Кульмінацією місіонерського конгресу в Чернівцях стали свідчення про ризиковані пригоди місіонера-пілота
Головний гість конгресу адвентистської Церкви Девід Гейтс розповідав, як, працюючи у джунглях чи знаходячись у мексиканській тюрмі, слідував за Господом, переживаючи чудо за чудом. Вістка місіонер-пілота торкалася серця, а досвіди запалювали до нового посвячення та служіння Господу. Незважаючи на холод і дощ, зал на 2000 місць 12-13 вересня заповнювався вщерть.
Кожна сім’я змогла отримати у подарунок книгу про життя незвичайного місіонера.
Радіємо також із приводу приєднання до християнської сім’ї 32 братів і сестер.
Пропонуємо фрагмент зі свідчень. Пастор Девід їхав через Ліму, столицю Перу, перевозячи комп'ютери на суму сімдесят тисяч доларів. В одному з найкриміногенніших районів у нього зупинився автомобіль. На вулиці сутеніло, магазини закрилися. Попереду машини місіонера виявився закинутий автобус, із якого через якийсь час вийшли молоді люди, оточили автомобіль і взялися за каміння. Девід помолився: «Боже, це устаткування призначене для церкви. Захисти його!»
Раптом ззаду підійшов молодий чоловік з ідеальними рисами обличчя і наказав швидко сідати за кермо й їхати, бо життю Девіда загрожує небезпека. Пастор Гейтс почав перечити, мовляв, і троє осіб не можуть підштовхнути авто в такому стані, на що юнак іще наполегливіше наказав заводити двигун. Девід підкорився, й машина рушила з місця. Пастор витяг гроші, щоб заплатити незнайомцю, але той не взяв, сказавши, що грошима не користується. Увесь цей час бандити, що оточили місіонера, стояли з камінням у руках непорушно. Автомобіль проїхав два квартали, і пастор зміг спокійно припаркуватися на заправці, де йому полагодили машину, і продовжити маршрут.
Пізніше він зібрав докупи ці факти: застиглі на місці розбійники, ідеальні риси обличчя незнайомця, його незвичайна сила й слова, що він не користується грошима. Усе це свідчило про те, що Бог послав ангела для порятунку місіонера.
Сподіваємось, короткі враження учасників цієї зустрічі допоможуть відчути атмосферу місіонерського конгресу.
Григорій Чайник (с. Долиняни): «Цьогорічний конгрес був незвичайним і нетрадиційним. Як правило, на попередніх подібних зустрічах викладалася стратегія роботи, а іноді біблійні доктрини. На даному ж конгресі було показано, як практично працювати в союзі з Богом і ходити з Ним. На згадку приходить біблійна розповідь: «І ходив Енох із Богом…» Напевно, цим і був незвичайний цей конгрес, і кожному з нас потрібно засвоїти урок із того, щоб ходити з Богом, досягаючи успіху в місіонерській роботі. Хочеться мати більше живих досвідів з Господом. Це надихає людей, котрим свідчиш».
Микола Семків (м. Івано-Франківськ): «Ми маємо живого Бога, тому подібні досвіди – зустріч із Ним. Вони наповнюють наше життя дією, рухом. Господь завжди відкривається в дії. Також дуже багато було повітря, як у фізичному, так і в духовному розумінні. Я вдячний Богу за те, що в церкві є люди, подібні до апостола Павла, який свого часу один рухав цілою євангелізацією тогочасного світу».
Марія Мельниченко (с. Кадубівці): «Враження від почутого дуже сильні. Коли слухаєш і замислюєшся над сказаним, іноді приходить таке відчуття, що це просто нереально. Якщо у когось іще немає особистого досвіду з Богом, розказані досвіди мають велике значення. Ти реально бачиш руку Божу, і це служить великою підтримкою».
Валентин Войціцький (м. Рогатин): «Цей місіонерський конгрес особливо сильно надихнув нас і показав реальну близькість приходу Христа. Ми також змогли побачити себе такими, якими Бог бажає бачити нас. Зараз хочеться кілька годин провести з Господом. Пригадую подібний конгрес, який проходив декілька років тому. Тоді я також при зірках три-чотири години молився до Господа, переглядав своє життя. Вдячний, що і сьогодні Бог так говорив до нас. Будемо дякувати Йому, будемо зараз молитися особисто й у своїх сім’ях».
Андрій Бойченюк (м. Чернівці): «Для мене як для слухача й учасника служіння в церкві дуже важливим був той момент, що виступаючий розказував не чиїсь досвіди, а особисті. Думаю, саме це справляло на слухачів основний вплив. Також цікаво було почути, що Бог не робить обмежень у діях для Своїх дітей. Іноді наша віра не сягає вище за ті рамки, у які ми її поставили. На досвіді брата Девіда я побачив, що Бог має необмежені можливості, і тому ми повинні довіряти Йому цілковито і в усьому. Тільки тоді ми досягнемо певного результату».
Валерій Паскар (с. Рингач): «Вважаю, що Девід Гейтс – справжній адвентист, місіонер, і такими повинні бути й ми. Апостол Павло колись говорив: «Будьте схожими на мене, як я на Христа». У цьому випадку також хочеться бути схожим на нього, дивитися, як він робить і так, як він, працювати».
Марія Шевчук (с. Ржавенці): «Вельми вдячна Богу за те, що Він послав до нас таку людину. Справді, цей конгрес був великим благословенням для нас і наших сімей. Лунав дуже важливий заклик до нас і наших дітей. І дійсно, є багато того, від чого нам усім потрібно очистити наші доми. Ворог у цей останній час сильно атакує, але ми повинні зробити все можливе, щоб залишитись на Божій стороні і нести Його вістку».
Віктор Воєвідко (с. Кадубівці): «Особливість цього конгресу в ілюстрації живого спілкування з Богом і Його керівництва у неймовірних, а іноді й екстремальних умовах. Це надихає й запалює до праці й досягнення кращих стосунків із Богом. Хочеться, щоб, виконуючи роботу Божу, ми могли досягти найкращих результатів».
Іван Будівський (с. Велика Кам’янка): «Девід – людина, посвячена Господу. Він відродив нас до нового життя в Ісусі Христі. Надихнув нас на те, щоб ми могли звершувати проповідь Євангелія, нічого не боятися, в усьому покладатися на Господа, Його силу й заслуги. Справді, коли ми у спілкуванні з Господом, можемо здійснити велику роботу. Бог бажає спасти кожну людину і тому відкриває великі можливості».
Віктор Антонюк (президент Східної конференції): «Перебуваючи на цьому конгресі, отримав багато приємних вражень. Гарно продумана програма, цікаві проповіді, молитви посвячення, музичне служіння, а найважливіше – можливість почути досвіди Божого керівництва і Його дії в житті брата Девіда. Те, що не вдавалося здійснити через багатьох людей, відбувалося завдяки Божому провидінню й підтримці. Мені вдалося зустрітися з братом і запросити до проведення подібної програми в нашій конференції. Він записав нас у свій щільний графік і сказав, що якщо не в цьому році, то в наступному зможе приїхати.
Вдячний Богові за можливість бути тут і побачити, як усе організовано у вас. Будемо «тягнутися», щоб провести подібний захід у себе. Правда, у нас немає стільки музичних колективів, скільки тут, і такого досвіду, тому що проводили подібні зустрічі тільки на рівні районів, але ніколи не робили у подібному напрямі і не збирали такої кількості людей. Нехай добрий Бог і надалі благословляє усіх вас. Віримо, що Він благословить і нашу конференцію».
Борис Демчук: «Вдячність Господу за цей місіонерський конгрес, за вістку та заклики до наших сердець, за можливість очистити себе і доми від того, що роз’єднує з Ним і посвятити себе цілковито на служіння Йому».
Фото Бориса Демчука
