Віровчення християн України в І-Vстоліттях, згідно історичних документів

Іван Огієнко стверджував “Християнство прищепилося на українській землі ще в апостольський вік, і це християнство вже ніколи потім не зникало з нашої землі” Але якою була віра християн Скіфії та Готії – незалежних від Римської імперії територій? Яка різниця між ним та догматами сучасних християнських конфесій?

Вступ. Перш за все потрібно згадати, яким був політичний устрій Європи в І-ІV ст. н.е. Території на підень від Дунаю контролював Рим, на північ – незалежні від Риму території — Готії, Скіфії, Сарматії. КАРТА

На різних етапах розвитку Церкви Христової на протязі І-V ст.н.е. відношення держави до християн було різним. До 313 р. – гоніння. Після 313 р. – церква поступово стає частиною державного аппарату і очолює її імператор, а от християни Скіфії завжди були незалежні від державної Римської церкви.

Дві віри батьків Потрібно зауважити, що є завжди дві віри – одна заснована на Біблії, а інша на людських традиціях і переданнях. Первая, наиболее древняя, отличалась стремлением к восстановлению раннехристианских доктрин и характеризовалась привязанностью как к Ветхому, так и к Новому заветам и наиболее древним комментариям отцов Церкви. А другая – была продолжением языческой веры, основаной на человеческих обычаях и выдумках. Ранние формы христианства в Скифии существенным образом отличаются от того христианства, к которому мы постепенно пришли. Фактически, на протяжении многих лет, даже веков, на Руси параллельно, хотя и соприкасаясь, и противоборствуя, существовали две религиозные традиции, две веры отцов.

Вірність християн Скіфії та Готії

Значне відступництво від біблійних принципів віри почалося з днів імператора Констянтина, коли Церква перетворилась в частину державного апарату.Християни офіційної церкви, що підпала під управління світської влади почали молитися за померлих, до святих мучеників, були впроваджені богослужіння, що за пишністю перевершували поганські. Але християни Скіфії та Готії, незважаючи на відступництво від істини офіційної церкви, що підпала під управління світської влади в Римській імперії продовжували жити по Біблії. «Скіфські єпископи зайняли безкомпромісну позицію щодо єретичних відхилень офіційної церкви, що підпала під управління світської влади. Скіфи і гуни ще довго дотримувалася чистоти євангельського вчення.»[1]

На основі писань отців церкви, які жили в перші століття, ми дослідимо деякі аспекти віровчення християн Скіфії. Для цього ми пригадаємо декілька цитат згадуваних нами в попередніх статтях, звертаючи особливу увагу на віросповідні принципи.

Відношення до Біблії та Закону Божого

Теодорит Кірський (390-457) писав, що місіонери ”принесли всім людям євангельські закони і переконали прийняти закон Розп’ятого не тільки римлян і підвладні їм народи, але і племена скифські і савроматські”. Далі читаємо… до скіфів та інших варварських народів закони перейшли після їх (апостолів) смерті, і, незважаючи на протидію всіх, не тільки варварів, але й самих римлян, (закони) продовжували зберігати однакову силу».

Привертає увагу фраза – «не зважаючи на протидію всіх» — принеси фіміам імператору, поклонись іншим богам, поруш хоча б одну із Божих заповідей. А можливо це й натяк на переміну Закону Божого імператором Констянтином, який змінив четверту заповідь і запровадив святкування неділі, дня сонця, замість Дня Господнього — суботи.

У них «закони продовжували зберігати однакову силу», бо ж Сам Христос сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться». Матв. 5:17-18 Вони не тільки зберігали ці закони, але й звіщали про непорушність авторитету Божого Закону та переконували людей прийняти ці заповіді, як мірило християнського життя.

Проведення богослужінь

Одного разу, Іван Златоуст дав місце за кафедрою проповіднику з Готії, а після нього сам виголосив полум’яну проповідь, сказавши, що вчення християнське «не тільки в Юдеї, але й на мові варварів, як ви чули сьогодні, сяє світліше сонця, і скити, і тракійці, і сармати, і народи, що поселились на крайніх земних просторах Всесвіту, перевели це вчення на власну мову, і з добрим розумом вимовляють такі промови, що навіть елліни не можуть собі уявити». Отже, згідно слів патріарха Константинопольського богослужіння перших християн на українських землях включало в себе проповідь живою, зрозумілою для людей мовою. І в мистецтві проповідувати вони досягли великих успіхів, якщо навіть сам Златоуст їх дуже високо оцінив. Також скіфи(готи, сармати) навчали в церквах Біблії, а не людським переданням та язичницьким звичаям, в чому зараз «преуспело» сучасне християнство. І що важливо, що вже в 4 столітті вони перекладали Біблію та біблійне вчення на мову народів Причорномор’я, зрозумілу всім тодішнім жителям наших земель.

Переміна звичаїв та традицій.

В ”Церковній історії” Гермія Созомена читаємо: ” готы… приняв веру во Христа, изменили свои обычаи на более кроткие и разумные”, тобто вони відмовлялись від тих звичаїв і традицій, які протирічать Божому Слову – Біблії.

Атанасій свідчить: «Раніше варвари вели між собою війни й відзначалися жорстокістю. Служіння ідолам і жертви демонам не могли пом’якшити їхніх жорстоких звичаїв. Коли серед цих племен поширилося вчення Христа, то чудовим чином пом’якшились їхні серця. Вони відвикають від жадоби крові й перестають думати про війни. Все у них стає мирним, і повсюди бачимо їхню схильність до дружби».[2]

«Вони перестають думати про війну», що дуже незвично для тієї епохи. Причина: намагання виконати волю Божу в своєму житті, відобразити Божий Закон в своєму серці і одну із заповідей –”не вбивай”. «Повсюди бачимо їхню схильність до дружби» — це опис братської любові – заснованої на виконанні Божих Заповідей, бо ж сам Христос сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Iван.13:35 Чому ж така переміна сталася з ними? Це чудо робить тільки Бог через Своє Слово — «що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі». 1 Iв.5:2-3

Антропологія скіфів християн

Важливим фактом, який свідчить про антропологічні погляди та есхатологічні очікування жителів Причорноморя є зміна способу поховання в зв’язку з приходом на землі Скіфії християнства в перші століття нашої ери. Привертає увагу відсутність супровідного інвентаря у черняхівських християнських похованнях, що за традиційними уявленнями про язичеський потойбічний світ мав би служити померлому в загробному житті: в них відсутні залишки жертовної їжі, побутові предмети, зброя, металеві деталі одягу.

В християнських черняхівських похованнях померлого клали в могилу не у звичайному вбранні, а загортали у плащаницю. «Подібний ритуал є характерним саме для ранніх християнських поховань, семантика яких повністю відокремлена від матеріалізованих уявлень про потойбічні світ і життя».[3] А це безумовно говорить про вплив перших християн, які були юдейського походження і які не вірили в існування потойбічного життя відразу після смерті, а навчали про смертний сон, після якого настає пробудження – воскресіння померлих. Християнський ритуал передбачав захоронения в землі, що продиктовано вченням про воскресіння. [4]

Отже, скіфи – християни (готи, сармати та інші)- вірили в воскресіння і в майбутній суд, а не в вирішення долі людини відразу після смерті, немов би людина відразу після смерті йде в рай чи пекло. Вони не вірили в безсмертя душі, в потойбічне життя в загробному світі – і саме по цій причині не клали до могил ніякого інвентарю, що кардинально суперечило столітнім уявленням скіфів про загробне життя.

Есхатологічні погляди

Скіфи – християни вірили в Другий прихід Христа і в те, що в Царство Боже святі ввійдуть всі разом і там будуть пити нове вино в Царстві Отця Небесного, оскільки ховали своїх покійників, на відміну від язичників, головою на захід – тобто покійник при воскресінні буде дивитися лицем на схід, бо саме зі сходу християни очікують Другого приходу Ісуса.

Їхні поховальні обряди висловлюють впевненість саме в біблійному вченні: «бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завжди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами! 1Сол.4:15-18

Віросповідні принципи перших скіфських християн

1. Основа і мірило єдиної істиної віри- незмінне Слово Боже, і ніякий інший авторитет не може стати вище Біблії
2. Навчали в Церквах Біблії і вивчали її. Перекладали біблійні вчення на зрозумілі людям мови. Богослужіння включало в себе проповідь
3. Відмовлялись від тих звичаїв і традицій, які протирічать Божому Слову.
4. Головним для них були не ритуали і обряди, а зміна серця, переміна характеру.
5. Зберігали та виконували всі Божі заповіді.
6. Не вірили в безсмертя душі, та в безкінечні муки в пекельному вогні.
7. Вірили в Другий прихід Христа і в те, що в Царство Боже святі ввійдуть всі разом.

Особливості скіфських церков

Головна перевага скіфських церков полягала в тому, що вони залишилися незалежними від римської влади. Скіфські християни чинили опір намаганням нав’язати їм небіблійні вчення і принципи. Наприклад, один із проповідників у Скифії (родом із Сирії) по імені Овдій, докоряв тим, хто намагався відхилятися від Євангельського вчення. Він турбувався про побожність християн, і за це його почали переслідувати. Тому Овдій, згуртувавши церкви, які дотримувалися Євангелії, змушений був податися на північний захід і там проповідувати Христа. Праця Овдія мала великий успіх. За словами Епіфана, все в житті Овдія було прекрасно й побожно.[5]

Висновок. Ми сьогодні розглянули деякі аспекти віри християн перших століть, а тепер задаймо питання самі собі. Чи відповідає наша віра вірі апостолів, чи досліджуємо ми Біблію– книгу в якій абсолютно точно викладено віровчення наших батьків. Христос сказав: «Досліджуйте Писання, бо ви думаєте через них мати життя вічне, вони ж свідчать про Мене» Iван.5:39 Беріть приклад в цьому з гуннів, які вивчали Псалтир, зі скіфів, холоди яких палали жаром віри, з готів, які завжди поклонялись Господу, возячи із собою намети церков.

Віталій НЕРОБА

[1] Іваськів Й. В. Український народ і християнство: Історичний нарис. Х.: Глобус., 2005. С.25

[2] Іваськів Й. В. Український народ і християнство: Історичний нарис. Х.: Глобус., 2005. С.27

[3] Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. К.: Наукова думка, 1989. С.7

[4] Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. К.: Наукова думка, 1989. С.23

[5] Іваськів Й. В. Український народ і християнство: Історичний нарис. Х.: Глобус., 2005. С..26