Олександр запитує: Як можна ні про що не дбати? Або сидіти, склавши руки, або бути байдужим дубом?
Відповідає Андрій Зубчук, бакалаврант богослов’я:
6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
Після прочитання цього тексту, дійсно може з’явитися занепокоєння стосовно важливого практичне питання – що взагалі потрібно робити християнину – просто молитися чи діяти? Про що наставляє нас цей конкретний текст?
Відповіді на подібне питання допоможе нам віднайти одна зі найпрактичніших Книг Нового Завіту – послання апостола Якова. Він у свій час своїм Посланням намагався підтримати вірянам поясненням принципам «живого» християнства, використовуючи наступну дилему (Як. 4:14, 17):
14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.
Ці тези спочатку вводять в розгубленість, але у своїй суті вони показують зміст християнського життя, один зі сенсів якого – спасіння. В перспективі чого ми розглянемо ці вірші як різні крайнощі християнства: «Віра без діл мертва» – марнота думки про те, що достатньо тільки віри в серці для спасіння (звісно, залежно від обставин життя, наочним прикладом чого є розбійник, розп’ятий разом з Христом. Якщо ж є всі можливості для розвитку людини як віруючої, але їх свідомо ігнорують – це вже діло інакше). Наприклад, якщо ми назвемо себе вчителями, це ще не означає, що ми є ними насправді. Для цього нам потрібно закінчити школу та ВНЗ з відповідною спеціальністю, що сформує необхідні навички та знання. Еллен Уайт такий стиль життя підмітила в наступній цитаті: «Человек, который ничего не делает, а только молится, вскоре перестанет молиться, или же его молитвы будут совершаться только по привычке».
Але й тільки діла не допоможуть нам бути справжніми християнами, навпаки – це просто інша крайність одної дилеми: «Діла без віри мертві» – людина не може знайти спасіння самостійно, завдяки своїм справам. Наочним прикладом є фарисеї, які розглядали Закон та інші приписи як інструмент досягнення спасіння. Якби людина могла досягнути спасіння своїми хорошими справами через перспективу Закону Божого, без віри як такої, то логічно припустити, що жертва Христа взагалі не була б потрібною. Тому, аналізуючи Біблійні принципи, можна сказати, що Святий Дух дає нам ніби курс навчання, тільки він продовжується весь проміжок життя, який ми довірили Богу. Він починається теорією (себто віра) й маючи продовження практикою (вже самі діла), що робить нас справжніми віруючими як у теорії, так і на практиці (Дії 1:8; 1 Кор. 2:10-13; Ів.14:16, 17, 26; Рим. 8:14; Еф. 2:8; Бут. 15:6; Лк. 17:19; 18:42; Як. 2:23; 2 Кор. 2:3; Еф. 4:30 тощо).
Тобто, ми пересвідчилися, що «живе» життя християнина не закінчується тільки на бездіяльній вірі, так само як й не на вседіяльній зневірі. Це нам потрібно запам’ятати щоби правильно зрозуміти глибину суті уривка, що розглядається. Себто, якщо врахувати те, що християнство є «активним», то зрозуміло що таке життя передбачає деякі труднощі, як одного разу висловився Авраам Лінкольн: „Ніколи не зазнає невдач той, хто ніколи не докладає зусиль“. Подібні слова ілюструють просту істину – що життя християнина не пройде без труднощів (2 Кор. 4:8-9):
8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
Такі труднощі є природною частиною нашого життя, особливо якщо говориться про християн, котрі є «ласим шматком» для диявола (Еф 6:11). Але не потрібно плекати думки про те, що Бог залишає нас сам на сам – його частка – давати розраду, підтримувати нас у труднощах та спокусах, які загартовують нас подібно до очищення золота (1 Пет. 1:6-7).
Якщо підбити підсумки, то можна сказати те, що цей вірш пояснює суть Божої підтримки. Цей принцип не полягає в одній зі можливих крайностей християнського життя, а навпаки – стверджує суть дієвої віри, котра починається зі теорії та має своє продовження в практиці. Це, своєю чергою, утворює більше труднощів та спокус, особливо через діяльність диявола, але Бог не залишає нас у цих труднощах, котрі перетворює на уроки для очищення нашого характеру на подобі золота.
З повагою,
Андрій
