Вітаю вас, Калюжка Віталій, постараюсь відповісти на ваше питання. Насправді, питання досить логічне та очевидне, якщо людина досліджує Святе Письмо. Давайте розберемо його.
Ситуація описується в книзі Буття 9:22-25 «…І сказав він: “проклятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!”» Ной не проклинає напряму свого сина, але направляє прокляття за гріх сина на його потомків – Ханаана. Це зумовлено тим, що Хам вже був благословенним самим Богом. Бут.9:1 «І поблагословив Бог Ноя й синів його…» — це благословіння дане Богом сім’ї Ноя. У свою чергу прокляття Ноя не було безпідставним та навіть більше того, Бог не заперечив це прокляття. Ной чітко знав чому він проклинає, за що проклинає, так само як і Хам знав це теж. У Ноя як раз таки були претензії до свого сина Хама, а не до його нащадків, але він не міг проклясти його, тому що Хам вже був благословенним Богом.
Дух пророцтва пише, що пророцтво Ноя стосовно своїх синів не було викликане почуттям обурення або неприязні. Воно не визначило характер та долю його синів. Але воно показувало на наслідки того життя, яке кожен з них обирав для себе. Воно було вираженням Божих намірів стосовно синів Ноя та їх потомків згідно їхнього життя та поведнки. Як ми бачимо далі, нащадки Хама повністю перейняли на себе його гріховні схильності і робили ще більш гріховні речі.
Таким чином, можна сказати, що саме вчинок Хама визначив майбутнє його нащадків, але це було їхнім особистим вибором, за який вони понесли наслідки.
З повагою, Порхун Богдан, бакалавр Богослов’я.