Автор – центр Разумкова (повна назва – «Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова») – це провідний недержавний аналітичний центр України, який здійснює дослідження державної політики. Заснований 19 серпня 1994 року.
Згідно з Рейтингом аналітичних центрів світу 2015, щорічно публікується Університетом Пенсільванії, Центр Разумкова входить до п’ятірки найкращих аналітичних центрів Центральної та Східної Європи. Центр складається з шести підрозділів:
- військові програми
- економічні програми
- енергетичні програми
- міжнародні програми
- політико-правові програми
- громадські програми
У книзі авторами торкнулися кілька важливих у своїх колах тем, таких як: «Рівень і характер релігійності українського суспільства», «Церква і держава». До кожного розділу автора додають велику кількість опитувань, таких як «Чому ви не ходите до церкви?» де є десяток відповідей. Завдяки великій кількості відповідей опитування виходить точнішим. Для вірянина теми, які торкаються в матеріалі, дуже важливі. Поспілкувавшись у представника церкви, Олександром, змогли прийти до думки, що ці теми підіймати потрібно і дуже важливо. Автори тримають нейтралітет у всіх питаннях. Вони не пропонують перейти на їхній бік. Вони розповідають про питання. Загалом, на мою думку, автора впоралися дуже добре зі своїм завданням. Вони передали факти без особистого приєднання до будь-якої точки зору. Людина якщо й хоче, робить вибір сама. Для суспільства що вірить, теми, що зачіпаються, глобальні. Хочу зауважити, що автори досить об’єктивні у всіх питаннях.
Також варто зазначити, що у книзі немає парадигм, немає упереджень про вірян . Не мало важливо те, що складні речі пояснюються простими словами, читати даний матеріал може людина, яка може не знати всіх тонкощів релігії, і вона зрозуміє, про що книга. Все розписано об’єктивно та логічно.
Коротко про головне:
У реалізації всього церковного душпастирського наміру «Жива парафія» до 2020 року ми ключовим чином зосередилися на парафіяльному суспільстві як середовищі, в якій релігійні люди найчастіше бачать Христа через християнське навчання, спільну молитву та служіння ближньому. Плекаючи та оживляючи наші парафії, ми хотіли обновити все наше та храм.
І тут варто згадати, власне, про те, що були й інші елементи складових: дротове управління дарами, культивування та служіння єдності та місіонерському духу. В результаті програма триває, і ми йдемо стопами, щоб працювати над її реалізацією. При цьому складові Живої Парафії йдуть стопами не тільки парафії, а й будь-якого члена християнського суспільства, великого чи малого, особливо сім’ї. Оскільки християнська сім’я призвана бути простором для вивчення віри, школою власної та спільної молитви, та ще й середами. кому жертовне служіння іншим. Адже це покликання стосується кожного християнина. диякон, священник і єпископ, чоловік і дама, малюк і юнак, присвячений особистості мирянам.
До кінця 2010 року, у порівнянні з 2000 роком, кількість громадян, які визнають собі що вірити, збільшилася з 58% до 71%.
До 2018 року в Україні легально і фактично діяли три великі православні конфесії – Українська автокефальна церква (УПАП), Українська православна церква (УПЦ) під юрисдикцією Московського патріархату (УПЦ МП), Українська православна церква Київського патріархату
При цьому значна частина громадян, ідентифікуючи себе як православні (про що говорилося вище), відокремилася від усіх православних церкв в Україні, називаючи собі «просто православними»
У грудні 2018 року УПЦ КП та УАПЦ були об’єднані у Православну церкву України (ПЦУ), яка у січні 2019 року отримала від Вселенського патріархату Фому про ідентичність. Хоча вже у травні 2019 року Почесний патріарх ПЦУ Філарет зняв свій підпис під рішенням про створення ПЦУ та проголосивши оновлення УПЦ КП. Проте її зняли з реєстрації та вилучили з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Це викликало заперечення керівництва УПЦ КП – як заявляють у юридичному відділі Київського патріархату, «ніяких рішень, спрямованих на позбавлення прав на свободу совісті громадян України, ті, хто асоціює собі з Київським патріархатом, способом позбавлення церкви його релігійного центру, не будуть виконані”.
Степанюк Веніамін
