Слово сокровенне
Оксана відписала листа своїй подрузі і тепер сиділа над ним згорблена, розгублена і вщент розбита.
Навіщо оце виливати на бідну голівоньку моєї Настусі всі свої біди, непорозуміння, та жагучій відчай. Навіщо? А кому було повідати про все це? Господи, зовсім нікому. Бо, немає такої людини на всьому білому світі перед ким би пристала бідна, розчавлена і за гноблена вкрай. Люди не люблять бідних та слабких. А як вона, Настуся? Чи переживе оцього листа? Мабуть, таки, ні. Хто б пережив. Ніхто. То ж годі сподіватися на відповідь. То й добре – подумала вона і заплакала. Не треба мені її жалю, та співчуття не треба.



