Вітаю! В першій книзі Самуїла написано: «и светильник Божий еще не погас, и Самуил лежал в храме Господнем, где ковчег Божий» 1 Царств 3:3
Артур запитує: В Святое святых мог входить только первосвященник один раз в год. Как там мог находиться Самуил?
Відповідь: Добрий день, Артур. Відповім на це наступним чином.
Я вважаємо, що питання, поставлене вами — «як Самуїл міг знаходитися в храмі, якщо у Святая-святих входив лише первосвященник один раз на рік?» — виникає з неточного розуміння єврейського святилища та з ужитку словосполучення «храм/святилище» у Святому Письмі. Нижче я дам докладну відповідь на основі офіційних адвентистських джерел.
По-перше, потрібно відрізняти дві різні частини святилища: Святе-святих і Святе. У системі Мойсея Святе-святих — це внутрішня святиня, де стояв Ковчег Заповіту; туди входив лише первосвященник і то лише в День очищення (Йом Кіппур), коли він виконував спеціальний чин очищення святині та народу (Левит 16). Це правило підкреслює унікальність і святість того місця. Ми знаходимо докладні пояснення по цій темі у наших богословських збірках: служіння у Святому-святих відбувалося лише раз на рік і символізувало очищення, суд і посередництво.
По-друге, існує інша частина — Святе, де стояли жертовник курінь, стіл для виставних хлібів і золотий світильник (свічник). Священники щоденно заходили у Святе аби доглядати світильник (запалювати, підливати олію, упорядковувати), приносити кадило тощо (Вихід 30:7–8). Саме світильник «не згасав» як символ постійного Божого світла й перебування Його присутності в середовищі народу; догляд за ним був регулярним обов’язком священиків, а не унікальним правом первосвященника.
Тепер — про текст 1 Самуїла 3:3: там говориться, що «лампадник Божий ще не погас, і Самуїл лежав у храмі Господньому, де ковчег Божий». У давньому мовленні «храм» або «дім Господній» часто вживається узагальнено про весь комплекс святилища (скінія або храм), а не обов’язково про внутрішню кімнату Святе-святих. Молодий Самуїл, котрий «служив перед Господом» під опікою священика Ілія і при храмовому богослужінні, міг перебувати в принизькій частині храмового комплексу, де йому доручали чергувати біля всього святилища, — очевидно, у тій зоні, доступній для служителів (тобто у Святому або поблизу), де саме і стояв канделябр (таким чином лампа «ще не погасла»). Отже, наявність Самуїла «в храмі» не означає, що він увійшов у Святе-святих або порушив заповідний порядок входу туди лише для первосвященника. Цю практичну відмінність і саму текстуальну манеру вживання слів наші коментарі пояснюють, нагадуючи про різні рівні доступу до святилища.
Крім того, треба врахувати історичний аспект: події з життя Самуїла відбуваються в період Суддів/ранніх царів, коли культові місця й ритуали мали різні локальні форми (наприклад, скінія в Шило), і не всюди була сувора пізніша єрусалимська архітектурна схема. Тому опис «де ковчег» може означати, що ковчег перебував у центрі святилища, але не обов’язково, що хлопець спав усередині внутрішньої кімнати, куди мав доступ тільки первосвященник. Наші богословські праці звертають увагу, що контекст і мовна практика Біблії дозволяють розуміти такі місця ширше, ніж сучасні буквальні уявлення про «центральну святиню».
Нарешті, ми підкреслюємо: адвентистське вчення про святість служіння та про роль первосвященника зберігає цю відмінність і не ставить під сумнів історичний оповідацький текст про Самуїла. Після ж посмертних подій — і найважливіше — у Христі відбулося глибше теологічне переміщення: смерть Христа й роздерта завіса в храмі означають, що символічний доступ до Божої присутності став відкритим через Христа, а обрядова система завершила своє служіння як тип на Христа. Це теологічне пояснення також присутнє в наших розборах щодо припинення обрядовості і значення роздертої завіси.
Висновок
Твердження «лише первосвященник міг входити у Святая-святих один раз на рік» — істинне й канонічне; але текст 1 Самуїла 3:3 не суперечить цьому правилу, бо «лежати в домі Господньому, де ковчег» у біблійному контексті означає перебування в межах храмового комплексу (позаду/біля святинь), де служителі здійснювали свої щоденні обов’язки (зокрема догляд за світильником). Тому випадок Самуїла — цілком сумісний з Біблійним розумінням святилища та його служінь.
З повагою, Марк Бурков, бакалаврант богослів’я.
