Дитячий музичний фестиваль береже дітей для Неба

25-05-2009, комментария 2


Адвентистська церква на Буковині раділа з нагоди проведення дитячого музичного фестивалю «Я знаю, в Кого я вірю», що проходив 22-23 травня у будинку молитви громади Чернівці-Садгора. Дитячі хори, гурти, та виконавці приїхали на це пісенне свято з різних громад Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Садгірська громада завжди гостинно приймає учасників подібних заходів. Протягом двох днів линув дзвінкий дитячий спів, звучала інструментальна музика, декламувалися вірші – і все це на славу Нашого Творця. «Діти, це майбутнє церкви, – сказав керівник музичного служіння Буковинської конференції Петро Романик, — якщо діти будуть з нами в церкві, якщо вони будуть славити Господа, ми зможемо зберегти їх для Царства Небесного».
Ми вдячні Господу за такі прекрасні таланти, якими Він наділив Свою церкву. Цей фестиваль християнської пісні показав, що у церкви є прекрасне майбутнє. Протягом двох днів усі присутні насолоджувалися виконанням кожного номера.

Кожен юний учасник мав на грудях особливу емблему фестивалю і тримаючи в руках програмки, з нетерпінням чекав свого виходу на сцену. Приємно було спостерігати, за самими юними учасники, які, наче дорослі, піднімалися на сцену, брали мікрофон, який до кінця виконання твору виявлявся надто важким для їх маленьких рученяток, але бачачи у першому ряді своїх матусь, або керівника музичного служіння і, відчуваючи підтримку залу, з гідністю вели себе на сцені до кінця.
Ведучими на цьому фестивалі були Даніела Вовк та Руслана Гайсан. Вони своїми діалогами у віршовій формі створювали в залі святкову атмосферу.


За два дні було виконано 90 номерів. Виступили п’ять дитячих хорів, більше 10 дитячих гуртів. Не був забутий і поетичний жанр. Діти декламували вірші, псалми, у супроводі слайдопрезентації напам’ять із почуттям був прочитаний 53 розділ пророка Ісаї.
Багатьом сподобалися музичні номери у виконанні гурту із громади Стрілецький Кут. Дітки маючи в руках один-два дзвіночки певного кольору наповнили зал неповторною музикою. Дехто із виконавців, ще не ходить до школи, але уважно спостерігаючи за указкою пастора місцевої громади Ярослава Опайця і на нотку певного кольору, на яку він показував, вони видавали звук, котрий просто полонив увагу слухачів.


Перед початком служінь, а також під час перерви у дворі звучали музичні твори у виконанні трьох духових оркестрів, які були учасниками цього фестивалю. Радує те, що серед виконавців є діти та молодь. Біля духового оркестру завжди була велика «група підтримки». Не тільки діти, але й дорослі зупинялись, слухали, насолоджувалися музикою. В ці дні ніхто не спішив якомога швидше роз’їхатися по домах. Навпаки, усім хотілося продовжити прекрасні години музичного свята.
«Дитячий фестиваль пригортає до себе все більше і більше дітей, – сказав Петро Романик. – Із кожним роком його учасників стає все більше. Радує і те, що багато громад почали належним чином готуватися до цього заходу, пошили костюми. Появилися нові колективи, сопілкарі, виконання музичних номерів з дзвіночками».
Звертаючись до всіх присутніх в залі батьків, дитячих та музичних керівників громад президент Буковинської конференції Іван Завадюк поділився короткими духовними роздумами на Псалом 137. Було зроблено коротке, але дуже доречне порівняння двох духовних систем Сіону та Вавилону і дані конкретні поради відносно того, що робити, щоб арфи завжди звучали і ніколи не були повішані на вербах.

Завершив фестиваль виступ дитячого хору із громади Чернівці-Жучка. Президент конференції
Іван Завадюк звершив молитву благословення і посвячення дітей на служіння Господу.

Після цього керівник дитячого служіння Алла Гайсан запросила вийти на сцену усіх учасників фестивалю і діток, котрі були присутні на святі. Кожній дитині були вручені повітряні кульки із дитячою вісткою на листівці. Вийшовши на подвір’я будинку молитви діти, тримаючи в руках повітряні кульки, котрі рвалися у небо, ще раз промовили слова девізу, який неодноразово звучав під час фестивалю.
«Ніхто не забере у нас наснаги і надії.
Сказати світові пора: «Я знаю, в Кого я вірю».
Промовивши ці слова, діти відпустили стрічки, і 250 кульок понеслося вгору, несучи в світ вістку дитячої віри і надії.
Борис Демчук


Рубрика: Искусство, Педагогика

Комментарии (2):

RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитата) - выделите курсором текст в окне комментария и нажмите одну из кнопок форматирования [B, I, Quote].
Если вы желаете исправить свой комментарий или удалить его, напишите нам в редакцию.
Ознакомьтесь с нашими правилами публикации комментариев.

© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2022
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH.
Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)

Интернет-газета "ПУТЬ"