Запитання служителю: Как Бог может раскаиваться в том, что он сделал?

Запитаня: Как Бог может раскаиваться в том, что он сделал, ведь Он изначально знал, чем все закончиться?

Бытие 6:6 «и раскаялся Господь, что создал человека на земле, и восскорбел в сердце Своем»

Відповідь: Вітаємо! Ми раді, що наш сайт служить вам та іншим людям у пошуках відповідей на біблійні запитання. Дякуємо за ваше запитання.

Відповідаю  —  На перший погляд може здатися парадоксальним, як Бог може розкаюватися в тому, що Він створив, якщо Він всезнаючий і ще до створення знав, чим усе закінчиться. Тут варто розуміти, що Біблія часто використовує антропопатизми — вирази, де Богові приписуються людські емоції. Слово «розкаявся» у єврейському тексті (נחם – nacham) не обов’язково означає, що Бог помилився, а скоріше показує Його глибоке співчуття та смуток через гріхопадіння людей. Бог дійсно знає майбутнє, але Його «розкаяння» показує духовну реакцію на зло і нечестивість людей, виражаючи Його внутрішній біль, щоб читач міг зрозуміти серйозність гріха. Для людей Стародавнього Сходу це був спосіб пояснити, що Бог не байдужий до зла і що Його любов і справедливість тісно поєднані. Він не шкодує про створення людей як таких, але Його серце засмучене їхнім злом. Такий опис допомагає усвідомити моральний вибір людини та серйозність гріха. У цьому сенсі «розкаяння» Бога — це антропопатичний спосіб показати Його глибоку духовну реакцію, а не обмеженість чи неповноту Його знання, і одночасно підкреслює, що гріх дійсно засмучує Бога, а Його любов і справедливість проявляються через серйозне ставлення до людського морального вибору.

Якщо зануритись в контекст самої Біблії  можна глибше подивитися на це питання

Стих Буття 6:6, де сказано, що «Господь пошкодував, що створив людину на землі», не слід розуміти як буквальне «передумування» Бога. Бог, будучи всезнаючим і вічним (Псалом 139:4; Ісая 46:10), не може не знати майбутнього і не змінює Своїх планів, але цей вислів подано з людської перспективи, щоб показати Його моральну реакцію на погіршення поведінки людей. Іншими словами, «пошкодував» означає, що Бог активно реагує на гріх і зло, які накопичуються в людстві, не залишаючи їх без наслідків (Ісая 59:2; Римлянам 1:18).

Буття 6:5 описує серйозність ситуації: «І побачив Господь, що злоба людини велика на землі, і що всі задуми серця їхнього лише зло щодня». Святость і справедливість Бога означають, що гріх не може залишитися без покарання, і Його «пошкодування» відображає бажання відновити порядок і гармонію, встановлені Творцем (Ісая 55:8-9; Римлянам 8:28). Це також узгоджується з Божим планом спасіння: хоча Бог допускає наслідки гріха, Він не припиняє діяти для здійснення Свого задуму, відкриваючи людям шлях до покаяння та відновлення (2 Петра 3:9; Йоан 3:16).

З повагою студент богословського факультету Максим Чечель!