Списування в християнському вузі?!
Черговий іспит… Ніч без сну перед ним і щире бажання скласти на «відмінно». Але при всьому бажанні купа матеріалу ніяк не міститься у голові. І тому нічого не залишається, як змиритися із долею «двієчника». Ноги не хочуть іти до аудиторії, свідомість робить спроби покинути тіло. Але тікати нікуди. І з кожною хвилиною наближається той страшний момент. Викладач, білет і цілковитий відчай.
Здається, що описана сцена взята із чергового фільму жахів. Та ще страшніше стає, коли розумієш, що це реальність. Особливо, якщо ти студент і сесія стукає у двері. Але несподівано для усіх приходить визволення. Викладач виходить із аудиторії і всі кидаються до «рятівного круга». Тут вже і мобільні телефони, і конспекти, і заздалегідь підготовані «шпаргалки». Із швидкістю світла ця інформація переписується в екзаменаційну роботу. І не дивуйтеся – іспити відкривають у студентах надлюдські можливості. Але проявляються вони тільки під час сесії. Викладач повертається, все написано. Результат: хороші оцінки і всі щасливі.
Здається ну, що тут говорити? Списувати на іспиті – це загальноприйняте правило. Покажіть мені ту людину, яка ніколи не списувала.
І дійсно, у спілкуванні із багатьма моїми друзями виявилася цікава закономірність: близько дев’яноста відсотків відповіли, що хоча б один раз списували. На запитання чому вони це робили відповіді були різними. У одних не вистачало часу вивчити необхідний матеріал. Інші просто лінувалися. Треті ж вважали, що вчити потрібно тільки ту інформацію, яка безпосередньо пов’язана із їх майбутньою професією.
Ви читаєте усе це і думаєте: навіщо писати про списування?Хіба є в цьому щось протизаконне? От покажіть мені хоча б один закон, де заборонено списувати? Чи може у Біблії є така заповідь? Немає? Ну от і все… Завершимо на цьому.
Але не поспішайте. Пропоную достеменно розібратися у цьому питанні і поставити усі крапки над «і». Для початку давайте визначимо причини списування.
- Великий обсяг матеріалу, який потрібно вивчити;
- Мала кількість часу для підготовки;
- Необхідність робити завдання з інших предметів, які забирають час;
- Хвилювання, через яке забувається усе вивчене;
- Бездіяльність під час навчального процесу;
- Викладач не проти списування і дає студентам дозвіл;
- Викладач боїться за свою репутацію, а тому сам наказує студентам списувати, щоб ті написали хороші роботи.
Розглянемо кожний випадок окремо. Адже, щоб вилікувати хворобу потрібно досконало вивчити причину. Отож перш за все студенти жаліються на значний обсяг матеріалу, який потрібно вивчити. «Ну, як я маю вкласти у голову цю товстенну книжку» – жаліється молода дівчина подрузі, із роздратуванням кидаючи підручник на стіл. Дійсно, навчальні програми розраховані на опрацювання значної кількості матеріалу. І вивчити його буває дуже важко. Особливо, якщо це вища математика, а ти гуманітарій на усі сто відсотків. Проте тут є одна дієва порада. Перетворіть вашого слона на муху. Розподіліть ту кількість матеріалу на декілька днів. Вивчити декілька рядків за день набагато простіше, ніж половину книжки за останню ніч перед іспитом.
Друга причина також не рідкість. Особливо під час сесії. Але тут на допомогу прийдуть короткі конспекти, схеми, таблиці. Запам’ятати інформацію буде значно легше. Такий підхід звільнить від необхідності перечитувати товсті книжки.
Що ж робити, коли потрібно готуватися до іспиту, а тут ще купа домашнього завдання із інших предметів? Використовуйте кожну вільну хвилинку. Застосуйте приказку «Копійка гривню береже» стосовно часу і ви помітите скільки вільних хвилин є у вас протягом дня. Тому завдання із інших предметів не стануть перешкодою у підготовці до головного іспиту.
Якщо ж вас перемагає хвилювання, то тут є декілька порад: добре поспіть перед іспитом, зранку випийте склянку води, а безпосередньо в аудиторії зверніться у молитві до Бога. Попросіть Його забрати хвилювання.
Якщо ж протягом навчального процесу ви байдикували, лінувалися і нічого не вчили, то винуватьте лише себе. Адже можливість усе вивчити у вас була. Тут не залишається іншого, як змиритися із ситуацією.
А що ж робити у ситуації, коли сам викладач дозволяє списати? Здавалося б тут усе законно.
Що каже Біблія про списування. Дійсно, точного формулювання «Не списуй» у Десяти заповідях немає. Але є інше – «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» (Вихід 20:16) Або як написано у російському перекладі – «Не лжесвидетельствуй». Із цих слів стає зрозуміло, що Бог не визнає неправди у наших словах, вчинках і думках. Списування цілком підпадає під цю статтю. Для чого влаштовують іспити? (Я зараз не маю на увазі ще один спосіб тортур). Це перевірка знань та оцінка кількості засвоєного матеріалу. Хіба можна адекватно оцінити, що знає студент, якщо він списав? Впевнена, що відповідь буде однозначною.
На жаль, система освіти сформована таким чином, що змушує студентів ганятися за оцінками, а не за знаннями. Зустрічала багатьох із п’ятірками у заліковках, але нульовими знаннями. Цікаво, що усі вони визнають неприйнятність такого стану. Але чинити інакше не можуть. Адже перебороти те, що роками вкладалося у свідомість ще зі шкільної лави, дуже важко. Та й батьки також більшу увагу приділяють саме оцінкам. Кого із вас не сварили за двійки? Ото ж бо. І як пояснити, що оцінки – це явище суб’єктивне, і що вони можуть не відображати справжньої картини?
Та і викладачі бояться за свою репутацію. Адже, якщо студенти отримають двійки, то його визнають некомпетентним. Тому дозволяють студентам списувати. Знову ж таки все крутиться навколо оцінок. Вони ставляться на перше місце, а не знання. Викладач не намагається дати цінну інформацію студенту, а навчає його, як списати.
Тому, щоб побороти цю нечесність потрібно дотримуватися порад Біблії. Бог любить правду і з готовністю захистить тих, хто її чинить. Покладайте свої проблеми на Господа, просіть у Нього мудрості і знання, адже тільки Він є їх володарем. Візьміть собі за правило завжди бути правдивими. І тоді побачите, що Бог завжди захищає своїх дітей.
Інна Сокольська, студентка Українського гуманітарного інституту
