Моє свідчення віри

Студент Богословського факультету
Максим Володимирович Чечель

Вітаю, дорогий читачу!
Сьогодні я хочу поділитися з тобою своєю історією — розповісти трохи про себе та про своє життя.

Мене звати Максим. Я народився у 2003 році, і це — моя історія.

Я був звичайним юнаком, який не виріс у адвентистській сім’ї. Моя родина була повноцінною, доброю, з гарними моральними цінностями, але ми не були релігійними. Як я вже зазначив, я жив як більшість молодих людей, які не знають Бога. Іноді відвідував православну церкву — здебільшого раз на рік, на Великдень. На цьому моє релігійне життя тоді закінчувалося.

У мене було багато друзів, і здавалося, що ми цікаво та весело проводимо час. Проте згодом я зрозумів, що не все в нашому спілкуванні було правильним. Коли я навчався у школі, то був знайомий із різними компаніями, які мали на мене значний вплив. На той момент мені здавалося, що це позитивно, але, як згодом з’ясувалося, моя думка була помилковою.

Чим більше я спілкувався з людьми, які не знали Бога, тим більше бачив, як часто у їхньому житті трапляються ситуації, що ведуть до гріха й порожнечі. Я почав усвідомлювати, що цей світ якийсь «не такий», ніби все, що я роблю, неправильно. Усередині я відчував, що так не повинно бути, хоча не міг це пояснити.

Йшов час. Я дорослішав, закінчив школу й вступив до коледжу. Там я познайомився з новими людьми, цікавими й різними. Моє життя стало ще насиченішим подіями, пригодами, розвагами… Але всередині залишалося відчуття порожнечі. Я розумів, що щось у моєму житті не так. Незважаючи на це, я продовжував жити, як більшість молодих людей, які не мають особистих стосунків із Богом.

Але одного вечора моє житя змінилося раз і назавжди помятаю як зараз на вулиці уже сіріло я повертався додому після своїх справ Моє серце було спустошене я нерозумів що відбуває ця але я чітко усвідомив що ті речі якими я займаюся вони неправильні і вони приведуть до поганих наслітквів

Ісами того вечора я пильно дивився всторону заходу сонця і звирнувся до Бого і сказав йому Що я жалкую про свої вчинки і про те чим займаюся і попросив змінити моє житя і показати правильний шлях

Минуло кілька днів. Я збирався на тренування, виходив із дому й помітив, що поруч із нами з’явилися нові сусіди. Моя увага одразу зупинилася на симпатичній дівчині, яка стояла біля воріт і спілкувалася з одним хлопцем. Мені стало цікаво, хто вони такі, а особливо — хто ця дівчина.

Я впізнав хлопця, з яким вона розмовляла, і вирішив трохи почекати його неподалік, на тій самій вулиці. Коли він підійшов, я запитав:

— Скажи, будь ласка, хто ці люди?

Він відповів:

— Це пасторська сім’я.

Я здивувався й перепитав:

— Пасторська? А хто такий пастор?

Хлопець пояснив, що це віруючі люди — адвентисти сьомого дня.

Я трохи посміявся, бо раніше ніколи не чув такої назви, і це прозвучало для мене досить незвично.

Потім я запитав:

— А чому вони переїхали сюди?

Він відповів, що церква не мала можливості надати житло пастору при громаді, тому вони орендували цю хату.

Я сказав:

— Гаразд, дякую. А знаєш, чому я тебе зупинив?

— Мабуть, щоб розпитати про цих людей? — усміхнувся він.

— Так, — відповів я, — але мене більше цікавить та дівчина, з якою ти щойно спілкувався. Ти не міг би дати мені її контакт?

Він погодився і дав мені номер.

Після цього я вирішив написати їй, щоб познайомитися. Але вона відповіла, що не може спілкуватися з людиною, яку не знає і ніколи не бачила, тим більше зустрічатися.

Я наполягав, бо вона мені дуже сподобалася.

Коли зрозумів, що вона не погоджується на зустріч, я вирішив зробити їй приємне — зібрав великий букет троянд і пішов до їхнього дому. Переліз через паркан, постукав у двері, сподіваючись, що саме вона відчинить. Хотів подарувати їй квіти, але, мабуть, вона злякалася й не відкрила, хоча була вдома.

Я не здався. Дізнавшись, що її батьки пішли на стадіон неподалік, я вирушив туди. Знайшов їх, привітався й сказав:

— Ви знаєте, мені дуже сподобалася ваша донька. Я хотів би зробити їй приємне і подарувати цей букет. Вона не відкрила мені двері, тому, можливо, ви зможете передати їй ці квіти.

Вони подякували, і я також подякував їм за розуміння.

Згодом ми все ж зустрілися з тією дівчиною, почали спілкуватися й дружити. Саме тоді вона розповіла мені, хто такі адвентисти сьомого дня.

Коли я почав спілкуватися з тією дівчиною, я став уважно придивлятися до її життя та життя її батьків. І помітив, що вони відрізняються від інших. У них було щось особливе — спокій, доброта, щирість. Я бачив, що вони живуть інакше, і мені стало цікаво: що робить їх такими?

Одного разу я не втримався й запитав:

— Що робить вас такими особливими? Чому ви відрізняєтесь від інших?

Після короткої розмови я попросив дозволу поїхати з ними до церкви. Це був мій перший візит до громади адвентистів сьомого дня. Для мене це було щось нове і незвичне, але водночас дуже цікаве.

Минув час, і я почав регулярно відвідувати церкву. Я побачив, хто такі адвентисти, і вперше по-справжньому зрозумів, що означає бути християнином.

Я відчув, що хочу жити так само. Почав змінювати своє життя, відмовився від ганебних звичок, які мав раніше. Моє серце наповнилося миром, якого мені завжди бракувало.

Але цей період був і часом великої боротьби. Коли людина пізнає істину і вирішує йти за Богом — це непросто. Я стикався з труднощами на роботі через святкування суботи, мав непорозуміння з друзями і навіть із батьками. Та попри все, Бог змінив моє життя.

Я відчув смак справжнього життя з Богом. Він звільнив мене від шкідливих звичок і залежностей, дав мені нову мету і наповнив серце любов’ю та вдячністю.

Минув час, і я одружився з тією дівчиною, через знайомство з якою Бог почав діяти в моєму житті. Ми зіграли весілля і почали сімейне життя, орендуючи невелику квартиру.

Якось, ідучи до магазину, я зустрів старого знайомого. Ми почали розмову, і я запитав про наших спільних друзів, з якими колись проводив багато часу. Він сказав, що багато з них втратили свободу, а дехто навіть життя…

Коли я повернувся додому, мене охопило глибоке усвідомлення. Я побачив, від чого Бог мене врятував. Я зрозумів, що Його рука була наді мною від самого початку, і Він відповів на мої молитви. Моє життя стало повним Його благословень.

Дивлячись на все це, я збагнув:

> Я хочу присвятити все своє життя Богові — служити Йому і допомагати тим, хто ще блукає у темряві цього світу, щоб і вони могли почути Його поклик і знайти справжнє життя в Ісусі Христі.