ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Медіатизація релігії в Україні: теоретико-методологічна основа
1.1. Протестантська комунікація в Україні як об’єкт журналістикознавчого
дослідження
1.2. Медіатизація релігії: етимологія поняття
1.3. Передумови медіатизації релігійної сфери України
1.4. Книжкова публіцистика українських протестантів: загальний
огляд

Розповідає автор методики Наталя Слободська

Як з’явився проект «Розвивайко»?

Я сама вчитель початкових класів та англійської мови, маю двох діточок. Інші вчителі також мають педагогічну освіту та власних дітей віком від одного до шести років.

Ми виступаємо за всебічний розвиток дітей, починаючи з раннього віку. Для цього є різні методики. Роздумуючи на цим, дійшли висновку, що не тільки нашім дітям це потрібно. Курси, які поєднують в собі різні методики, працюють в нашому місті і дуже успішно. Але відвідування їх дорого коштує. В молитві ми просила Господа показати мені, що робити і як. На кінець зими Бог подав ідею, як наші бажання можна реалізувати.. І на початку квітня ми відкрили школу для малюків.

Ідея цього заходу з’явилась у Лілії Загнітко. Вона завжди переймалась проблемами інших, допомагала подрузі, двоє діток якої мали такі особливості. Запрошувала їх на християнські табори, у церкву, привела у вінницьку адвентистську школу. Стало помітно, що діти змінюються на краще. Лілія зрозуміла, що може бути корисною в цій справі. Їй випала нагода відвідати табір для таких дітей, який організовували соц. служби Хмельницької області. Тоді Лілія запалала бажанням створити власний табір для дітей з особливими потребами. Звернулась до Людмили Шпильчук, директора дитячого відділу Подільскої конференції. Адміністратори церкви сумнівались у здійсненності цього задуму. Казали, це дуже складно, таке ніколи ще не практикувалось, однак Лілія Загнітко була наполегливою: «Хто, якщо не ми, має це робити?»

На вопросы отвечает Виталий Глухов, секретарь СПАССа — Спілки підприємців-адвентистів у служінні суспільству.

Работаю в компании «РЭМЭРИС», которая занимается перепродажей сыпучих стройматериалов и выполняю служение заместителя руководителя отдела здоровья Днепропетровской области, реализую продукцию здорового питания, выполняю медико-миссионерское служение.

На вопросы отвечает Юрий Баранов (Днепропетровск), соучредитель Ассоциации адвентистов-предпринимателей СПАСС

— Объясните взаимосвязь веры и бизнеса.

— Бизнес – средство достичь людей евангельской вестью, когда в другое время это недоступно. Приведу пример. Мы сотрудничаем с заводом из Германии. В этой стране выходной день воскресенье, это строго и обсуждению не подлежит. Зам. главного – еврей, и он нас предупредил, что никто нам на уступки не пойдёт и выходной переносить не будет. Мы встретились с главным представителем. Он говорил только о бизнесе, и мы его почтительно выслушали. Потом мы сказали, что мы адвентисты и работать по субботам мы не можем. В течение 40 минут мы делились с ним Трёхангельской вестью. Он внимательно нас слушал, пытался понять. При обычных условиях в Германии мы не смогли бы ему это сказать. Зам был просто потрясён тем, что они изменили свой график работы, и сейчас мы встречаемся и работаем с ними вот уже четыре раза подряд в воскресенье.

«Помни день субботний, чтобы святить его…» — так начинается четвертая из десяти Заповедей Бога. Но как часто эти слова забываются или же понимаются ошибочно. Вместе с телеканалом «Надія» вы осознаете, насколько важен этот день. Программа «Счастливой субботы» поможет окунуться в атмосферу праздника от наступления субботы и даст особый, положительный настрой на весь предстоящий день.

Мысль быть врачом появилась еще в детском саду. В семье никто не был связан с медициной. Мама мне много читала. Когда я пошла в детский сад, среди этих книг появилась и детская энциклопедия. До сих пор помню историю об эритроцитах и красочные рисунки. Играя в куклы, обязательно их лечила. Намазывала красками – делала операции.

Профессию выбрала без колебаний. Мама предупреждала, что это не легкая работа, предлагала другие варианты. Я же не могла себя больше никем другим представить. Родители всегда относились ко мне как к взрослой и теперь согласились с моим выбором. В моем родном городе в центральной Украине нет медицинского института, а только колледж. Конкурс большой, поступить довольно сложно. Нам говорили, чтоб готовили «сумму в долларах».