Рецензія
У виданні представлено результати соціологічних досліджень на тему «Релігія і Церква в українському суспільстві: стан і тенденції змін». Книга містить державні документи, документи, заяви і звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, окремих церков України з приводу актуальних подій і проблем у державно-конфесійних відносинах.
Книга представляє результати соціологічних опитувань. Метою публікації є прослідкувати та дослідити ставлення українців до релігії, до певного її напряму, а також показати у відсотках.
Досліджувана проблема є актуальною, оскільки питання релігії завжди гостро поставало перед українським народом, радянські часи «виробили звичку» бути нерелігійними, проте в останні роки ситуація змінюється. Упродовж усього періоду досліджень українське суспільство демонструє досить високий рівень релігійності: зокрема, станом на кінець 2010р., порівняно з 2000р., число громадян, які визнають себе віруючими, зросло з 58 до 71%3 . Надалі, впродовж 2010-2020рр. частка віруючих серед дорослих громадян України становила в середньому 70%. Водночас, дослідження 2014р. зафіксувало зростання, порівняно з “довоєнним” 2013р., числа віруючих з 67% до 76% – що є характерним для суспільства, що опинилось у стресовій ситуації.
Книга може бути цікавою усім, хто спостерігає за релігійними подіями, діями влади стосовно церков. Читачами можуть бути всі, хто цікавиться темою віри. Автор не нав’язує своїх ідей та не критикує думку інших, а лише інформує читача з певного питання, надаючи результати соціологічного опитування. У книзі наведено запитання та результати анкет.
Поставлене завдання можна вважати досягнутим, оскільки розгорнуто та детально подано запитання, проаналізовано відповіді, наявні порівняння з опитуваннями минулих років, все це представлено в таблицях та діаграмах. «Упродовж періоду моніторингу українське суспільство демонструвало фактично сталий і досить високий рівень толерантності до сповідування різних релігій. Так, переважна більшість – 76% (як і у 2000р.) громадян вважають, що «будь-яка релігія, яка проголошує ідеали добра, любові, милосердя і не загрожує існуванню іншої людини, має право на існування» (45%) або «всі релігії мають право на існування як різні шляхи до Бога» (31%); і лише 22% опитаних підтримали твердження «істинною є лише та релігія, яку я сповідую» (7%), або «право на існування мають лише традиційні для нашої країни релігії» (15%); сума цих відповідей практично не мінялася, коливаючись у діапазоні 20-22%».
Книга «Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2020 рр. (інформаційні матеріали)» поділена на 2 великі розділи, перший містить підрозділи, після кожного подано висновки з приводу досліджуваної проблеми. Після обох розділів є схеми, таблиці, діаграми. Другий розділ публікації складається з документів, звернень та заяв, містить також «Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» та інші документи, які регулюють існування релігійних організацій, церков.
У публікації об’єктивно подано матеріали, не пригнічуючи думку тієї чи іншої людини. У вступі зазначено, що Центр Разумкова здійснює постійний моніторинг церковно-релігійної ситуації в Україні, зокрема – соціологічний моніторинг стану і тенденцій розвитку релігійності українського суспільства, рівня суспільної довіри до Церкви як соціального інституту, а також громадської думки стосовно ролі релігії і Церкви в суспільному житті, державно-конфесійних і міжконфесійних відносин.
Книга побудована змістовно та послідовно, інформація подається логічно. Мова публікації зрозуміла, частково містить професійні терміни (тобто релігійні), проте є зрозумілою для читання. Результати опитувань представлені у таблицях, графіках. На деяких сторінках публікації є зноски, у яких уточнено чи деталізовано інформацію з певного питання, щось пояснено, можуть бути вказані порівняння з попередніми публікаціями. Цю тезу підтримували більшість (від 56% до 64%) респондентів впродовж усього періоду, коли Центром Разумкова проводилися опитування з цієї тематики (2000-2019рр.).
Отже, книга «Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2020 рр. (інформаційні матеріали)» містить результати соціологічних опитувань населення стосовно певних релігійних запитань. Стосовно взаємозв’язку релігії та влади реципієнти зазначили, що «Церква не повинна втручатися у відносини між людиною і владою» – наразі цю тезу підтримують 65% опитаних. Дослідження можна вважати змістовним та цікавим. Результати запропонованих сьогодні ЦР даних, вповні переконують: теза про потребу і намагання начебто деполітизувати сферу державно-церковних відносин є однією з маніпулятивних технологій, бо відсутній безпосередній предмет дій – площина і сам процес та факт політизації. Коли б він мав місце, то все, що, мовляв, було зроблено під тиском надуманої політизації, мало б розпастися.
Мирослав Іскренко
нихрена не понятно