Колективна монографія складається з робіт 8-ми науковців-авторів, яких об’єднує головна ідея: сприйняття, розуміння та осмислення релігійними конфесіями на українській території поняття “війна”, рефлексії та меседжі лідерів конфесій щодо російсько-української війни. Російські ЗМІ та релігійні діячі виправдовують війну проти України тим, що нібито захищають православних віруючих та російськомовних мешканців сходу України від утисків та переслідувань, щоб розпалити міжрелігійну й міжнаціональну ворожнечі. Проте матеріали даної монографії висвітлюють та допомагають зрозуміти, що переслідування за релігійною ознакою присутні тільки у анексованому Криму та на тимчасово окупованих територіях.
Сьогодні Україна знаходиться в епіцентрі боротьби за власну незалежність та цілісність. Мета даної монографії: правдиво висвітлювати стан релігійної свободи України, надати інформацію та вчити читачів розбиратись у подіях. Матеріали орієнтовані на українських громадян і мешканців інших країн, в інтересах яких знати правду про події в Україні.
Всі автори монографії проводять дослідження стану релігійної свободи та ставлення до війни різних релігійних конфесій на території України: УПЦ, протестантизму, релігійних меншин та рідновірства (дохристиянських вірувань). Також автори піднімають проблему зміни релігійних поглядів, постулатів під час війни та стану релігійної свободи в Україні та на окупованій території.
Всі представлені матеріали виступають проти тоталітарного контролю з боку росії, підкреслюють важливість трансформації (зміни) характеристик, які релігія отримала внаслідок своєї часткової спільної історії від рф, висвітлена абсурдність “русского міру”. Редактори успішно впоралися з поставленим завданням та змогли зібрати у монографію дослідження різних протилежних конфесій, що свідчить про збалансовану подачу матеріалу.
Проблема трансформації релігійних поглядів у зв’язку з початком війни та проблема наявності / відсутності релігійної свободи розглянуто широко: висвітлено позиції різних конфесій, проведена історична лінія, представлено приклади зарубіжжя. Кожний автор монографії має своє суб’єктивне бачення, засноване на об’єктивній оцінці матеріалів. Проте, в цілому, подані погляди монографії можуть створити загальну об’єктивну картину ситуації в Україні та сформувати у читача його суб’єктивну думку.
Матеріали викладено зрозумілою мовою з логічною послідовністю. Інформація подана авторами є достовірною, адже наводяться історичні факти, цитується пряма мова релігійних діячів, матеріали офіційних заяв, надається посилання на першоджерела у виносках, тому охочі можуть самостійно ознайомитися з першоджерелом за наведеною електронною адресою.
Проте, в матеріалах монографії присутня й упереджена думка. Так, до прикладу, Павло Павленко у своїй роботі засуджує позицію протестантських течій, які відмовляються ставати на збройний захист територіальної цілісності, називаючи це пацифізмом. Але у той же час, інші дослідники підкреслюють, що це є особистою позицією кожного християнина та не засуджують подібну поведінку. Крім того, автори трохи розходяться в поглядах на церкву УПЦ МП. Одні підкреслюють важливість від’єднання УПЦ від Москви через небажання мати щось спільне з Росією. В свою чергу Анатолій Колодний та Людмила Филипович обережно підкреслюють, що все пов’язане з росією викликає протест і обурення суспільства, а державу на справді не цікавить віра громадянина, вона цікавиться антидержавними діями деяких священників УПЦ МП.
Підсумовуючи, хочу сказати, що колективна монографія “Релігія і війна: сучасний український контекст” варта прочитання, бо висвітлені погляди є актуальними та допомагають формуванню адекватної оцінки, осмисленню викликів релігійного життя в Україні під час російсько-української війни.
Тетяна Руда
