Віктор задав друге питання: Чи можливе прощення гріхів через сповідь, але без священника? Дома чи в храмі?
Відповідь: Це питання задане стосовно 1 соборного послання Святого апостола Івана, 1 розділ, 9 текст. Читаємо: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої».
Так чи можливе прощення гріхів через сповідь, але без священника, дома чи в храмі? Дійсно це можливо, але цю сповідь має приймати той, хто дійсно може це зробити. А це може зробити Ісус Христос, тому що стосовно тексту, що ми прочитали, тільки в нього є сила це зробити. Людина, звичайно, управитель на землі, Господь поставив людину управляти землею, але ж людина грішна, вона призвела до того, що земля проклята за неї. І сама людина має ознаки відступу. Господь клопатає на суді за нас грішних. Чи можемо ми повністю довірятися людині?
Звичайно, це добре, якщо у вас є така людина, котра може вислухати, зрозуміє, підтримує, але таких людей багато не буває. Це рідкість. Зазвичай люди горді, надмені, батькам непокорні. І це тільки буде прогресувати. Такі негативні риси їснують в останні дні. Перед приходом Ісуса людина, котра з Богом здатна підтримати, підказати, а головне – вислухати і бути поруч з вами – це скарб. Це дуже добре, але ж повністю надіятися, що через людину Господь відпустить гріхи – це не біблійна точка зору. Біблійна точка зору така: що єдиний посередник між Богом и людьми – це Ісус Христос, кому ще ми можемо довірити свій біль, сповіді, свій пошук Господа. Кому ми ще можемо довірити? Звичайно, краще за Ісуса цього ніхто не зробить. Покаяння справжнє, признати Гріх і оставити його. А для цього ми маємо бути з Господом, тому що своєю силою, силою оточуючих людей цього зробити неможливо. Тільки Господь робить справжні дива.
А щодо людини, то в Слові Божому в книзі Єремії главі 17 та 5 вірш ми читаємо такі слова: «Так говорить Господь: Прокля́тий той муж, що надію кладе́ на люди́ну, і робить раме́ном своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!»
Ми також читаємо в 9 вірші: «Людське серце найлукавіше над все та невиго́йне, хто пізнає його?». І це стосується всіх без винятку. Не можна довірятися на всі 100% покладатися на людину, тому що вона не здатна, не має тих рис, які потрібні для зняття гріха.
І лише Господь, який приніс себе в жертву, тому що відплата за гріх – смерть, щоб понести твій гріх, Віктор, Господь видав своє життя. І це єдина умова твого одужання від гріха. Це кров Христа. Це Голгофа. І тільки Господь спасе тебе від гріха кров’ю Своєю. Як написано до Римлянам у главі 6 у 23 вірші: «Бо заплата за гріх – смерть». І смерть Ісуса, Голгофа Ісуса, врятувала від гріха кожного з нас. І для тебе, і для мене це чудова надія. Яка існує завдяки пролитої крові Христа, Його жертви.
«А дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!»
Хвала та слава Господу нашому. Амінь.
Дякую, Вікторе, за Ваше бажання пізнавати Бога, щоб наслідувати спасіння. До зустрічі на нашій програмі з цікавими питаннями. Буду намагатися на них дати відповідь.
