Питання: Здравствуйте, Божьих вам благословений! Такой вопрос: мы же адвентисты отделяем закон Моисея от закона Божьего, и верим что на кресте был отменен именно церемониальный закон Моисея. Но в Луки 2:22- 23 сказано об обрезании как о законе Господнем, а не Моисеевом, но его обрезания нету в 10 заповедях. Мне просто пытаются на основе этих слов доказать что разницы между этими законами нету. Разницу мне объяснять не нужно, только эти стихи, спасибо!
Відповідь: Слово “Закон” (євреїврейською «תורה » читається як “тора”) має чотири значення.
- Вони вживали його до Десяти заповідей.(Вих.20:1-17, Мр.1:19, Лк. 5:10, Мт. 5:21)
- Законом називали перші п’ять книг Біблії. Ця частина Біблії, відома як П’ятикнижжя (з грецької-“πεντάτευχος“ – “пентатеух»), що в буквальному значенні означає П’ять Свитків, а з івриту буквально перекладається як “п’ять розділів закону”, була в очах юдеїв найважливішою частиною Біблії. (Лк. 24:44, Іс.Нав. 1:7, 1 Цар. 2:3)
- У юдеїв був вираз закон і пророки, що означало все Писання. Вони вживали цю фразу як загальний термін для всього Старого Завіту.(Лк. 16:16, Мт. 22:40)
- І, нарешті, це слово означало усний закон і закон книжників, або Усна Тора – загальна назва усної галахічної та аггадичної традиції в юдаїзмі. Виник у результаті довгого розвитку та формування, і пізніше був записаний письмово (спочатку Мішна, а потім Талмуд, а також мідраші). Часто вираз Усний Закон використовують у вужчому сенсі, маючи на увазі лише галахічну частину Усної Тори) [12]
В епоху Ісуса найчастіше мали на увазі останнє значення, і саме через невиконання закону книжників, дуже часто засуджували Ісуса та Павла. А що був закон книжників? У Старому Завіті ми знаходимо дуже мало правил і норм, проте, багато загальних принципів, яким кожна людина має слідувати, як його наставив Бог, і слідувати їм у конкретних життєвих обставинах. У Десяти заповідях, кожна заповідь є великим загальним принципом, з якого людина сама повинна вивести для себе норми життя та поведінки.
Пізніше юдеї вважали, що закон Святий. У ньому Бог сказав своє останнє слово, і тому в ньому має бути сказано все. Тому юдеї стверджували, що із закону можна вивести правило чи норму поведінки на будь-який випадок життя. Тому книжники і законники протягом усього свого життя ділили великі принципи закону, в буквальному сенсі, на тисячі і тисячі норм і правил.
У книзі Левит (Лев. 12) закон вимагав, щоб єврейська жінка, яка народила сина, через сорок днів після народження прибула до Єрусалиму і принесла дві жертви в храмі з метою ритуального очищення. У випадку первістка також існувала вимога, щоб він був особливим чином визнаний належним Господу (Вихід 13:2, 12, 15). Насправді дитину потрібно було викупити, сплативши плату в п’ять шекелів (Числа 18:15–16). Хоча цю оплату можна було здійснити будь-де в країні, ідеальним було принести дитину до храму (Неем. 10:35–36). І коли це буде зроблено, очищення і презентація будуть зроблені разом. Використовувати для жертви двох горлиць або молодих голубів замість звичайного ягняти та однієї горлиці чи голуба було фактично поступкою для бідних людей (Лев. 12:8).
Історія приведення Ісуса до храму розповідається дещо під впливом історії Самуїла (1 Самуїла 1, 2), де Самуїла приводять до храму, ця дитина буде присвячена служінню Господу, як і Самуїл. Лука також змінив цитату у вірші 23, щоб вона нагадала читачеві про особливу святість Ісуса, згадану в 1:35.
Таким чином ця історія показує нам що земні батьки Ісуса приймали звичаї закону описаного у книзі Левит, але і розуміли всю важливість місії приходу Христа на цю землю.
Питання підготовив: Дмитро Войтович, бакалаврант богослов’я
