Поэзия Натальи Науменко

Эй, душа моя, как жизнь?
Не спеши, остановись!
Время подводить итог,
Так велит Великий Бог!

Что свершила? Кем была?
Сколько счастья наплела?
В чем смысл жизни и успех?
Что ценнее: боль иль смех?

В мыслях суть или вопрос?
К Богу – вера иль допрос?
Миру – свет иль темноту?
Сердцу – грязь иль чистоту?

Что хотела, что смогла?
Где прозрела, где слягла?
Почему там, где ты есть?
И о чём от Бога весть?

Эй, душа моя, ответь,
И реши, что вновь, что впредь,
Бог даёт тебе покой,
Разберись же ты с собой!
12.02.2021
@ Наталья Науменко

Проснулась – благодари!
Споткнулась – благодари!
Наелась – благодари!
Напелась – благодари!

Лечилась – благодари!
Смутилась – благодари!
Сложилось – благодари!
Сломалось – благодари!

Устала – благодари!
Упала – благодари!
Ревела – благодари!
Прозрела – благодари!

Имеешь – благодари!
Теряешь – благодари!
Стареешь – благодари!
Мудреешь – благодари!

Живая – благодари!
Больная – благодари!
Другая – благодари!
Слепая – благодари!

Не знаешь – благодари!
Не можешь – благодари!
Одержишь – благодари!
Увидишь – благодари!

ОТ ЗАКАТА ДО ЗАРИ – БЛАГОДАРИ!
ВСЁ ВО БЛАГО ДЛЯ ТЕБЯ – ЗАПОМНИ!
© Наталья Науменко

Привіт! Це я:
І сонце, і холодний вітер,
Трава зелена й пишні квіти,
Вода спокійна і бурхлива,
Погода стала і мінлива.

Привіт! Це я:
Усмішка і криваві сльози,
Веселка в небі й чорні грози,
Свята любов, віра й надія,
Страждання і крилата мрія.

Привіт! Це я:
Твій друг або заклятий ворог,
Дзвін, що звучить завжди на сполох,
Вуста, що кажуть прямо в серце,
І серце, що для тебе б’ється.

Привіт! Це я:
Гучна труба, ніжна сопілка,
Бабуся, мама, просто жінка,
Сліпа і зряча, стара і нова,
І хвора часом, і здорова.

Привіт! Це я:
Творіння Бога унікальне,
Донька, що пеститься в коханні,
Принцеса, що вінець чекає,
Душа, що Господу співає.

Привіт! Це я!
Так, різна дуже…
Але така як є, мій друже.
І лиш тобі тепер рішати,
Дружить зі мною, чи тікати.

@ Наталія Науменко
22.10.20

Діалог з Богом
– Де ти була?
– На морі!
– Щастя знайшла?
– Доволі!
– Як далі йдеш?
– Рішуче!
– Викинеш що?
– Болюче…
– Будеш світитть?
– А як же!
– Будеш творить?
– Як ляже)
– Мир ллється знов?
– Рікою!
-З ким далі йдеш?
– З Тобою!

21.02.2021
@Наталія Науменко

Я візьму, з тобою, Боже, кожну гору!
Всі пройду перепетії й чорний морок!
Перестрибну всі ущелини й провалля!
Бо кохаєш Ти мене і я кохаю!

Підкоряти всі вершини – моя доля,
Хай здійсниться лиш у всьому Твоя воля!
Бо вона для мене щастя і спасіння,
До небес Гора Твого благословіння!

Скільки гір тих і вершин мене чекає?
Я не знаю, але Бог мій точно знає!
І тому іду вперед і не боюся,
Бо спасаюся я милістю Ісуса!

06.04.2021
@ Наталія Науменко

Я желаю вам, чтоб сердце отогрелось,
На груди Господней, нежной и родной!
Чтобы очень сильно захотелось,
С головой нырнуть в святой покой!

Я желаю вам сложить всё бремя,
Перестать в сердцах его трясти.
Положите, ведь приходит время,
Осознать, Кому его нести.

Я желаю вам душевной ласки,
В хороводах веры и любви.
Чтобы научились без опаски,
Чувства проживать вы все свои.

Я желаю детского восторга,
От всего, что дарят Небеса,
Вспомните – мы дети Чудо-Бога!
Что ещё способно греть сердца?

02.04.2021
@ Н.Науменко

Женщины “питаются” цветами,
Запахом их, видом, ощущеньем,
“Кушают” с закрытыми глазами,
Наслаждаясь нежности мгновеньем.

День настал, и вот на завтрак- розы
На обед – съем блюдо из тюльпанов,
А на ужин – веточка мимозы,
Перед сном – подснежников немало.

Да, вот это жизнь! Цветочный праздник!
И благоухает вся планета!
И увидит каждый, кто причастник,
Женщину счастливую при этом!

07.03.2021
@ Наталья Науменко

А пастора жена – обычный человек,
И муж её такой же – с плоти, крови,
Запомнит это пусть, отныне и навек,
Любой, кто позавидовал их доле.

А пастора жена имеет сто причин,
Для смеха, боли, радости, сарказма,
Она лишь кажется порой сильней мужчин,
Но только кажется…и в этом не опасна.

А пастора жена мечтает, как и все
О теплом доме, и горячем душе,
И в жизни черно-белой полосе,
Порою ей совсем никто не нужен.

А пастора жена ест часто по ночам,
Когда душа весь день на голом месте,
И мечется она то тут, то где-то там,
И сложно ей порой быть с духом вместе.

А пастора жена, как все – имеет душу
И в той душе живёт не лишь любовь,
Там часто то, что жжет, гнетет и душит,
И ей, как всем, ответ нужен простой.

А пастора жена мечтает…да – мечтает!
И очень хочет, чтоб мечты сбылись,
Да, она жаждет, но поодчас не знает,
А можно ль ей туда, в святую высь?

А пастора жена с подружкой бы под руку,
Отправилась высоты покорять,
Да только часто нет такой подруги,
Зато есть много глаз – они следят…

Да, пастора жена – то женщина вначале,
И ей не чуждо всё, что в особях таких,
Ей хочется, чтоб душу понимали,
А также – быть СОБОЮ средь других.

05.03.2021
@Наталья Науменко

Любовь – это трепет?
“Мурашки” по коже?
И “бабочки” там, в животе?
Да, быть может!
Сердечки, цветочки,
Открытки и свечи?
А может быть просто
В обнимку весь вечер?
А может любовь –
Это принцип, не чувство,
А может общенья
Святое искусство?
Да, многое можем
Назвать мы любовью,
А что же, по сути,
Есть истинной “солью”?
А истина в том,
Что Любовь – дар Небес,
И только она
Дарит людям прогресс!
Добром изливается
В мире сполна,
И не причиняет
Ближнему зла!

***

Подумай, что ты посылаешь в мир?
Какую истину ему глаголишь?
О чём сегодня скажет твой эфир?
Чему сегодня сбыться ты позволишь?

Что в сердце есть, то истинно прорвет,
Все, что внутри, так просится наружу!
И кто-то яду щедро так нальет,
А кто-то навсегда согреет душу!

Послушай тишину – она нежна,
Чтобы её нарушить – ты подумай:
Изменится ли к лучшему она,
Иль зла “подарит” порцию двойную.

***

Новый день – как здорово!
Новый мир – прелестно!
Новый свет – от Бога лишь,
Новый дух и песни!

Я иду уверенно,
Я иду с улыбкой,
Не имею общего,
Я с надеждой зыбкой.

Знаю точно, кто я есть,
Вижу цель святую,
Мыслей в голове – не счесть,
Выбирай любую!

Ту, что здрава, и добра,
Ту, что созидает,
Ту, что “я люблю тебя”,
Ту, что окрыляет!

***

А всё равно – спасибо есть за что сказать!
И Богу, и себе, и добрым людям,
За то, что лучшего учились ждать,
За то, что верили и знали: будет!

Да, будет радость, счастье, смех!
Да, объятья будут, нежные улыбки!
Да, будет старт, борьба, потом – успех!
Да, будут все исправлены ошибки!

Все потому, что в жизни правит Бог,
И только Он ВСЁ точно понимает!
И счастлив тот, кто в тысячах дорог,
Дорогу к Богу смело выбирает!

30.12.2020
Н. Науменко

Не піду,
Не піду я без Тебе в цей світ!
Не знайду,
Не знайду я до неба дорогу!
Ти не дай мені, Боже,
Згубити цей слід,
Що веде в Отчий дім,
До Святого порогу!

Боже мій, Ти – Маяк,
Прорізаючий темряву ночі,
Що робити і як,
Ти до серця з любов’ю пророчиш!
Ти мій Компас земний,
Що дарує і віру, й надію!
Боже мій, я без Тебе тут жити не вмію!

Не знайду,
Не знайду я небесних скарбів,
Не віддам
Цьому світу любов і терпіння,
Якщо Ти в моїм серці,
Господь, не розцвів,
Якщо там не живуть
Всі Твої повеління!

***

Не бійся мріяти про неможливе,
Не бійся руки в небо підіймати!
Небесний Батько твій – то справжнє Диво!
Він також мріє, щоб найкраще дати!

Не бійся крок робити в невідомість,
І перепон, що на шляху – не бійся!
Лиш Господу віддай свою свідомість,
І лиш на Нього Вірного надійся!

Не бійся залишатися собою,
Фальш, лицемірство – то, ще та гидота!
Господь безмежно дорожить тобою,
І змінювать тебе – Його робота!

Не бійся зла, хоча воно повсюди,
Не бійся тих, хто лиш ненависть сіє.
Будь вірним Богу – не спасають люди!
А Він прийде, і страх увесь розвіє!
© Наталія Науменко

Погляньте на жінку –
Прекрасне Господнє творіння!
Подивіться хвилинку –
Побачите безліч краси!
У її безкінечнім, безціннім,
Жіночім служінні,
Що напоює світ цей,
Мов крапля живої роси!

Гляньте в очі –
Там ласка, любов і турбота.
Прочитайте –
Сльозами написано там.
Гарні очі жіночі –
Пожаліють у тяжку скорботу,
Заіскряться вогнисто,
Коли радісно в серденьку вам!

Подивіться на руки –
Міць і ніжність є в них одночасно,
Бо рукам тим жіночим
Треба безліч звершати всього:
Дарувати тепло,
Смачну їжу і ласку завчасно,
Потішати слабких,
Перев’язувать хворе крило.

Її ноги невтомні –
Постійно в нелегкій дорозі,
Вони йдуть через терни,
Та й ген до небесних зірок!
І біжать-поспішають,
Щоб у скрутній життєвій облозі,
Допомогу вчинити,
Приблизити світло на крок!

Її голос – мов пісня:
Весела, призивна, журлива.
Ллється, наче струмочок,
Чи бринить, мов натята струна.
Коли треба – потішить,
І до бою з пітьмою розбудить,
Щоб спасенною бути
Могла кожна Господня душа!

Загляньте у душу –
Жіночна вона і прекрасна!
Там емоції різні
Вирують і вдень, і вночі.
Тому всіх розуміє,
Що значить, як сонечко ясне,
І як жить – коли в серці
Постійні осінні дощі.

А вустами своїми,
Промовляє молитви до Бога.
Чути трепетний шепіт,
Що зривається з жінчиних вуст.
Часом він переходить
На крик, що злітає у небо,
Бо не просто буває
Нести молитовний свій хрест.

Серце жінки –
Бездонне, безкрайнє, мов небо.
В ньому вистачить місця,
Для всього, що є їй близьким.
Її серце дарує
Любов і підтримку, де треба,
Воно б’ється для того,
Щоб щастям ділитись усім!

Її дух не згасає –
Сам Господь є для нього опора.
Бо призначення дав їй
Розганяти всі хмари біди.
І тому диво-жінка
Свої руки опустить не скоро,
І тому диво-жінка
Буде світ окриляти завжди!
© Наталія Науменко