Сьогодні, або ніколи
Кіт Васько розгледівся навкруги і занепокоївся. Хоч і була вже весна, а точніше – початок весни, та в лісі лежав сніг. Лишень де не де були чорні прогалини. Сніг попросідав і поморщився. Все ж, на сонці він ще поблискував, хоч і був вже якогось сіруватого кольору. Васькові дивитись хотілося не на сніг, а на рідкі земляні кусочки попід чагарниками, де більше хмизу і торішнього листя, бо мав кудись приткнутися.
Викинули. Його викинули з мішка, як якесь лайно. Хоча б мішок залишили, щоб стати на нього. Все ж було б тепліше. Він ображений дивився вслід від`їзджаючій машині. І, навіть, не намагався її доганяти, чи жалітися. Лише серце стиснулося, і стало дуже боляче в грудях. Бо ж любив він цих людей.



Валентин спрашивает: По учению АСД, заповедь субботы БЫЛА ЗАПОВЕДАНА еще в раю и продолжалась до Моисея, который ее уже ПОТОМ записал.