Сергій запитує: Скажіть будь ласка куди людина потрапляє після смерті? На суд чи в рай чи в пекло?
Відповідь: Доброго дня, Сергій!
Сергію хочу вас запевнити, що… Після смерті людина нікуди не потрапляє. Коли людина померла, то вона спить. Саме так Христос називає цю смерть, тільки сном. І людина спить і очікує коли прийде Христос на землю для того, щоб забрати вірних Йому дітей в Небесне Царство. А ті хто не був Йому вірний, на жаль будуть знищені. Читаючи Біблію, ми не знаходимо жодного тексту, що пекло існує, принаймні так як його представляють собі більшість людей. Пекло або «ад» в перекладі з грецької означає «могила». Тому на даний момент такого місця, як ад або пекло не існує. Є в Біблії текст де сказано: «Ты не оставишь души Моей в аде». Це пророцтво про воскресіння Христа. І дійсно, ми знаємо і віримо, що Христос воскрес. Ми бачимо в Біблії що Христос каже що коли Він прийде то мертві воскреснуть першими.
1 Сол. 4:16-17: “Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, — і першими воскреснуть померлі в Христі. Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, — і так завжди будемо з Господом”.
Із цього вірша ми бачимо, що ніхто і нікуди зараз не потрапляє. Всі очікують суду який буде йти на небі який вже йде зараз на небі.
На рахунок суду, так, він зараз йде. Звідки ми це знаємо? Також з Біблії. В книзі пророка Даниїла є пророцтво, яке звучить так:
«на 2300 вечеров и утр и тогда святилище очистится»
І ось ці 2300 вечорів та ранків ми трактуємо як 2300 років. В Біблії сказано, що у пророцтвах день за рік рахується. І від видання указу про відновлення Єрусалиму починається відлік цієї дати. Відлік приходить до 1844 року. Саме тоді почався суд над померлими. І тільки коли на небі буде закінчений суд на померлими почнеться одразу суд над живими, які зараз живуть у світі. І тільки після закінчення всього суду, Христос прийде за своїми дітьми. І тільки тоді ми зможемо дізнатися хто буде на небі, а хто загине назавжди. Але це вже інша тема.
З повагою, Олександр Садовий, бакалавр богослов’я
