Коли я згадую свій перший досвід із Богом, то повертаюся думками до того моменту, коли молився коротенькою молитвою у років десять. Я пам’ятаю, як по моєму тілу пробіг мороз, як з’явилися мурашки. Я усвідомив, що, напевно, справді молюся Богові. Це був мій перший контакт із Ним.
Але все було не так просто. Стабільно ходити до церкви я почав у 17 років. Поступово я почав більше розуміти Бога. Дехто каже, що пізнання Бога відбувається тоді, коли приймаєш хрещення. Для мене це був певний проміжок, до якого я йшов, і навіть після хрещення я продовжував пізнавати Бога. У мене не сталося так, що в один момент я повністю усвідомив Божу любов. Це відбувалося поступово, і я пізнаю це до сьогодні.
Як же все-таки сталося, що я прийшов до Бога? Напевно, все почалося з дитинства. У п’ять років мама розповідала мені про Бога, і я ходив до церкви. Але в нашій сім’ї все було непросто: мій батько не приймав Бога, для нього це було щось далеке. Він забороняв ходити до церкви, навіть міг погрожувати. Проте я вдячний йому і люблю його зараз. Мама, попри все, намагалася брати мене до церкви, але ситуація ускладнювалася ще й тим, що на той час був дуже популярний культ “Білого братства”. Я не знав, кого слухати — маму чи батька!?
У 17 років, коли мав поступати до навчального закладу, мама запросила мене на благословення дітей у церкві. Я зрозумів, що потребую підтримки Бога. Тоді я вже мав якісь знання про Нього, але відчував, що тепер благословіння не завадить. Я почав відвідувати богослужіння все частіше й частіше. З кожним разом розумів, що не можу пропускати ці зустрічі. На той момент я не до кінця розумів, чому ходжу до церкви. Можливо, це було через почуття обов’язку чи бажання робити щось добре. Але тепер я розумію, що це був Божий план.
Мама багато молилася за мене. Вона жалкувала, що я не приходжу до Бога і не беру участь у церковному житті(це відбувалося до років 17) як інші молоді люди, які вже служили й активно діяли в церкві. Але коли вона побачила, як моє життя змінилося завдяки Богу, її серце наповнилося радістю. Я намагався використати кожну можливість для участі в таборах і церковних заходах, щоб надолужити те, що втратив. І мама якось мені сама казала: “Бог дійсно надолужив те, що мені здавалося втраченим”.
Я вдячний Богові за те, що зараз перебуваю в церкві, бо саме завдяки Йому та церковній спільноті я побачив інше життя. Я усвідомлюю, яким би міг бути без Бога, і розумію, що справжні стимули для розвитку прийшли саме від Нього. Бог формує мій характер і дає можливість служити іншим.
Одна з найпрекрасніших речей у християнстві — це не лише особисте пізнання Бога, а й те, що через нас інші люди можуть пізнати Його. Ми стаємо не “чорною матерією”, яка поглинає світло, а дзеркалом, яке його відбиває. Один із яскравих досвідів у моєму житті стався з моїм другом Дімою. Він почав ходити на молодіжні зустрічі, а ще раніше, у 12 років, був у таборі. Зараз йому вже 18 років, і так склалося, що він виїхав за кордон, де працює разом із мамою та паралельно навчається.
Одного разу він зателефонував мені, і я десь підсвідомо здогадувався, про що буде наша розмова. Але саме під час розмови я отримав відповідь на свої нерозуміння. Діма почав говорити про Бога. Він дякував мені за те, що я допоміг йому знайти церкву в тому місці, де він зараз проживає. Цікаво, що там служить знайомий пастор, якого я знаю. Це просто дивовижний збіг! Він розповідав як молиться до Бога, а в тіктоку дивиться тих, хто розповідає досвіди про Бога! Дивовижно те, що Діма немає особливих звʼязків з церквою, але тепер маж напрямок йти з Богом!
Діма був у захваті коли відвідав церкву цьому місці куди переїхав, тому що побачив доброту людей навколо. Він ходить на вісі заходи, ранкові зібрання, домашні церкви і т.д. І ось що мене вразило: мені здавалося, що молодіжні зустрічі, які ми проводимо лише раз на місяць, не дадуть великого результату. Але Бог доводить інше — для Бога ніщо не проходить безслідно! І це надихає!
Ця історія дала мені чітке розуміння того, що Бог через нас може робити, здавалося б, маленькі, але насправді великі речі. І я дякую Богу, що Він веде мене, що я знаю Його, і що через моє життя інші люди теж можуть пізнати Бога.
Взагалі кожен крок і день мого життя супроводжується Богом. Чим більше я довіряю Йому і молюся, тим більше Він відкриває мені свою любов і показує нові грані свого характеру. Це дивовижно! Саме цікаве те, що на даний час мій батько молиться в кругу сім’ї, коли раніше міг зробити погані речі за таке або ж просто йти з того місця де здійснювалася молитва. Дуже дякую Богу за батьків! За
Наразі Бог дає можливість працювати в християнській школі і надихати дітей на відносини з Богом. Бог відкриває багато можливостей, а ще завдяки Богу я дізнався, що таке справжня дружба, яка ціль мого життя, Бог лікує від гордості, егоїзму, я дуже Йому вдячний! Щоб усвідомити, що Бог для мене і кожного з нас робить напевно потрібно буде частина вічності, а інша частина для того, щоб побачити все інше! І коли я дивлюся на себе без Бога і з богом, тоя можу сказати одне — Слава Богу!
Я бажаю кожному пізнати Його. Він — Той, Хто любить, Хто зацікавлений у твоєму житті, друже. Тому з Богом, тільки з Богом!
