«Весть о здоровье» устами Біблії

Як правило, конфесійна преса насвітлює підтримку Церквами «груп ризику» – лікарень і реабцентрів для бездомних, наркоманів, ВІЛ-інфікованих – а ФІЗИЧНИЙ СТАН «БЛАГОПОЛУЧНИХ» ГРОМАДЯН лишається без уваги. На нашу думку, цей принцип успадковано від традиційної світської медицини. При цьому помічаємо дві крайності: позицію деяких християнських Церков – прибічників аскетичного способу життя, які наголошують на другорядності піклування про тілесні потреби, й погляд світських лікарів, які діагностують хворобу, як правило, без урахування психологічних і духовних аспектів особистості. Водночас зафіксовано постійний ріст психосоматичної патології, яка, згідно прогнозу Гарвардської медичної школи, на 2020 рік має зайняти друге місце в списку поширеності захворювань. У пошуку збалансованої позиції християнської періодики України щодо комплексного підходу до розгляду проблем фізичного й духовного здоров’я індивіда й полягає АКТУАЛЬНІСТЬ даної роботи.

МЕТА статті – розглянути протестантську пресу України на предмет проблем і принципів побудови профілактичної медицини на прикладі журналу «Весть о здоровье».

ЗАВДАННЯ розвідки – показати, що біблійні положення профілактичної «реформи здоров’я», викладені в даному часописі, є внеском як в історію релігійної та медичної преси України, так і у формування ефективної системи профілактичної медицини.

СТУПІНЬ ДОСЛІДЖЕНОСТІ теми. Благотворний вплив релігійного світогляду й способу життя на психологічне й фізичне здоров’я вже певний час перебуває в полі зору західних дослідників [1, 2, 3].

Так, Клайв Сил розглядає суперечності зображення масової релігійності в медіа-повідомленнях про хворих на рак осіб. Науковець нарікає на стереотипне сприйняття релігійного способу життя як маргінального, «рятівної соломинки», до якої звертаються лише перед фактом безсилля традиційної медицини, як знака етнічної меншості або й дитячості при тому, що в західному суспільстві мужність перед обличчям страждань і смерті традиційно асоціюється зі стійкою вірою в Провидіння [4].

Наскільки нам відомо, медична проблематика християнської преси України ніде не розглядалась. Приміром, у короткому огляді Тараса Лехмана [5] лікарської періодики Галичини 1920–30-х років релігійних аспектів не знаходимо.

Церква християн-адвентистів сьомого дня (АСД) приділяє посутню УВАГУ ПОЛІПШЕННЮ ФІЗИЧНОГО, ПСИХОЛОГІЧНОГО Й ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я людини, що відповідає визначенню Всесвітньою організацією охорони здоров’я терміну «здоров’я» як стану повного фізичного, психічного, соціального й духовного благополуччя. Розроблені медиками цієї конфесії рекомендації використовуються в лікувальних установах Церкви у Вінниці, Києві, Миколаєві, Полтаві, Чернівцях. Тамті спеціалісти практикують методи тільки академічної охорони здоров’я, будучи опонентами всіх форм окультної медицини.

1993 року вірниками цієї конфесії засновано відділ здоров’я й помірності Українського уніону Церкви й АДВЕНТИСТСЬКУ МЕДИЧНУ АСОЦІАЦІЮ УКРАЇНИ (АМАУ). Остання є громадською організацією, і цей статус дозволяє її проектам мати доступ до значно ширшої аудиторії, ніж та, яку обіймають церковні заходи. Протягом десятиріччя розробки спеціалістів АМАУ друкувалися в офіційних виданнях АСД – газеті «Вісник миру» (з 2000 року «Адвентистський вісник») й журналі «Ознаки часу», проте зростаюча кількість матеріалів Асоціації для підготовленої аудиторії та популярний характер офіційних часописів, їх обмежений обсяг щодалі, тим більше унаочнювали потребу в спеціалізованому виданні.

Влітку 2004 року рішенням ради Асоціації було засновано КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИЙ ЖУРНАЛ «ВЕСТЬ О ЗДОРОВЬЕ» – російськомовний 34-хсторінковий таблоїд із кольоровою крейдованою обкладинкою, якісною редактурою, масою доречних ілюстрацій, оригінальною версткою та дизайном. Наклад 10 тисяч примірників, можливо оформити передплату. Редколегія складається з 15 осіб, серед яких четверо докторів медицини, двоє кандидатів медичних наук і консультанти: двоє терапевтів, хірург, інфекціоніст, стоматолог, реабілітолог, дерматовенеролог, психолог і кардіолог, що практично відповідає вимогам ВАК України до фахових видань [6, с. 9].

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР – президент АМАУ Давид Нога, лікар-хірург вищої кваліфікаційної категорії. Укладає випуски його заступник Світлана Федіна (лікар). Співробітники редакції й журналісти працюють на громадських засадах. Орган заявлено як квартальник (реальна періодичність виходу наближає його до піврічника), некомерційний, доброчинний, що існує за рахунок спонсорської підтримки й пожертв.

Часопис у першу чергу ПРИЗНАЧЕНО ДЛЯ СВІТСЬКИХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. З цією метою матеріали перед друком проходять рецензування у провідних фахівців конкретних напрямків медичної науки. Здвоєний дев’ятий-десятий номер присвячено принципам здорового способу життя (ЗСЖ) для дітей. Випуск у середньому містить 12 статей. Джерела матеріалів: місцеві дописувачі, в тім числі члени редакції – 3–11 статей на номер, закордонні адвентистські автори – 1–2 статті, неадвентистські журналісти – 1–7.

Часопис містить НЕКОМЕРЦІЙНУ РЕКЛАМУ: лікувальних закладів – центрів стоматології та імплантології (Київ, Львів), громадської організації «Центр психосоціальної реабілітації хімічно залежної молоді «Крок за кроком» (Київ), реабілітаційного центру для хімічно залежних у м. Новгород-Сіверському Чернігівської області, реабілітаційних груп «Алатін» і «Ал-Анон» (Москва), співтовариства «Анонімні наркомани» (Москва), реабілітаційного центру «Ступени» (Київ), Українського центру профілактики й боротьби зі СНІДом (Київ), Міжнародного фонду «Відродження» (Київ), СНІД-фонду «Восток-Запад» (Київ), Центру соціальних служб для молоді (Київ), співтовариства «Анонімні емоціонали» (Москва), Російського доброчинного фонду «Ні алкоголізму й наркоманії» (Москва) – і навчальних – заснованого адвентистами Українського гуманітарного інституту (Київська обл.), книжкових видань із насвітлюваних тем – «50 шляхів до здорового серця» Крістіана Барнарда (Київ, 2001), «Хворобу легше попередити» Ганса Дейля та Ейліна Ладингтона (Київ, 2005).

У кожному номері на постійному місці є АНКЕТА, в якій читачам запропоновано повідомити свій вік і професію, а також свою думку щодо дизайну, формату й змісту видання, перспектив передплати журналу, назвати медичного спеціаліста, до якого читач хотів би звернутися, й поставити йому своє питання. Відповіді неодноразово з’являються на шпальтах органу.

ЗАВДАННЯ ЧАСОПИСУ полягає в популяризації здорового способу життя, який у вченні адвентистів  складається з восьми компонентів: раціонального харчування, фізичних вправ, вживання чистої води, сонячного світла, свіжого повітря, відпочинку, самоконтролю й довіри Богу (Весть о здоровье. – № 1. – С. 3. Далі назву журналу пропускаємо). Кожен номер містить матеріали про один із компонентів ЗСЖ, що наближає ці випуски до типу дайджестів на кшталт львівського журналу «Ї».

В часописі ХАРЧУВАННЯ в залежності від свого змісту й збалансованості може поставати як фактором здоров’я, так і виникнення хвороб. Автори прагнуть показати вплив нездорових продуктів на виникнення серцево-судинних захворювань, діатезу й недуг органів травлення. Натомість збалансоване годування здатне протистояти розвиткові остеопорозу й раку. Важить режим харчування: слід приймати помірну кількість поживи в однаковий час з обов’язковим сніданком. Журналісти висловлюються на користь вегетаріанської дієти (її перевагами названо очищувальну роль клітковини й поживну – вітамінів – у рослинному провіанті й потребу організму в омолоджувальних й антиоксидантних речовинах, що містяться в овочах і фруктах), виступають за обмежене вживання таких амбівалентних за своїми якостями продуктів, як яйця й гербата, а фаст-фуд і кофеїномісткі страви кваліфікують як повністю шкідливі. Постійну увагу журнал приділяє попередженню найпоширеніших хвороб сучасності: високому артеріальному тискові, туберкульозу, алергії, діабету тощо. В п’яти матеріалах наголошено на перевагах грудного вигодовування немовлят.

Зі сторінок видання дізнаємося, що ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ покращує роботу мозку, постає надійною протидією гіподинамії та зайвої ваги, а також запорукою здорової старості.

Автори матеріалів рекомендують ВОДУ ЯК НАЙКРАЩИЙ УНІВЕРСАЛЬНИЙ НАПІЙ та засіб для схуднення, обговорюють плюси й мінуси її хлорування. П’ять статей присвячено аспектам дитячого плавання: його безпеці, доланню страху дітей перед водою тощо.

Необхідність СОНЯЧНОГО СВІТЛА пояснюється його здатністю лікувати дитячий рахіт; мелатонін, що виробляється під впливом сонця, знімає синдром хронічної втоми, протистоїть утворенню ракових клітин, є засобом од безсоння й потужним антиоксидантом. Однак непомірне перебування на сонці
може спричинити не тільки тепловий удар, а й спровокувати розвиток меланоми.

СВІЖЕ ПОВІТРЯ також є виключно важливим фактором здорового життя. Журналісти радять підтримувати вдома чисте повітря, регулярно гуляти з немовлям, провадити профілактику застудних захворювань, учитися глибокому диханню й техніці мовлення. Недбалість щодо роботи дихальних шляхів може стати причиною хропіння уві сні, алергії, низького імунітету й ГРЗ.

НЕДОСТАТНІЙ ВІДПОЧИНОК комплексно руйнує і фізичний, і психологічний стан індивіда; приміром, перевтома часто провокує депресивні стани.

ТЕМА САМОКОНТРОЛЮ в основному обертається довкола хімічних і психологічних залежностей: алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, шопінгу, ненормованого перегляду ТБ й ігроманії.

Потребу ДОВІРИ БОГУ переважно розкрито в педагогічних порадах: впливу духовних досвідів дітей на їх доросле життя, розвитку у дітей альтруїзму, комунікабельності, креативності.

Перелічені принципи здоров’я відомі кожному з дитинства, й ми по змозі намагаємось їх дотримуватись. А от посутню увагу раціональному харчуванню приділяють переважно перед фактом захворювань шлунково-кишкового тракту. І навіть тоді їжа сприймається як фактор впливу тільки на фізичне здоров’я. Автори даного видання, присвячуючи значну частину матеріалів питанням харчування, наголошують не тільки на важливості профілактики та лікувальній функції їжі, але й на ЗВ’ЯЗКУ МІЖ МЕНЮ ТА МИСЛЕННЯМ: «Надто гостра, збуджуюча їжа пригнічує свідомість і розум, завдяки яким ми розрізняємо добро і зло… від того, як харчується людина, деякою мірою залежить, стане вона п’яницею чи ні» (№ 1. – С. 17).

Як видно зі сторінок журналу, не тільки харчування, але й РЕШТА ПРИНЦИПІВ ЗСЖ ВПЛИВАЄ НА (МОРАЛЬНУ) СВІДОМІСТЬ індивіда: 1) вода – «без достатньої кількості води не може працювати жодна клітина, а тим паче клітина мозку» (№ 1. – С. 7); 2) фізичні вправи – «рухова активність покращує розумові здібності, дає додаткову енергію організму» (№ 3. – С. 9); 3) свіже повітря – «брак кисню в першу чергу впливає на діяльність найвищих центрів головного мозку, паралізує волю, але відбувається не тільки ослаблення сили, знижується також сконцентрованість, уважність, здібність адекватно оцінювати ситуацію, логічно мислити» (№ 7. – С. 6); 4) відпочинок – «сьогодні багато дослідників доходить висновку, що сон справляє набагато сильніший ефект відновлення працездатності саме на рівні мозку» (№ 4. – С. 6); 5) сонячне світло – «сонце покращує настрій, викликає відчуття задоволення» (№ 5. – С. 4); 6) довіра Богу – «наш організм не створено для того, щоб нести тягар шкідливих для нього звичок і негативних емоцій. Та в Бога є протидія для будь-якої руйнівної сили, що стоїть між Ним і нами» (№ 1. – С. 21).

СВІТОГЛЯДНІ АСПЕКТИ релігійного виміру журналу «Весть о здоровье» виходять із базової аксіоми про людину як Боже творіння. Гомо сапієнс є не плодом тваринної еволюції, а вінцем Креації, його метою й єдиний має образ і подобу Творця. З точки зору авторів видання, Вседержитель є найвищою владою у Всесвіті й «рішає за нас» (№ 8–9. – С. 47), що є добром, а що злом. Замисливши людину від вічності, Він має задум щодо її життя, й тільки у виконанні цього призначення індивід може дійсно «знайти себе». Господні закони абсолютно досконалі й не можуть бути доповнені чи покращені людським розумом чи зусиллями. Тільки дотримання їх приносить людству благо й щастя, ефективність і успіх у життєвих справах. Ці закони всеосяжні: Творець тотально обумовив аспекти функціонування планети Земля, людського колективу й єства окремого індивіда.

Призначивши людину господарем її земного дому, Бог доручив їй місію догляду за всіма його елементами. Людський організм – частина світу, за який несемо персональну відповідальність перед собою, ближніми й Богом. Це Божа власність, довірена нам. Відтак, ДОГЛЯД ЗА ЗДОРОВ’ЯМ є одним із найголовніших наших обов’язків, привілеєм, задоволенням і місією. Гомо сапієнс як особливе творіння заслуговує на особливе ставлення й турботу. Здоров’я Божих дітей є одним із найсильніших аргументів на користь Божої істини й способом прославляння Творця. Біблія зображає людину як цілісну особистість, що вміщує в собі фізичне тіло, духовність і інтелект. І фізичне, і духовне її єство вимагає догляду. Писання називає людське тіло Божим храмом, у якому пробуває Дух Господа. Дана обставина обумовлює потребу утримувати тіло в чистоті, а розум – під власним контролем.

Другим фактором, який визначає ставлення людини до свого здоров’я, є ГРІХОПАДІННЯ. Непослух прабатьків Божому закону зруйнував гармонію на землі й усередині кожної особи. Через розрив стосунків із Богом-життєдавцем гріх спричинив екологічну кризу, хвороби, страждання, втрати, залежність і смерть. Тож «повернення людини в той досконалий стан, у якому вона була від початку сотворіння світу – найвеличніша мета в житті, варта всіх інших» (№ 1. – С. 3). Боротьба з наслідками цієї катастрофи об’єднує зусилля медичних і релігійних установ. Зцілення й спасіння людини стає взаємодоповнюваними актами, намаганням уникнути страждань і обмежень, спричинених психологічними й фізичними хворобами. Ба більше – захворювання заважають індивіду справдити своє життєве призначення. Отже, досконалість – Божа воля й той ідеал, у який маємо вернутись, аби вижити. У такий же спосіб і дотримання суспільством Господніх законів забезпечує його майбутнє.

З цих позицій автори журналу визначають НЕДБАЛІСТЬ ЩОДО СВОГО ЗДОРОВ’Я ЯК ГРІХ. Хто поневажує відому йому волю Творця, не може сподіватись на духовний ріст. Порушення фізичних законів прирівнюється до злочину проти морального Закону Божого. Здоров’я чи хвороби дописувачі кваліфікують як наслідок свідомого вибору людини. Для тих, хто прийняв рішення до зміни свого способу життя, труднощі помагає долати Божа сила. Спілкування з Господом відновлює психологічну гармонію, надає гідності, відчуття цінності свого існування. Відтак здоров’я стає одним із найцінніших Його дарів.

Говорячи про ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Святого Письма щодо способу життя, журналісти часопису висновують, що «питоме зцілення мусить бути цілісним, яке враховує і фізичний, і духовний, і психоемоційний стан людини, а також соціальні аспекти її життя» (№ 1. – С. 3).

Медичні аргументи на користь РАЦІОНАЛЬНОГО ГОДУВАННЯ закінчуються підсумком: крупи, фрукти, горіхи й овочі – рослинна їжа – становить харчування, визначене Творцем нам на благо. Споконвіку дана Богом рослинна дієта й дотепер лишається неперевершеною. Минуло більше шести тисяч років, і вчені довели це. Потребу в сніданку обґрунтовано тим, що в пустелі Бог давав ізраїльтянам поживу рано вранці: «Прокидаючись у ранкові години й збираючи манну, перш ніж перші промені сонця розтоплять її, вони в праці здобували собі їжу й розвивали апетит» (№ 2. – С. 10). Інший автор наголошує, що обжерливість веде до порушення двох із десяти заповідей Божих, а саме першої – «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» й четвертої – «Не вбивай!». Цей гріх настільки неприємний Господу, що Він свого часу сказав Мойсею, що коли чийсь син не буде приборкувати свого апетиту й бажань, але в усьому потурати цьому, – нехай його батьки приведуть до старших міста й най укаменують його. Становище людини, нестримної в їжі, вважалося безнадійним. Вона не могла бути корисною для ближніх, і для себе також була прокляттям.

Як сонце й повітря, ВОДУ НАЗВАНО БОЖИМ ДАРОМ, а її дивовижні якості – доказом безмежної мудрості Всевишнього. Негативний вплив газованих напоїв на здоров’я на противагу природній волозі ілюстровано цитатою: «Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? О, всі спрагнені, йдіть до води…» (Іс. 55:1, 2). У статті про уринотерапію знаходимо критику намагань прихильників цього методу обґрунтувати своє вчення Біблією й твердження: «Якщо ми будемо раціонально харчуватися й пити достатню кількість води, нам не доведеться пити те, від чого Бог звільнив
нас, позаяк це те ж саме, як пити невеликі дози отрути» (№ 7. – С. 21).

ҐЕНЕЗУ ПОТРЕБИ У ВІДПОЧИНКУ журналісти ведуть знову ж таки від історії створення світу. В ній повідано про семиденний тижневий цикл як про божественну установу й про сьомий день тижня, суботу, призначений для зупинки всіх справ. І після земного втілення Христос лишився прикладом гармонійного розпорядку. Автори наголошують, що Він прокидався вдосвіта й ішов до усамітненого місця на молитву (Мк. 1:35). Навіть коли Ісус не спав усю ніч, то вдень не відправлявся відсипатись. Це мало місце не тому, що Він був «жайвороном», а тому що знав закон, згідно якого «на п’яту-шосту годину ранку припадає найзначніший фізіологічний підйом і найвища працездатність людини» (№ 6. – С. 29). Отже, гадає дописувач, ці закони Творець заклав у кожну клітинку нашого організму. Він же сказав Своїм учням: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте» (Мк. 6:31).

ПОТРІБНІСТЬ САМОКОНТРОЛЮ ґрунтується на вже згаданих словах ап. Павла про людське тіло як Божий Храм. Ось контекст його слів: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму» (1 Кор. 6:19, 20). «Проте чи прославляємо ми Бога в тілах наших? Чи до вподоби Його волі наша малорухомість, надмірне калорійне й збуджуюче харчування, наша лінь і пристрасть до куріння?» – вигукує журналіст.

Найбільшу увагу цій рисі характеру приділяє автор матеріалу «ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПІДХІД ДО РОЗВ’­ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ [СНІДУ]». Автор виводить настанову бережливого ставлення до власного й суспільного здоров’я з біблійних заповідей про любов до себе, ближнього й Бога. Так, любов’ю до себе продиктовано пораду наповнюватись не вином, а Духом Божим (Еф. 5:18), і розуміння того, що ясність розуму й чистота думок набагато цінніші від отупіння чуттів і втрати влади над собою, неминучих при вживанні наркотиків. Любов до інших, утілена в «золотому правилі» (Лк. 6:31), обумовлює принцип: якщо «ви не хочете заразитися ВІЛ, маєте поводитись так, щоб уберегти й інших від цього». Нарешті, «якщо ми любимо й шануємо нашого Бога, маємо слухатись Його. А Він каже нам, що Йому до вподоби статеві стосунки тільки в контексті шлюбу. Секс ради грошей, з різними партнерами, одностатевий секс – усе це огидно Господу. Він говорить нам, що пияцтво, рівно ж і інші згубні пристрасті, є питомим злом» (№ 8–9. – С. 46). З точки зору цього автора, суспільству потрібні установи, які б заохочували до здорового способу життя, і одна з них – Церква. Вона викладає уроки моральності й надає підтримку тим, хто слідує шляхом біблійного вчення або намагається здолати шкідливі звички. Урядам слід розглядати Церкву як союзника, а не ворога, оскільки Церква встановлює й зміцнює в суспільстві позитивні моделі поведінки, тим самим полегшуючи роботу правлячих структур, помагає будувати стосунки, здійснює служіння, наставляє людей, схильних до згубної пристрасті до наркотиків, не тільки в питаннях традиційного виховання, а й в аспектах християнської моралі – і в цьому її безсумнівна перевага. Вона дає мотивацію до безповоротної зміни способу життя, створює позитивні рольові моделі для копіювання й помагає будувати тривалі стосунки, які сприяють особистісному росту. Завершується стаття дещо романтичним висновком: «якщо суспільство слідуватиме християнській доктрині про шлюб і статеві взаємини… поділятиме християнську точку зору на вживання наркотичних речовин, то нам удасться покінчити з епідемією СНІДу» (№ 8–9. – С. 47).

Довірою Богу визначено основні етапи РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ «12 КРОКІВ» – здійснити кроки назустріч людям, яким ми завдали шкоди (Матв. 5:23, 24); передавати вістку цієї програми іншим і вживати її принципи у повсякденних справах (Гал. 6:1).

Довіра Богу спонукає журналістів «Вести о здоровье» критикувати, попри їх «ефективність», НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ, пов’язані з окультизмом. Вони рекомендують перевіряти подібні практики такими критеріями: Чи пояснюється дана методика фізіологічними законами, закладеними Богом у нашому тілі? Як міняється світогляд хворого у питаннях віри після операції? У що він більше вірить тепер: у цю методику, в цілителя чи в себе? Принцип фізіологічного «самособоюнаповнення», що лежить в основі уринотерапії, підказує авторам видання висновок: «Дана система лікування, пропонуючи людині стати спасителем самої себе, відводить її од Спасителя-Бога». Також у часописі знаходимо низку біблійних свідоцтв проти астрології (Повт. 4:19, 17:3, 5, Іс. 47:13–15, Єр. 10:2).

Натомість, скажімо, корисність активованого вугілля підтримано ідеєю «ПРОСТИХ ЛІКІВ» ВІД БОГА: «…але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне» (1 Кор. 1:27).

ВИСНОВКИ

УНІКАЛЬНІСТЬ КОНЦЕПЦІЇ ЖУРНАЛУ «ВЕСТЬ О ЗДОРОВЬЕ» полягає у наголосі не тільки на лікуванні вже наявних хвороб, а на всеосяжному характері біблійськи орієнтованої загальнодоступної профілактичної медицини, яка складається з раціонального харчування, фізичних вправ, вживання чистої води, сонячного світла, свіжого повітря, відпочинку, самоконтролю й довіри Богу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ellison Chr. and Levin J. The Religion-Health Connection: Evidence, Theory, and Future Directions // Health, Education & Behavior. – 1998. – № 25. – Р. 700–720. (http://heb.sagepub.com/cgi/content/abstract/25/6/700)

2. Wallace J. and Forman T. Religion’s Role in Promoting Health and Reducing Risk Among American Youth // Health, Education & Behavior. – 1998. – № 25. – Р. 721–741. (http://heb.sagepub.com/cgi/content/abstract/25/6/721)

3. Holt Ch., Lewellyn L. and Rathweg M.Exploring Religion-Health Mediators among African American Parishioners // Journal of Health Psychology. – 2005. – № 10. – Р. 511–527. (http://hpq.sagepub.com/cgi/content/abstract/10/4/511)

4. Seale Cl. Cancer in the News: Religious Themes in News Stories about People with Cancer // Health (London). – 2001. – № 5. – Р. 425–440. (http://hea.sagepub.com/cgi/content/abstract/5/4/425)

5. Лехман Т. Лікарська періодика Галичини 1920–30-х рр. ХХ cт.: народознавчий аспект публікації // Вісник Львівського університету. – Серія журналістики. – 2001. – Вип. 21. – С. 446–447.

6. Довідник здобувача наукового ступеня /За ред. Р. Бойка. – К., 2003.

Максим Балаклицький, Ірина Радецька