Питання: «Як Ївтах міг принести свою дочку в жертву, якщо Бог сказав, що людські жертви для Нього мерзотні?»
Відповідає бакалаврант богослов’я Денис Горняк
Вітаю!
Історія Ївтаха та його дочки записана в Старому Заповіті, у Книзі Суддів (Суддів 11:29-40).
29 І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
30 І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
31 то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
33 І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
34 І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
35 І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
36 А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
37 І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.
38 А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.
39 І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
40 рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.
Ївтах був суддею Ізраїлю, який зробив обіцянку Богові перед битвою з Аммонітянами. Він обіцяв, що якщо Бог дозволить йому перемогти, то він принесе в жертву перше, що вийде з його дому, якщо відомим буде його тріумф.
Після перемоги він повертається додому, і його єдина дочка виходить йому назустріч. Ївтах забув про обіцянку та виявив глибокий сум і скорботу через те, що йому доведеться виконати свою обіцянку.
Таким чином, можна сказати, що обіцянка Ївтаха конфліктує з принципами інших текстів у Старому Заповіті, де Бог забороняє людські жертвопринесення. Це може вказувати на те що рішення Ївтаха було кероване гординею та було не обдумане.
З повагою, Денис.
