«Я не знав, що Бог готував мене до служіння ув’язненим, тому різними шляхами намагався уникнути зустрічі з колонією»

В 1993 році я був направлений в Коломийську ВК-41 (виправну колонію) для проходження альтернативної служби. Тоді я й подумати не міг, що подальше моє життя буде тісно пов’язане з тюремним служінням. П’ятьох осіб було направлено в КВК-41 для проходження альтернативної служби, та чотирьом поміняли на соціальні служби (лікарні, соціальне забезпечення) і тільки мені воєнком сказав: «Пойдешь в Товмачик (село, де розташована в’язниця), будешь бревна таскать». Я не знав, що Бог саме таким чином готував мене до служіння ув’язненим, тому різними шляхами намагався уникнути зустрічі з цією установою. Та Боже рішення було незмінним. Так мене прийняли на роботу інженером-технологом деревообробного виробництва.

Не так давно меня посетили мысли, что то, куда ведет меня Господь, может оказаться совсем не тем, что я думаю, куда Он меня приведет. Так оно и вышло. Рассчитывал на то, что Господь приведет меня к земному благополучию. Но через размышления 

«Норвежцы нас опередили — Амундсен оказался первым у полюса! Чудовищное разочарование! Все муки, тяготы — ради чего? Я с ужасом думаю об обратной дороге…» Это слова из дневника Роберта Скотта, руководителя британской экспедиции по покорению Южного полюса. Его опередил норвежец Руал Амудсен — тщеславный охотник за рекордами, который втайне отправился в путь, чтобы обеспечить себе фору. Команда Скотта добралась до полюса 33 дня спустя и погибла на обратном пути, не дойдя до базы 240 километров.
