3), дві звірини (Одкр 13) і т.д[8]. Крім того, в книзі записано пояснення образів, зокрема сім свічників є образом семи церков (Одкр 1:20), великий змій символізує диявола (Одкр 12:9), і десять рогів представляють 10 царів (Одкр 17:12). Микола Орлов в ході коментування іноді визнає неспроможність уявити буквальне виконання семи труб [7, c. 185]. Тому після невдалих спроб пояснень він посилається на Божу всемогутність [7, c. 187,188]. В інших випадках Орлов проявляє непослідовність, і змушений відходити від буквального розуміння до символічної інтерпретації. Наприклад сарану в уривку п’ятої труби православний богослов тлумачить образно, як демонів на чолі з сатаною [7, c. 202]. До кінця неясно чим продиктоване таке відхилення від буквалізму, адже інші не менш складні символи Микола Орлов тлумачить буквально. Враховуючи все вище сказане, можна погодитись з принципом тлумачення Джона Пауліна, який пише: «стосовно інших біблійних книг прийнято застосовувати правило – сприймати написане буквально, якщо немає явного і однозначного свідчення символічного характеру тексту. В випадку з Одкровенням потрібна зворотна стратегія» [9, c. 125].
Труба другого Ангела (Одкр 8:8,9). Теолог Орлов звертає увагу на те, що друга труба посилює руйнування, вчинене першою карою. Після сурми другого Ангела він вказує на падіння ніби великої палаючої вогнем гори, підкреслюючи джерело її сходження – небо [7, с. 181]. На думку Миколи Орлова це говорить про зв’язок горя з Божою могутністю і судом [7, c. 181]. Православний богослов вказує на прислівник ὡς (Одкр 8:8) як показник образного розуміння гори, при цьому спростовуючи погляд, що вона була породжена бурною народною фантазією [7, c. 181]. Не зупиняючись на запереченні інших поглядів, Орлов застерігає від буквального тлумачення гори як вулкану, який викидає свою лаву в море, оскільки його винищуючі дії не можуть відповідати масштабам руйнування, зазначеного в біблійному тексті [7, c. 181,182]. На його думку «Епітети: “велика” і “палаюча вогнем” вимагають розуміти під горою величезну масу вогню, яка повинна впасти з неба останнім часом» [7, c. 182].
В своєму коментарі Микола Орлов знаходить паралель між другою трубою з першою єгипетською карою, яка перетворила воду річки Ніл в кров. Однак у випадку кари другої труби – катастрофа набуде всесвітнього масштабу і всі води землі стануть кров’ю [7, c. 182]. В результаті третя частина живих істот загине разом з третьою частиною кораблів. Коментуючи знищення кораблів дослідник вважає, що автор книги Одкровення також має на увазі людей, які в них плавають. Кораблі розіб’ються від великих хвиль, які підіймуться від падіння вогняної гори, а люди будуть гинути від жахливого смороду гниючої води і гниючих в ній морських істот [7, c. 182].
Далі Микола Орлов критикує інші точки зору, які він вважає невірними. Він не погоджується з інтерпретацією гори, як мусульманства та його негативного впливу на християнство, ні з посиланням на бунт юдеїв проти римської імперії [7, с. 182]. Не може дослідник погодитись і з образним тлумаченням моря, як безбожних народів, які завдавали страждань послідовникам Ісуса Христа. Орлов називає «довільним тлумаченням», згідно якого риби – це люди, а кораблі це суспільства людей, які загинули із-за війни [7, c. 182]. Найкраще розуміння другої труби він виражає наступними словами: «це лихо – зовнішнє і фізичне, яке спіткає людей через тяжкий стан видимої природи, що зазнала псування через їхні гріхи» [7, c. 182].
Аналіз розглянутого матеріалу свідчить про те, що Микола Орлов притримується футуристичного підходу[9] до книги Одкровення. Він вважає, що видіння семи труб відноситься до далекого майбутнього часу, безпосередньо перед приходом Ісуса Христа. Можна погодитись з тим, що труба сьомого Ангела пов’язана з настанням вічного царства Ісуса Христа при Його приході (Одкр 11:15) [5, с. 146]. Однак перша труба відноситься до І століття н.е. Про це свідчить вступний уривок Одкр 8:2-5, який має паралелі із служінням в юдейському храмі. Жак Дюкан зазначає в своєму коментарі, що мова йде про щоденний ритуал, який проходив в Домі Божому [3, с. 82]. Ранко Стефанович детально аналізує храмове служіння та його відношення до звучання семи труб. Коли після звершення жертвоприношення священник виходив до людей, сім інших священників сурмили в сім труб, що символізувало завершення служіння [15, c. 264]. Так само після принесення жертви Агнця на небесах лунають сім труб. Таким чином перша труба бере свій початок на зорі заснування християнства [15, c. 264]. Тому як зазначає Грегорі Біл, сім труб, це Божі покарання «для невіруючих, які звершуються протягом всієї церковної епохи» [1, c. 262]. Така історична інтерпретація[10] знаходить підтримку в Святому Письмі, його використовував ангел-тлумач, Ісус Христос та Його апостоли [14, с. 117].
Також слід звернути увагу на паралелі між семи трубами з семи печатками. Микола Орлов виступає проти будь-якого зв’язку уривку «сім труб» з уривком «сім печаток» [7, c. 173]. Однак просте порівняння цих двох видінь вказує на те, що «зміст труб – це рекапітуляція тих же періодів часу, які представлені печатками» [1, c. 267]. Ранко Стефанович представляє подібність в наступній таблиці [15, c. 265]:
- Паралелі між семи печатками та семи трубами
Сім печаток | Сім труб |
Чотири вершники | Перші чотири труби |
П’ята і шоста печатки | Перше і друге горе |
Інтерлюдія (розділ 7): запечатування Божого народу | Інтерлюдія (розділи 10-11): маленький сувій, вимірювання храму і два свідки |
Сьома печатка: тиша на небі перед остаточним судом | Третє горе (сьома труба): прийшов час судити і віддати нагороду Божим рабам |
На основі порівняльного аналізу богослови приходять до висновку, що сім печаток і сім труб охоплюють всю історію християнства. Відмінність полягає в різних акцентах та завданнях. Сім печаток представляють поширення Євангелія, а сім труб являють собою Божі суди [15, c. 265].
Труба третього Ангела (Одкр 8:10,11). Тлумач Микола Орлов пише, що при сурмі третього Ангела падає велика зірка, яка є вираженням Божого суду і її «падіння потрібно розуміти в буквальному сенсі» [7, c. 183]. Дослідник приводить чотири характеристики зірки: вона є великою, горить як яскравий світильник, падає на річки та водні джерела та названа Полином [7, c. 183]. Орлов не може погодитись з тим, що мова йде про звичайну комету, або про ангела-губителя, чи про сатану, чи про «духа гіркоти» [7, c. 184]. Відкидаючи різні інтерпретації він приходить до висновку, що велика зірка є «дійсною зіркою», а ім’я Полин вказує на «дійсну властивість її природи» – вироблення «смакового відчуття гіркоти» [7, c. 184]. Результати третьої кари виражаються в зміні фізичних властивостей води, яка будучи солодкою стала гіркою. Такі зміни на думку Орлова мають відбутись в майбутньому з третьою частиною прісної води по всій території планети [7, c. 185]. Православний богослов усвідомлює всю складність такої інтерпретації для уявлення, однак це не зупиняє його наполягати на буквальному тлумаченні тексту книги Апокаліпсису [7, c. 185]. Автор заперечує інтерпретацію третьої труби як вказівку на католицьке папство, війни чи будь-яке історичне виконання біблійного тексту в християнстві [7, c. 185].
Зауважимо, що Микола Орлов в своєму коментарі використовує чимало інших текстів Святого Письма. Наприклад, трактуючи біблійний уривок «сім труб» православний богослов час від часу посилається на книгу Вихід, зокрема на єгипетські кари, які в деякій мірі символізували майбутні Божі суди. Коментуючи саранчу (Одкр 9:3), Орлов наводить цитати з пророчих книг Амоса і Йоіля [7, c. 193]. Аналіз поняття «скорпіон» супроводжується посиланнями на книги Старого Завіту, зокрема Повторення Закону, 2 Царств, і 2 Хронік [7, с. 194]. Розглянуті приклади доводять переконання автора коментаря, що тексти інших біблійних книг можуть пролити світло на апокаліптичні видіння.
Труба четвертого Ангела (Одкр 8:12). На думку Миколи Орлова, Боже покарання четвертої труби пов’язане з небом, яке є джерелом світла і необхідною умовою людського життя [7, с. 186]. Розглядаючи можливість того, що сонце, місяць і зірки перестають світити в повній силі, він приходить до висновку, що мова йде про щось інше. Оскільки дане явище не є тимчасовим, небесні світила не просто потускніють, але третя частина дня і ночі повністю будуть без світла [7, c. 186]. Микола Орлов не знаходить паралелей між четвертою трубою і Старим Завітом, навіть з такими текстами, як Йоіл 2:10; Ам 8:9; Іс 13:19. Як реальність виконання кари четвертої труби православний богослов вказує на опис дев’ятої єгипетської кари, коли наступила темрява (Вих 10:21-23) [7, c. 187]. Орлов приводить ще один аргумент на користь буквального тлумачення четвертої труби – існування темних плям на сонці. По своїй всемогутній силі Бог може їх збільшити, і це приведе до виконання четвертої кари [7, c. 187]. Також теолог звертається до даних астрономії, щоб пояснити зміни в зірках, які «можуть перейти з самосвітних світил в відображуюче світло» [7, c. 187]. В кінцевому результаті Орлов посилається на всемогутність Божу і на Його управління силами природи [7, c. 187].
На наш погляд спроби Миколи Орлова пояснити кару четвертої труби за допомогою природніх явищ є необґрунтованими. Згадка автором темних плям на сонці не може пояснити затемнення інших світил, адже в біблійному тексті сказано, що кара поширюється не тільки на сонце: «…вдарено третину сонця, і третину місяця, і третину зір…» (Одкр 8:12). Також, навіть якщо погодитись з припущенням автора про збільшення чорних плям на сонці, не ясно як це зможе затьмарити світло рівно третьої частини дня.
Труба п’ятого Ангела (Одкр 9:1-12). Микола Орлов відмічає той факт, що зірка описана як спадаюча згори, що вказує на Божу волю і Його контроль [7, c. 190]. Далі православний богослов перераховує різні інтерпретації зірки. На його думку вона не може символізувати ні доброго, ні злого ангела Люцифера, ні лідера церкви, яким керує диявол, ні язичество. Тому що дані тлумачення відходять від буквального значення тексту [7, c. 191]. Однак автор розглядає її як символ. Слова Івана Богослова про те, що зірці був даний ключ від «криниці безодньої» (Одкр 9:1) на його думку «вказує на ступінь могутності і сили» [7, c. 191]. Криницю Орлов тлумачить як буквальну яму, спуск під землю, а безодню як місце перебування злих сил під замком, тобто обмежених в діях [7, c. 191,192].
Незважаючи на використання буквального методу тлумачення Микола Орлов іноді переходить до символічної інтерпретації. Дослідник інтерпретує саранчу як злих духів, керівником яких є ангел безодні, сам сатана. Вони будуть мучити людей 5 місяців, що на думку Орлова не вказує на буквальний проміжок часу [7, c. 200-203]. На наш погляд, тлумачення саранчі як демонів цілком узгоджується із старозавітним текстом та сучасними тлумаченнями богословів[11]. Апостол Іван використовує мову давніх пророків, зокрема існують паралелі з книгою Йоіля [1, c. 283].
Труба шостого Ангела (Одкр 9:13-21). Микола Орлов звертає увагу на те, що у відповідь на молитви святих, які дійшли до Господа, Він «повеліває звільнити чотирьох ангелів, зв’язаних при річці Ефрат» [7, c. 205]. Він розрізняє їх від чотирьох ангелів, які Апостол Іван згадує в Одкр 7:1. Обґрунтовує Орлов це тим, що ангели в сьомому розділі стояли стримуючи вітри, значить вони є добрими, а чотири ангели в дев’ятому розділі були зв’язані і відпустили їх, що вказує на їхню злу природу [7, c. 206]. Православний богослов застерігає від буквального тлумачення річки Ефрат в сенсі «точної географічної назви історичної місцевості», оскільки це не відповідає нематеріальній природі ангелів [7, c. 206]. Далі Орлов перераховує різні точки зору, які на його думку не відповідають біблійному тексту. Згадка річки Ефрат не пов’язана з тим, що в давні часи вона відмежовувала Ізраїль від вороже настроєних народів, вона не вказує на «народи парфян або персів», і не є символом сходу, звідки можуть прийти могутні держави [7, c. 206,207].
Дослідник акцентує увагу на духовному вимірі згадки річки Ефрат. Вона пов’язана з гріховним містом Вавилон, і представляє територію, де по особливому панують злі духи. Тому коли будуть розв’язані чотири Ангели, то зло запанує в повній силі [7, c. 207,208]. Як наслідок третина людей загинуть, серед яких будуть і вірні послідовники Ісуса Христа, вибрані для спасіння. Микола Орлов пише, що згадане автором книги Апокаліпсис число двісті мільйонів війська не являється буквальним, але є символом величезної кількості [7, c. 209]. Проте самих вершників, описаних Апостолом Іваном православний богослов тлумачить буквально. Він пише що вони є «дійсним військом – військом майбутнього» [7, c. 210].
Досліджуючи інтерпретацію Миколи Орлова, помічаємо, що спростування «неправильних» точок зору часто виконане без належної аргументації. Іноді автор коментаря приводить біблійні тексти із інших частин Святого Письма, час від часу посилається на контекст, і деколи аналізує значення грецьких слів. Разом з тим, православний дослідник неодноразово перераховуючи погляди інших богословів, просто вказує на їхню невідповідність біблійному тексту, без жодних доводів. На нашу думку, автору варто було б детальніше аргументувати свою позицію.
Труба сьомого Ангела (Одкр 11:15-19). Після сурми сьомого Ангела залунали гучні голоси, які Микола Орлов відносить до голосів небесних істот, серафимів та викуплених людей [7, c. 255,256]. Вони славили Господа і говорили, що наступило царство Ісуса Христа. Православний дослідник вбачає в цьому завершення царства антихриста, яке було тимчасовим на відміну від безкінечного царювання Сина Божого [7, c. 256]. Наступає час для Божого суду над мертвими грішниками, і праведниками, коли кожен отримає різного ступеня нагороду. Орлов пише, що Апостол Іван «говорить про відплату і малим і великим, які були такими і в очах Божих і перед людьми під час земного життя» [7, c. 258].
Не можна погодитись із твердженням Миколи Орлова про те, що Божі суди виражені в образі семи труб направлені не тільки на грішників, але і на праведних людей. Контекст уривку вказує, що гнів Господа виливається на жителів землі як відповідь на молитви переслідуваних християнських віруючих (Одкр 6:9-11). Ранко Стефанович посилається на біблійний текст Одкр 8:13, в якому сурми труб ангелів спрямовані на «тих, хто живе на землі». Ця фраза є терміном, який використовується в книзі Апокаліпсис виключно до грішників (Одкр 6:10; 8:13; 11:10; 13:8,14; 17:2) [15, c. 261]. Грегорі Біл вказує на найважливішу мету семи труб – «покаранні нечестивих» [1, c. 267]. Також варто звернути увагу на п’яту трубу, зокрема на вірш Одкр 9:4, в якому сарана отримує повеління мучити тільки тих людей, які «на чолах не мають печатки Божої». Тому вище наведені факти дають підставу говорити, що сім труб призначені тільки для противників Євангелія [15, c. 262].
Аналіз інтерпретації Миколи Орлова дозволяє зробити висновок, що автор віддає перевагу буквальному підходу тлумачення книги Одкровення. Незважаючи на символічну природу апокаліптичної літератури, православний богослов твердо відстоює буквалістське трактування, час від часу виступаючи проти духовного тлумачення. Він розглядає сім труб як Божі суди, які будуть звершені безпосередньо перед другим приходом Ісуса Христа. На жаль не звертаючи уваги на тексти, в яких сказано про суд Господа тільки над грішниками, Микола Орлов вважає, що страждання від сурмління труб зазнають не тільки нечестивці, але і вірні праведники.
Позитивною стороною коментаря Орлова є часте посилання на тексти Святого Письма та наведення інших точок зору. Також в тлумаченні деяких віршів автор відступає від зайнятої ним позиції, і трактує їх символічно. Однак з прикрістю констатуємо, що Микола Орлов ігнорує історичний метод інтерпретації, який прослідковується в старозавітній апокаліптичній книзі Даниїла. Підсумовуючи аналіз, зазначимо, що незважаючи на всі недоліки, інтерпретацію Миколи Орлова можна вважати одною з найбільш якісно виконаних серед російських православних богословів свого часу.
Література
- Бил Г. Откровение / Г. Бил, Д. Кэмпбелл. – Черкассы: Коллоквиум, 2019. – 806 с.
- Волкославский Р. Тайны Апокалипсиса / Ростислав Волкославский. – Заокский: Источник жизни, 2008. – 352 с.
- Дукан Ж. Тайны Откровения. Апокалипсис через призму еврейского мышления / Жак Дукан. – Заокский: Источник жизни, 2017. – 224 с.
- Ивлиев И. И увидел я новое небо и новую землю. Комментарий к Апокалипсису / Ианнуарий Ивлиев. – Москва: ББИ, 2015. – 346 с.
- Медведев Т. Апокалипсис: просто и понятно о самой загадочной книге Библии / Тимофей Медведев. – Москва: Эксмо, 2017. – 288 с.
- Мень А. Читая Апокалипсис / Александр Мень. – Москва: Фонд имени Александра Меня, 2000. – 261 с.
- Орлов Н. Апокалипсис св. Иоанна Богослова / Николай Орлов. – Санкт-Петербург: Воскресение, 1999. – 576 с.
- Орлов Н. Апокалипсисъ св. Іоанна Богослова. Опытъ толкованія священника Николая Орлова / Николай Орлов. – Москва, 1904.
- Паулин Д. Глубины Божьи. Руководство по изучению книги Откровение / Джон Паулин. – Заокский: Источник жизни, 2015. – 224 с.
- Православная энциклопедия. Под общ. ред. Патриарха Моск. и всея Руси Кирилла. Том 24. Иоанн Воин – Иоанна Богослова Откровение / Москва: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2010. – 751 с.
- Православная энциклопедия. Под общ. ред. Патриарха Моск. и всея Руси Кирилла. Том 22. Икона – Иннокентий / Москва: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2009. – 753 с.
- Православная энциклопедия. Под общ. ред. Патриарха Моск. и всея Руси Кирилла. Том 2. Алексий, человек Божий – Анфим Анхиальский / Москва: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2001. – 752 с.
- Православная энциклопедия. Под общ. ред. Патриарха Моск. и всея Руси Кирилла. Том 3. Анфимий – Афанасий / Москва: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», 2001. – 752 с.
- Родригес А. Проблемы интерпретации семи труб в книге Откровение / Анхел Родригес // Ключевые темы книги Откровение / Анхел Родригес. – Заокский: Источник жизни, 2017.
- Стефанович Р. Комментарий на книгу Откровение / Ранко Стефанович. – Заокский: Баланс, 2018. – 592 с.
- Толковая Библия, или Комментарии на все книги Св. Писания Ветхого и Нового Завета под редакцией А.П. Лопухина. В 7-ми т. Изд. 4-е. – М.: ДАРЪ, 2009. Т. VII: Деяния; Соборные послания; Откровения Иоанна Богослова. – 1296 с.
- Bauckham R. Tudor Apocalypse / Richard Bauck – Oxford: Sutton Courtney Press, 1978. – 392 с.
- Burdon C. The Apocalypse in England: Revelation Unraveling / Christopher Burdon. – London: Macmillan, 1997. – 251 с.
- Kayle D. A Socio-Rhetorical Interpretation of the Seven Trumpets of Revelation / De Waal Kayle. – Lewiston, N.Y.: The Edwin Mellen Press, 2012. – 312 с.
- Newport K. Apocalypse and Millennium / Kenneth New – Cambridge: CambridgeUniversityPress, 2000. – 264 с.
- Paulien J. Decoding Revelation’s Trumpets: Literary Allusions and Interpretations of Revelation 8:7-12 / Jon Paulien. – Berrien Springs, Mich: Andrews University Press, 1988. – 497 с.
- Paulien J. The End of Historicism? Reflections on the Adventist Approach to Biblical Apocalyptic—Part One / Jon Paulien. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2003. – №14. – С. 15–43.
- Paulien J. The End of Historicism? Reflections on the Adventist Approach to Biblical Apocalyptic—Part Two / Jon Paulien. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2006. – №17. – С. 180–208.
- Vetne R. A Definition and Short History of Historicism as a Method for Interpreting Daniel and Revelation / Reimar Vetne. // Journal of the Adventist Theological Society. – 2003. – №14. – С. 1–14.
- Wainwright A. Mysterious Apocalypse: Interpreting the Book of Revelation / Arthur Wainwright. – Nashville, Tenn: Abingdon, 1993. – 294 с.
***
Богдан Куриляк, аспірант кафедри богослов’я та релігієзнавства НПУ імені М.П. Драгоманова
Журнал “Практична філософія”, 2019, № 4, С. 149-156.
[1] Історія інтерпретації книги Об’явлення Івана Богослова висвітлена в наступних дослідженнях: [20, 18, 17, 25].
[2] Ранко Стефанович зазначає: «В результаті багато людей висловлюють думку, що Одкровення – це запечатана книга» [15, c. 5].
[3] Короткий огляд основних досліджень біблійного уривку «сім труб» можна прочитати в монографії Де Ваал Кайла [19, c. 5-23].
[4] Авторами трьох повних коментарів є: Ікуменій, візантійський екзегет (IV-V ст.) [11, c. 75]; Андрій Кесарійський, архієпископ Кесарії Каппадокійської (VI-VII ст.) [12, с. 367]; Арефа, архієпископ Кесарії Каппадокійської (VIІІ-ІХ ст.) [13, с. 216-217].
[5] Про місце уривку «сім труб» в структурі книги Об’явлення Івана Богослова та зв’язок з іншими видіннями, дивіться монографію Джона Пауліна [21, c. 334-344].
[6] Дан 2:32,33 «Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його зо срібла, нутро його та стегно його з міді, голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини».
[7] Дан 7-12
[8] Грегорі Біл приводить такі приклади, які неможливо тлумачити буквально: світильники (Одкр 1:20), які не тільки символізують церкви, але і двох свідків (Одкр 11:3,4); коні з головами, подібними до лев’ячих, з уст яких виходив вогонь, дим і сірка, хвости яких були похожі на змій (Одкр 9:17-19); саранча, подібна до коней з людськими лицями, з жіночим волоссям і бронею (Одкр 9:7-9); заколений агнець, який стоїть, і має сім рогів та сім очей (Одкр 5:6); дивні істоти, наповнені очима, які мають шість крил і подібні до тварин (Одкр 4:6-8) [1, c. 15].
[9] Грегорі Біл вказує на чотири основні герменевтичні підходи до тлумачення книги Апокаліпсису: 1. Претерістичний – всі події записані в книзі виконались в І столітті нашої ери; 2. Історичний – книга описує події історії християнства від апостольської церкви до другого приходу Ісуса Христа; 3. Футуристичний – книга окреслює події останнього часу безпосередньо перед кінцем світу; 4. Ідеалістичний – книга зображає в символах війну між добром і злом в світлі викуплення, яку можна віднести до історичних подій любого часу [1, c. 7-11].
[10] Більш детальніше про історичний метод інтерпретації дивіться наступні дослідження [24, 22, 25].
[11] Детальне обґрунтування тлумачення сарани як образу демонів дивіться [15, c. 284].