Питання: Чому Батько покинув Ісуса в той час, коли Той найбільше потребував підтримки?
Мт. 27:46: “46 А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“”
Відповідь: Читаючи раніше, ми бачимо, що темрява оповила місце розп’яття, а о дев’ятій годині темрява розсіялася, але Спаситель усе ще був оповитий нею. Вона була символом тих страждань і того жаху, які обтяжували Його серце. Жодне око не могло зазирнути крізь темряву, яка оточувала хрест, і ніхто не міг зрозуміти тієї великої скорботи, яка затьмарювала стражденну душу Христа. Здавалося, блискавки гніву вражали Розп’ятого на хресті.. ХНС 722.4
Також ми знаходимо опис цієї події в Пс. 21:2-4: “2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого! 3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені! 4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!”
Так як Бог святий, Він не може дивитися на гріх. Навпаки, Він повинен покарати його. Господь Ісус не мав Свого гріха, але Він узяв на Себе провину за наші гріхи. Коли Бог, як Суддя, подивився вниз і побачив наші гріхи на безгрішному Заступнику, Він забрав любов у Свого Сина, тобто Він бачив уже тільки жахливість наших гріхів, які Його син взяв на себе. Саме ця розлука з Отцем викликала крик з серця Ісуса.
Серед страшної темряви, залишений Богом, Христос допивав останні краплі з чаші людського горя. У ці жахливі хвилини Він покладався лише на отримане раніше запевнення, що Отець приймає Його. Він добре знав Свого Отця, вірив у Його справедливість, милосердя і неосяжну любов. Він довірився Тому, Кому завжди з радістю підкорявся. Коли Ісус у покорі віддав Себе Богові, Він уже не відчував, що залишений без Отцівської ласки. Вірою Христос став Переможцем. ХНС 724.2
Костянтин Поперечний, бакалаврант богослов’я
