Головне – захотіти жити. Свідоцтво колишнього хронічного алкоголіка

01-03-2011, 1 комментарий Просмотров: 1 774

p2060130На житті Сергія всі давно поставили хрест. Та й він сам вважав своє життя безглуздим. Замучений алкоголем і дивними голосами, Сергій бачив для себе тільки один вихід — смерть. Але хіба Христос, який помер за людей, ставить на них хрести?

«ЛЮДИ ГИНУТЬ ЗА МЕТАЛ»

Гроші іноді є злом. Це помітив ще кілька тисячоліть тому Агур, який просив у Бога: «Убозтва й багатства мені не давай!..Щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: «Хто Господь?» і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (Пр. 30:8-9). Раптове багатство, що потрапило до Сергія Асмагамбетова після безрадісного дитинства, згубило його.

Тепло батьківського вогнища маленький Сергій відчував протягом якихось чотирьох років — до смерті своєї мами. Народився Сергій у казахсько-російській сім’ї в Росії. Коли дитині виповнилося чотири місяці, родина переїхала до Харкова. Після смерті Сергєєвої матері його виховували бабуся і нерідний дідусь, які мешкали в Харкові. Дід, який робив для себе шістдесятиградусний самогон, частенько ображав нерідного онука. Але найстрашніше, що, беручи приклад з діда, до вживання алкоголю поступово почав долучатися Сергійко…

Відслуживши в армії, Сергій повернувся до Харкова. Обзавівся сім’єю, влаштувався працювати на заводі «Кондиціонер», де отримував щомісяця близько 320 радянських рублів. Сталося, що він зустрів приятеля з гірського туризму, яким колись займався Сергій. Той каже Сергію Асмагамбетову: «Я працюю в будівельному кооперативі і отримую 500 рублів на місяць. Ходімо зі мною працювати. Досить тобі на заводі в цеху гидотою дихати».

У кооперативі Сергія взяли працювати каменярем і платили йому 900 рублів на місяць, що в 90-ті роки було значною сумою. Тепер, маючи такі гроші, він став пити за компанію з будівельниками. Але на цьому його фінансове зростання не закінчилося. Разом із напарником Сергій Асмагамбетов купив лотерейний квиток. Він виявився виграшним: приз — жигулі-«дев’ятка». Сергій подумав: «Навіщо мені машина? Це ж необхідно кидати пити. Треба буде — викличу таксі». Йому з напарником запропонували продати виграшний квиток за 125 тисяч рублів. І вони погодилися. Сергій відтепер навіть не знав, куди дівати ті гроші. Проте незабаром він знайшов застосування грошам, витрачаючи їх ще більше на алкоголь. Дружина не витримала цього і пішла від нього, забравши з собою їхнього сина. Шлюб розвалився. 1994-2002 роки були для Сергія періодом випадкових зв’язків, будувати тривалі стосунки з жінками не вдавалося. Допоки він не зустрів Ірину.

БУДИНОЧОК У СЕЛІ

«Ми жили з нею все життя поряд, в одній п’ятиповерхівці, — розповідає Сергій. -У неї була квартира № 20, у мене — № 23». Через багато років вони звернули один на одного увагу і стали жити разом. Незабаром у них народилася дочка Маша. Але набуте сімейне вогнище не зупинило Сергія від випивки. Він уже не міг не пити. Тоді в нього виникла ідея продати квартиру Ірини і купити будиночок у селі. «Може, хоч там почнеться нове життя», — сподівався Сергій.

Квартира продавалася довго і не без пригод. Ідею-то Сергій запропонував, а сам занурився в алкоголь. Продажем довелося займатися Ірі, яка, до речі, була інвалідом другої групи за щитовидною залозою, і вона сама потребувала турботи і допомоги. У купівлі будинку зголосилися допомогти її сестра зі своїм чоловіком. У 2004 році Ірина купила будинок в селі Артюхівка (Зміївський район Харківської області).

Але й живучи в тихому селі, Сергій пиячити не припиняв. Працювати в такому стані він практично не міг. Проблем додав чоловік Іриної сестри, який почав привозити в їхній будиночок наркоманів. Асмагамбетов вирішив виїхати знову до Харкова. Але ненадовго. В 2006 році він з родиною остаточно переїхав в Артюховку. Тоді чоловік Іриної сестри, який, як виявилося, займався наркобізнесом, навів на Асмагамбетова міліцію. Виявилося, що навколо його будиночка росла кимось висаджена конопля. На Сергія завели кримінальну справу, але всі докази говорили про його непричетність до вирощування наркотичної рослини. У міліції йому сказали, що вони переведуть цю справу на Ірину як на офіційну господарку будинку, а дочку Машу віддадуть у дитячий будинок. Сергію довелося взяти всю провину на себе. Йому дали три роки умовно.

БІСІВСЬКИЙ ГОЛОС І НЕ ТІЛЬКИ

Сергію треба було час від часу відмічатися в міліції, а жити він міг вдома. Залежність від алкоголю не проходила. Розуміючи, що він живе ненормальним життям, Сергій став умовляти Іру кинути його. Він навіть навмисне робив так, щоб вона його зненавиділа. Любляча дружина терпіла всі образи. На візку через все село під супровід сусідського сміху Іра привозила п’яного чоловіка додому. Вона була з ним поруч. Варто було їй відлучитися, як чоловік негайно намагався покінчити життя самогубством. Життя все більше і більше ставало йому нестерпним.

Із 2005 року Сергій, в моменти тверезого стану, став чути дивні голоси, які то сміялися з нього, то принижували його, то спонукали до жахливих дій. Чого тільки варта така історія. Голос сказав Сергію: «Ми прийдемо, зв’яжемо всіх вас і на твоїх очах зґвалтуємо твою двохрічну дочку. Тому краще задуши її, щоб вона не мучилася». Той страшний голос багаторазово повторювався. Сергій, не витримавши цього, і справді почав душити свою доньку. Раптом він побачив образ сатани, що єхидно посміхався, і батько забрав руки від шиї дівчинки. Слава Богу, він не встиг виконати диявольського наказу.

Бісівські голоси, алкоголь, злидні — все це перетворило життя Асмагамбетова на кошмар, від якого він не міг прокинутися. Вихід Сергій убачав у самогубстві. Тисячі таблеток, мухомори, леза, ножі, мотузка — він спробував безліч способів, щоб убити себе, але у нього нічого не виходило. Якась сила ніби оберігала його від смерті.

Звільнившись із лікарні, в якій він лежав після чергової спроби покінчити з собою, Сергій блукав цілий день Харковом. Уже вночі дійшов до «Кінного ринку». У голові -ідея кинутися з дев’ятого поверху. Сергій підійшов до під’їзду першої-ліпшої дев’ятиповерхівки, навмання набрав код — і двері відчинилися. Піднявся на дев’ятий поверх, і в голові виникла інша думка: «Скільки разів ти вже пробував, і в тебе нічого не вийшло. Цього разу теж не вийде, тільки калікою залишишся. А Іра буде за тобою, калікою, все життя доглядати».

ГОСПОДНІ ДИВА

У 2006 році Іра познайомилася з адвентистами Сьомого Дня. Чоловік однієї адвентистки займався в селі кодуванням. Він запропонував Сергію з’їздити до Харкова до більш сильного кодувальника. Умова — перед цим тиждень не пити. Сергій витримав цей термін, і за гроші ініціатора поїздки (своїх коштів у Сергія взагалі тоді не було) поїхав до «першої столиці». А Ірина тим часом уже відвідувала церкву і старанно молилася за чоловіка. Це було напередодні Нового року.

Саме кодування займало близько 2 секунд. А передувала йому розповідь про Ісуса Христа і про необхідність прийняти Його у своє серце. Новий рік у своєму селі Сергій відзначив тверезим.

Артюховські адвентистки почали проводити для Іри біблійні уроки в неї вдома. Сергію було цікаво слухати їх крізь стінку, але підійти він не наважувався. Коли адвентистки йшли, він навіть сам роз’яснював дружині те, що вона не зрозуміла з уроку. Незабаром Ірина вирішила прийняти хрещення. Але для цього їй потрібно було розписатися з чоловіком. Раніше вони багато разів намагалися дійти до РАГСу, але Сергій завжди приходив туди п’яним, і весілля, звичайно ж, при такому стані нареченого відбутися не могло. Нарешті вони офіційно стали чоловіком і дружиною. Розписалися вони в п’ятницю, а в суботу для Іри відбулося хрещення. У суботу ввечері з нагоди цих двох подій в молитовному будинку відбувся святковий бенкет. Тим часом Ірина з Сергієм очікували вже на другу дитину. Після хрещення Ірина дуже змінилася. Вона стала частіше посміхатися, тепліше ставитися до свого чоловіка. Все це не могло не вплинути на Сергія.

І раптом він знову почав чути голоси, які, здавалося б, уже замовкли. Сергій працював на молокозаводі та постійно потайки брав звідти для сім’ї молочну продукцію. І внутрішній голос став говорити йому: «Не можна красти!». Ясна річ, то вже був голос іншої природи. То був голос від Бога. Невдовзі Сергій Асмагамбетов написав заяву про звільнення. У графі «Причина» він зазначив: «Не можу працювати в суботу». Хоча про хрещення Сергій тоді ще не думав, але четверту Божу заповідь порушувати не хотів.

Наприкінці 2007 року в Харкові проходила євангельська програма Даниїла Ребанда. Дружина того ж самого чоловіка, який повіз Сергія до харківського кодувальника, запропонувала йому послухати проповіді. І Сергій став їздити на них. Відразу після закінчення програми, за тиждень до Нового року, Сергій твердо вирішив охреститися…

Тепер бажання пити спиртні напої у Сергія зовсім зникло. «І тут справа не в кодуванні, термін дії якого вже давним-давно минув, — стверджує Сергій Асмагамбетов. — Це Бог звільнив мене від жахливої алкогольної залежності». Бісівські голоси зникли. Поступово життя Сергія відновилося. У нього з дружиною народилася третя дитина, і це ще одне диво від Бога. Адже лікарі взагалі забороняли Ірині, що має другий неробочу групу інвалідності, народжувати. Але на подив медперсоналу, сьогодні в Сергія та Іри аж троє діточок. Із інвалідністю Іри теж сталося диво. Лікарі збираються повністю зняти інвалідність, оскільки вже не бачать для неї підстав. Люблячий Господь зцілив Ірину.

Зараз Сергій зразковий сім’янин, хороший будівельник, який зібрав бригаду непрацюючих по суботах, чудовий місіонер. Розуміючи всю складність алкогольної залежності, Сергій Асмагамбетов дозволив жити в своєму домі чоловіку, дружина якого вигнала його через пияцтво. Тепер колишній п’яниця вже хрещений, і він після тривалого спілкування з Сергієм і закінчення в Новомосковську місіонерських курсів сам став місіонером.

Крім цього, Сергій активно поширює в Артюховці газету «Вічний скарб». Його навіть не зупиняють паркани одного високопоставленого харківського чиновника, який живе в цьому селі. За посередництвом охорони він щомісяця передає йому газету. Сьогодні Сергій проходить у Харкові курси, щоб дуже скоро стати пресвітером у своїй церкві. Тепер знайомі Сергія з «першої столиці» та з села часто звертаються за порадою до нього, до людини, на якій колись поставили хрест.

Хімічна залежність, в тому числі алкогольна, є на сьогодні однією з найбільших проблем українського суспільства. Але для залежних людей і для їхніх родичів є надія. І надія ця в Ісусі Христі. «Щоб позбутися залежності, головне — захотіти жити, нормально жити. Поки людина сама не захоче, все буде марно, — каже Сергій Асмагамбетов. — Важливо молитися за таку людину, щоб у неї з’явилося величезне бажання жити по-іншому».

Галина Найда

***

г. Первомайский Харьковской области, шестое февраля.

В сюжете:

История бывшего алкоголика всколыхнула Первомайскую общину

Рубрика: Видеоматериалы, Здоровье, Образ жизни, Опыт с Богом, Социальное служение, Церковь и общество

Комментарии (1):

  • Аноним

    |

    Глядя на таких людей ещё раз убеждаешься, что для Бога нет ничего невозможного


RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитировать) - выделите текст в окне курсором и нажмите одну из кнопок форматирования. Более подробно об этом читайте на странице "Помощь".
Если Вы желаете исправить свой комментарий или удалить его - напишите нам в редакцию.
Запрещается размещать комментарии через прокси-сервера, с целью скрыть свои данные.
Запрещается размещать комментарии с использованием множественных фиктивных имен с целью создать видимость участия в обсуждении группы людей. Постоянные псевдонимы допускаются.
Запрещается размещать в комментариях URL ссылки на статьи, размещенные на сайтах враждебных к Церкви АСД или призывающих к расколу, независимо от изложенного там материала.
Если, по Вашему мнению, какой-то комментарий является оскорбительным или унижающим Вас или Ваши религиозные верования, или является таковым в отношении других читателей - напишите нам в редакцию. Мы рассмотрим этот вопрос, и если нужно, примем меры.
© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2017
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH. Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)
или с мобильного: Life (093) 50-157-80, МТС (066) 707-000-5, Киевстар (098) 707-000-5.