Дисертація Є. Вєсєлова складається зі вступу, чотирьох розділів, і висновків. Робота видана Московською семінарією Російської православної церкви.
Автор розглядає питання есхатології як науки в протестантських конфесіях (він називає їх сектами). Зокрема найбільш актуальними ученнями про есхатологію для автора є доктрини баптистів, адвентистів, п’ятдесятників, свідків Єгови. У загальному він ділить ці чотири групи на дві схожі есхатології. Він описує розуміння схожої есхатології в баптистів з п’ятдесятниками і адвентистів зі свідками Єгови. Далі автор робить огляд основних поглядів і розбіжностей есхатології у вченні цих конфесій. Найбільш розгорнуто автор подає вчення Адвентистської церкви, бо там він вбачає найбільшу кількість розбіжностей з іншими трьома ученнями.
Автор переслідує ідею пояснити і дати системну православну оцінку есхатологічним вченням чотирьох протестантських конфесій.
Тема досліджувана автором є дуже цікавою і актуальною, бо він систематизує і пояснює основні розбіжності у вченні цих конфесії. Дійсно, богослов’я есхатології – це одне із найрізноманітніших розділів у доктринальному вченні цих конфесій, як й інших християнських деномінацій.
Автор робить дослідження із погляду православ’я, його читацька аудиторія зокрема і є християни православні, у більшості православні богослови. Автор займає опозиційну православну позицію у якій виступає і все ж засуджує погляди цих чотирьох у більшості йому не зрозумілих і суперечливих есхатологій. Своє невдоволення він пояснює тим, що протестанти себе називають істинними церквами Христа.
Досить успішно, логічно і послідовно автор справляється із поставленим завданням аналізу і системації есхатологій цих учень. Він має розуміння у кожному із вчень, що робить його роботу високоякісною. Своїх цілей автор досяг, висновки із ним досліджуваного, на його думку, підтверджують істинність православної церкви.
Звичайно, автор пише роботу із перспективи православного богослова, а значить, захисника таких поглядів і вчень. Головним аргументом на користь свого есхатологічного погляду – не допуск Духа Святого у формування доктрин цих чотирьох деномінацій, що робить такий його висновок не зовсім достовірним (якщо дивитись із позиції адвентизму).
Сама робота викликає довіру. Видно що дослідник проробив велику роботу і дослідив багато матеріалу, його роботу не можна назвати неточною чи неакуратною.
Денис Козоріз, бакалаврант богослов’я