Апостол Павло. Із цим можна погодитися не тому що він був успішним місіонером, а тому що він єдиний створив християнське богослов’я. Відтоді віровчення будь-якої християнської конфесії – це листи апостола Павла. Поза ним християнство було б лише формою юдаїзму. За 2000 років нічого іншого християнська теологія не створила.
Але Павло працював далеко не самотужки. У його житті як християнського подвижника відіграли важливу роль багато людей. Сьогодні я хочу звернути увагу на одного з них. Без його внеску хтозна би як склалася історія християнства.
Йосип, прозваний апостолами Варнавою, – що в перекладі означає «син потіхи», – левіт, родом з Кіпру. Він усупереч нормам Тори мав поле. Йосип-Варнава продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
Його перейменування свідчить про новий статус і авторитет. Такий приклад подав Ісус, назвавши Симона Петром, а Якова та Івана синами грому. Далі знаходимо Хому-Близнюка, Симона-Зилота, Марію-Магдалину, Йосипа-Варсаву-Юста, Савла-Павла, Івана-Марка, Симона-Нігера.
Отже, він левіт, тобто знаток тонкощів храмового культу. Ця людина – втілення самопожертви. Ставши християнином, він утратив надію служити в єрусалимському Храмі. Він також пожертвував молодій Церкві кошти від продажу земельної ділянки.
Така людина очікувано здобула у Церкві високе становище. Коли Савло очолив репресії проти християн у Єрусалимі, центр нової віри перемістився на північ, у місто Антіохія Сирійська. Там Йосип-Варнава був головним ідеологом, очолюючи потужний ряд проповідників. Дії 13:1 В Антіохійській Церкві були пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.
Судячи з нового імені, делікатний і чуйний. Щедрий. Видатний богослов.
Цього мало. Лука називає його і Павла апостолами (Дії 14:14). Крім них, подібної честі удостоїлися також Андронік і Юнія (Рим.16:7), але жодних деталей Новий завіт про них не повідомляє. Павло говорить, що він і Варнава вважали себе першими місіонерами серед язичників. Зрозуміло, чому він був у делегації на першому Єрусалимському соборі.
Якою ж була його роль у християнському житті Савла-Павла?
Дії 9:26 Прийшовши в Єрусалим, він (Павло) намагався приєднатися до учнів, та всі боялися його, не вірячи, що він є учнем.
27 А Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як Павло в дорозі побачив Господа, Який говорив до нього, та як у Дамаску він відважно промовляв в Ім’я Ісуса.
Отже, не лише чуйний, але й відважний, готовий усім ризикнути заради інших. Коли Павлу загрожувала смерть і апостоли його відправили з Єрусалиму в його рідне місто Тарс, Йосип-Варнава дав новий імпульс його служінню.
Дії 11:19 Ті, хто був розсіяний через утиски, які виникли в зв’язку зі Степаном, пішли до Фінікії, Кіпру й Антіохії, не проголошуючи слова нікому, крім юдеїв.
20 Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, проповідуючи Євангелію Господа Ісуса.
21 І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які повірили, навернулися до Господа.
22 Вістка про них донеслася до Єрусалимської Церкви. І вони послали Варнаву, щоби пішов до Антіохії.
23 Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа,
24 оскільки він був доброю людиною, сповненою Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа.
25 Він пішов у Тарс, щоб відшукати Савла.
26 А знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в Церкві, навчаючи велику громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами.
27 Тими днями прибули з Єрусалима до Антіохії пророки.
28 Один з них на ім’я Агав, вставши, Духом провістив великий голод, який мав бути в усьому світі, який і настав за Клавдія.
29 Тоді постановили учні, кожний з них, по спроможності надіслати допомогу братам, які жили в Юдеї.
30 Це й зробили, відправивши до старших через руки Варнави і Савла.
Чи не з ініціативи Йосипа-Варнави був організований цей благодійний збір? Принаймні, точно він очолював команду, яка ті гроші віднесла в Єрусалим. Дух Святий вибрав Варнаву і Павла для першої місіонерської мандрівки. Наступні дві, ідею яких подавав уже Павло, були продовженням і розширенням першої.
Дії 15:35 Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.
36 А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити , як поживають.
37 Варнава забажав узяти з собою і Івана, прозваного Марком,
38 а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.
39 І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,
40 а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.
41 І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.
Таким чином Йосип-Варнава сходить з біблійних сторінок, поступаючися місцем своєму могутньому учню. Сходить, щоб готувати іншого служителя – свого племінника Івана-Марка.
Ось чому резолюція того собору називає їх “улюбленими Варнавою і Павлом – людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа” (Дії 15:25-26).
Служіння Йосипа-Варнави було дорогою самопожертви. У цьому сутність християнського лідерства. Оточений такими людьми, фарисей Савло став апостолом Павлом, засновником християнства.
Максим Балаклицький
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:San_Barnaba.jpg
