Микола запитує: Является ли бесовским учение о том, что человеку необходимо отказаться от мясной пищи и употреблять только растительную пищу, как об этом сказано в Быт 1:29?
Відповідає Ігор Омельченко: Добрий день! 1Тим 4:3: “запрещающих вступать в брак и употреблять в пищу то, что Бог сотворил, дабы верные и познавшие истину вкушали с благодарением”.
При створенні людини Сам Господь встановив дієту для здоров’я і щастя людини – повністю рослинне харчування (Буття 1: 29). Потім після потопу зважаючи на нестачу рослинної їжі раціон людини був доповнений їжею( тваринного походження (Буття 9: 3). При цьому показано, що Ной умів відрізняти чистих і нечистих тварин (Буття 8: 20).
Надалі, коли народ Ізраїльський виходив з Єгипту, та із-за довгого перебування серед язичників втратив розуміння відмінності між чистою і нечистою їжею, Господь дав через Мойсея детальні інструкції про те, яких тварин можна споживати, а яких не можна (Левит 11: 1-47, Повторення закону 14 : 1-21).
Влада призначати дієту для людини є суто Божою прерогативою і коли вавілонський цар Навуходоносор змінив імена єврейських полонених і призначив ним дієту зі свого столу (Даниїла 1: 5) в якомусь сенсі він замахнувся на Божий авторитет. Оскільки їжа призначена царем включала м’ясо нечистих тварин, а також була спаплюжена присвяченням ідолам, єврейські юнаки відмовилися від “царського столу” і повернулися до первинної Божої дієти (Даниїла 1: 8, 12; Буття 1: 29), визнаючи верховну владу Бога.
У 1Тимофію 4: 1-5 апостол Павло попереджає Тимофія про відступ, який повиннен в недалекому майбутньому статися в церкві.
У перші століття в церкву з язичницьких вірувань почали проникати аскетичні практики. Християни сприйняли неправдиве вчення Платона про розділення душі і тіла і прийнялися “умервщлять плоть”, у тому числі і мізерним живленням, чого Бог ніколи не велів.
З часом імперське духовенство ввело систему постів – певних періодів часу під час яких під страхом покарання заборонялося вживання м’ясної їжі. От як описує це християнський письменник: “Над прибічниками [Римської] церкви свистів бич суворої дисципліни, виснажливих постів і всіляких самокатувань”. (Елен Уайт. Велика боротьба, 569.3).
Також апостол Павло в цьому ж третьому вірші четвертого розділу говорить про заборону одружуватися, який діяв в середні віки для духовенства, як звичай целібату.
Хоча Слово Боже не заперечує пост – як можливість наблизиться до Бога, ці заборони були засновані на людських традиціях та були відображенням не Божого, а навпаки – сатанинского правління – бісовським вченням.
Коли люди самі приймають рішення повернутися до первинного Божого задуму відносно їх харчування і маючи для цього усі можливості, в результаті вони отримують благословення, як і єврейські полонені при дворі Навуходоносора:
Дан 1:15: А по десяти днях їхній вигляд виявився кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу.
Благословень!
