Завідуючий відділом фотоілюстрації та комп’ютерного забезпечення редакції газети «Сільське Криворіжжя», член четвертої громади церкви Адвентистів сьомого дня з Кривого Рога Олександр Пермінов визнаний переможцем Всеукраїнського фотоконкурсу «Мить доби і крок історії».
Саме під такою назвою наприкінці 2010 року редакція газети центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур’єр» оголосила фотоконкурс,
Вже більше години Іван перемикав та перемикав пультом канали телевізора. Нічого путнього, що тут і казати. Хоч би новини, чи що, – сказав це вголос, хоч вдома був сам. Поглянув на годинник і знову мовив, – для новин ще зарано.
Хотів згадати по яких днях іде “Камеді клаб”, чи “95 квартал”, чи може якась шоу-програма веселенька, бо дуже любив такі передачі. Та якось в голові не відкладалось, що, та по яких днях буває.
Завжди ось так клацав навмання, і бувало безкінечно, аж бісився іноді, бо дивитись було нічого. То реклама, то щось незрозуміле там базікають, а Іван не любив напружуватись і перейматися отим базіканням. Йому подобалось щось смішне, щось легеньке. Та ось, напав на передачу “Жди меня”. Цю передачу він теж любив.
1
Юрко прибіг з роботи, вивалив на стіл бартер – це такий розрахунок у вигляді крупи, цукру, та хліба – замість авансу. Сестра скривилась і фиркнула – не густо. До получки не дотягнемо. А чи грошима хоч щось дадуть? Ну, хоча б у получку?
Навряд чи. Хліб приноситиму кожен день по дві буханки, а от гроші прийдеться добувати після роботи.
То як добувати? Що ти верзеш? Ти куди хочеш вляпатись знову? – Нічого страшного. За кого ти мене маєш, Манюня? – Ми з Саньком і до одинадцятої вечора будемо мити машини. Саньок вже три дні миє. Каже – нормальок. А він пацан, що треба.
Войти в покой Христов и жить в союзе с Ним – заветное желание христианина. По причине греха человек нарушил мирные взаимоотношения со Христом, и в людях появилось чувство страха.
Бог проявил Свою любовь к грешнику и первый начал искать впавшего в состояние стресса человека. Во все времена Христос призывает всех измученных греховной жизнью примириться с Ним и жить в покое, в радости и блаженстве. Цель этой книги помочь искателю мира приложить всё своё старание для достижения подлинной веры,
Потомки Авраама, Исаака и Иакова по провидению Божию были поселены в Египет. Там они прожили 430 лет и, в какой-то мере, были светом среди язычников. Они потеряли своё предназначение, нарушали заповеди Божии, в том числе не хранили святость субботнего дня. Бог, будучи верен Своему Слову, по Своей милости выводит израильский народ из египетского рабства. Через 50 дней после выхода Бог провозглашает заповеди, которые они забыли. О субботе Бог так сказал на горе Синай: «Помни день субботний, чтобы святить его».
Моя мама была журналистом. Одним из тех, о ком говорили: «настоящий коммунист», т.е., исполняющий кодекс строителя коммунизма не на словах, а на деле. Не брала взяток, не терпела лжи и несправедливости. Многие производственники, простые рабочие люди, были благодарны ей за очерки, которые она о них писала. Да и коллеги ее уважали за талант и личностные качества. Однако и в ее жизни был момент, о котором она вспоминала со стыдом. Еще в молодости ей поручили написать статью, высмеивающую баптистов как невежественных религиозных фанатиков, опасных для общества. И хотя она сама об этих людях
Днями на базі другої адвентистської громади Кривого Рогу пастор Петро Попелішко проводив медичний семінар. На захід зібралося щонайменше 30 чоловік. Були присутні керівники відділів здоров’я, члени церкви, люди, яким не байдужий стан їхнього здоров’я.
Організатор семінару порушив ряд важливих питань: чи можна приймати біоактивні добавки, що їсти зранку, в обід та увечері, аби почувати себе добре, які медичні засоби ми як християни не повинні приймати взагалі ні в якому разі. Петро зазначив, що фізична складова нашого життя невід’ємно пов’язана з духовною і навпаки, і що диявол, знаючи всі ці закономірності, використовує їх аби звести вірних Божому слову людей у пастку, а в кінці-кінців до загибелі. Велику увагу Попелішко приділив