Речь идет о множественных сборах пожертвований в общинах АСД.
О проблеме
В бытность свою, будучи неокрепшим христианином, автор стыдился посещать богослужения АСД в связи с тем, что ему нечего было положить в корзинку. Один сбор еще я мог пережить, но два было выше моих тогдашних сил.
Віталій Ганулич про відкриття першої української громади в Чикаго
Віталій, яке було Ваше перше рішення коли приїхали в Чикаго?
Ми жили в Бучі, а коли почалася війна виїхали в Карпати, а потім до рідних в Чикаго. В Чикаго опинилися в церкві, яка опозицінує себе як російськомовна церква. Українців було вже багато в цій громаді, а з квітня по різних програмах почало приїздити ще більше людей
Від помічника греко-католицького священника – в адвентистські пресвітери. Про цей свій шлях розповідає Олег Хом’як, керівник української громади у Лондоні.
Олеже, розкажіть, як почався Ваш шлях у віру? Якими були Ваші перші стежки до церкви?
Я родом з Тернопільського району. Наше містечко Теребовля в тридцяти кілометрах від Тернополя. Наша сім’я була невіруюча, мої батьки не ходили в церкву.
Посеред війни Господь із нами
Мы тут не самі, ні не самі!
І хоч війна все бьє і рушить
Він з нами тужить, з нами тужить.
Господь все бачить все від Нього
Молитва наша кличе Бога
Несеться, наче світло в ніч
І ми із Ним всі віч на віч
Шановні брати!
Просимо вас, в прийняті складних рішень під час війни щодо Альтернативної Служби (далі АС) орієнтуватись на наступне:
1. Ми і надалі вірні нашим принципам, які полягають у тому що наші члени Церкви є сумлінними громадянами і виконують свої обов’язки перед державою до тих пір, поки це не суперечить заповідям Божим.
Дмитро Дмитрович Бугрімов, народився 8 березня 1969 року в Москві, Росія. Мати – українка з Полтавської області, батько з Росії. Школу закінчив в Росії. Але кожного року їздив до бабусі і дідуся на літні канікули в село Санжари, Полтавської області. Військову службу проходив в Очакові Миколаївської області.
У першому шлюбі був одружений з Тетяною, є син Ілля, який на даний час живе в Британії.
Діма мав свою фірму «Бугрімов і Брат». Але з часом фірму закрив.
Я з Дімою познайомилася в церкві в 2008 році. Він брав активну участь в житті громади. На той час він вже був розлучений.
Війна спіткає людей неочікувано, на жаль, ніхто не може бути підготовленим до таких подій. У багатьох людей з’являється паніка та повне нерозуміння того, що відбувається.
Взявши інтервʼю у представників трьох християнських конфесій, отримала їхню богословську оцінку воєнних дій. Питання ставила Андрію Коробкову, настоятелю Української Православної церкви (ПЦУ) в м. Житомир та в с. Буки, капелану; Олегу Мельнику, пастору Помісної церкви християн віри євангельської «Сілоам»; Андрію Зелінському, військовому капелану Української Греко-Католицької церкви, (УГКЦ).