Від помічника греко-католицького священника – в адвентистські пресвітери. Про цей свій шлях розповідає Олег Хом’як, керівник української громади у Лондоні.
Олеже, розкажіть, як почався Ваш шлях у віру? Якими були Ваші перші стежки до церкви?
Я родом з Тернопільського району. Наше містечко Теребовля в тридцяти кілометрах від Тернополя. Наша сім’я була невіруюча, мої батьки не ходили в церкву. Я ж, навпаки, рвався туди з самого дитинства. Поблизу стояла греко-католицька церква. Кожну неділю я був там. Мене вабили церковні хорові співи, в яких я і сам брав участь. Я любив бути в середині храму, подавати кадило, тобто робити все, як того вимагав ритуал. А в серці було велике бажання — стати служителем, служити Богу, вивчати Біблію, ходити в церкву. Тут мені все подобалося, манило і приваблювало. Я сприймав церкву так, як мене тут навчили. Усі священники, з якими я був знайомий, були хорошими людьми, не користолюбними. Я не мав поганих прикладів.
Я читав Слово Боже. З роками став розуміти, що найбільший авторитет не церква, а Біблія, і до неї потрібно завжди звертатися. Готувався піти спочатку на дияконські курси, після — піти в духовну семінарію і стати священником. Я продумав увесь план мого навчання. Спочатку повинен був поступити в Тернопільську духовну семінарію. Коли закінчуєш навчання, то тебе висвячують на священника. Одружитися я мав право тільки до висвячення. Інакше не мав би права мати сім’ю. Отже, я планував одружитися, провчитися п’ять років, стати священником. Все це планував зробити. Але Слово Боже переважило мої плани. Вже тоді я зробив для себе висновок, що Біблія набагато розумніша, все, що там написано, переважувало церковні традиції. І я пішов за Біблією. Я вибрав Біблію, а не греко-католицьку церкву. Для мене основними питаннями були — субота та цілісність Біблії.
Отже, Ви розуміли, що канони греко-католицької церкви не співпадають із Словом Божим. Тож за переконаннями вже тоді Ви були адвентистом. Розкажіть, як Ви прийшли в адвентистську церкву?
Мені все подобалося у греко-католиків. Єдине — я зрозумів, що тут багато чого не по Слову Божому. Я ж поставив собі за мету не тільки читати Біблію, а й глибоко вивчати. Коли вивчав, то бачив багато розбіжностей між Писанням та діями в ортодоксальній церкві. Я шукав церкву серед інших протестантських церков. Але мене хвилювало те, що ніхто з них не дотримується суботи. А я вже давно сам святкував суботу, бо так написано в Біблії. Але святкував з ранку до вечора, як сам розумів.
У 2009 році ми з дружиною приїхали в Англію на заробітки. Я працював в невеличкій компанії. Одного разу я подав в українську газету оголошення, що мені потрібний помічник. І ось прийшов чоловік, влаштувався на роботу. Як виявилося, за віруванням він був адвентистом. Він і привів мене в церкву. Одного разу в п’ятницю він мене запитав, що я буду робити завтра. А завтра якраз мала бути субота. То я відповів, що в суботу не працюю. Він дуже здивувався, що я не належу ні до якої громади, а просто сам святкую суботу. Ми з ним поговорили, і він сказав цікаві для мене слова: “Ти — адвентист”. Я ніколи не чув про адвентистів, не знав, хто це такі. А він сказав: “Приходь до нас в церкву і побачиш, хто такі адвентисти”. Він дав адресу, і я в суботу пішов в російськомовну церкву. Коли я прийшов перший раз, то побачив, що тут святять суботній день. Ось так я прийшов і назавжди залишився в адвентистській церкві.
На той час я вже мав хорошу теологічну базу, тому мені відразу доручили вести суботню школу, а через півтора року я поступив у теологічний адвентистський коледж, щоб бути служителем.
У 2019 році я був обраний пресвітером в російськомовній церкві в Лондоні. Після цього ми започаткували українську громаду в західній частині Лондона. Зараз я займаюся українською групою у східній частині міста, де також багато українців, які приїхали на початку війни. Зараз дві повноцінні українські групи служать у Лондоні.
Чому Ви надали перевагу саме суботньому дню?
В Біблії абсолютно нічого не написано про неділю. Якщо дуже уважно читати Біблію без церковної традиції, церковної історії, то ви ніде не побачите написаного про неділю.
Я поставив собі за мету — читати Біблію без жодного контексту, напряму. Якщо ви читаєте Біблію без жодного контексту, побачите, що субота дуже важлива. Дуже важливо те, що про суботу написано у двох Заповітах. Субота — це день, який, дійсно, є днем Господнім. Це все написано в Біблії. Якщо не брати до уваги історію церкви, то ви ніколи не здогадаєтеся, що колись була неділя, бо написано тільки про суботу. Для мене було важливо читати Біблію без жодного контексту, без жодного церковного впливу.
Як відреагував ваш священник, коли дізнався, що Ви пішли в протестантську церкву?
У мене були добрі стосунки та зв’язки зі священником, з яким я працював. Він був освіченою людиною і хорошим священником. На жаль, під час епідемії ковіду він помер. Цей священник був дуже відомим у своєму колі, він усе розумів, але він був у певній системі і був від неї залежний. А я вже жив у Англії, коли прийшов у адвентизм. Йому про це розказали. Думаю, священник все зрозумів, бо сказав надважливі слова: “Там є Бог”.
Питання Алли Шумило