Мамо рідна, люба, мила, хай позаздрить вам весь світ?
Ви з Христом, сьогодні, зараз, заключаєте завіт.
Ми як Церква вельми раді, що так Дух Святий повів
Ви робите як в Писанні, Сам Ісус нам заповів
Скільки років ми чекали: ваші доньки, внуки, я,
А тепер ще трохи часу і духовна ми сім’я.
Сам Христос вас дочекався, коли вам вісімдесят
Ви тепер стали подібні, до Ісусових ягнят.
Тож бажаю вам, рідненька, в серці завжди теплоти,
Як почали цю дорогу, з Богом до мети дійти!
Ще бажаю, моя рідна, в Бозі вічного життя,
Щоби тато, діти, внуки, мали в серці майбуття!
Нехай Бог Святий сьогодні, вам пошле благословінь,
Йдіть сміливо і христіться, ми всі згідні, так, амінь.
***
Он сотворил тебя прекрасной
К Нему скорее поспеши!
Тогда поймешь, как в жизни грязной
Звучит в нас музыка души.
Господь дарует утешенье,
Музыку неба выбирай:
Почувствуешь в душе прощенье,
В жизни увидишь Божий Рай
О женщина, сестра и мама,
Звучит ли музыка у вас?
Ведь Он грядет, придет за нами
Везде Его присущий глаз
Пой каждый день, учись, наследуй
И научай своих детей.
Держись за Божие, преследуй
Будешь причастна вечных дней.
***
Подячний лист
Одного разу я проводив, програму, щоб вернути зір
І кожен день народ приходив, з місцевості Карпатських гір
Які приємні у Франківську і люди, й оздоровчий центр
У вас все йде по українськи, кожен з нас став немов доцент
Бо ми щодня вивчали вправи у верх, у низ, а потім в бік
Важливо зір, а не забава, щоб рак навіки з міста втік
Писали ми, щоб пам?ятати, все, що нам лектор викладав
Як час пройде, щоби згадати, здоров?я щоби Бог нам дав
Хай зір усім нам відновиться, на те й прийшли в медичний центр
Тут нас приймають як годиться, пенсіонер ти, чи студент
Рухайтесь люди, робіть вправи і їжте те, що в нас росте
Здоров?я прийде, кращі справи, життя бо наше не просте
Ми всі читаємо вірша, для лікаря Григораша
Бо він дозволив в цьому залі, щоб нам такі слова сказали
Щира подяка сестрі Валі, місіонерам, молодці
Працюйте з Духом Божим далі, нехай спасуться люди ці
Подяка щира сестрі Тані і брату Саші Люлічам
Вони мене, й житла питання, взяли як свого родича
Хай Бог з небес, бажаєм щиро, пошле стократ благословінь
Хай Він наповнить серце миром, любові й успіхів, Амінь.
***
У рік дванадцятий у липні, та ще й у лісі на Дністрі
Зібрались друзі тут колишні, щоб бути разом ось ці дні.
Людей приїхало немало, із різних міст та областей
Здоров’я щоби кращим стало, щоби втекти від слабостей.
І навіть із за океану, із Каліфорнії з тепла
Приїхав брат Дем’ян у табір, шукати кращого житла.
Дощі, негода, прохолода, це тимчасово, лише мить,
Зате духовна насолода в глибині душу веселить.
Духовні лекції, вам скажу, підносять розум до небес,
Хочеться Біблію читати, молитись, щоби дух воскрес.
І можем тут навчатись віри, щоб краще жити на землі,
Духовно теж зрости без міри, сьогодні, зараз, у ці дні.
Згадаєм лекції здоров’я, що коли їсти, сон, вода-
Все це важливо, бо хвороби втечуть, не лишиться й сліда.
Масажні курси, вертебролог залишать згадку про цей час,
Згадаєм ми й зарядку в голос, період сповнений прикрас.
Віднова зору теж важливо, рецепти, вправи кожен день,
І відновити зір можливо, лиш бути сповненим бажань.
Курцям «колишнім» ми бажаєм залежність цю перемогти,
Нелегко це, про це ми знаєм, но з Богом дійдем до мети.
Купання, річка, відпочинок, залишать в пам’яті сліди,
Життя в наметах, мов барвінок, стелились над землею ми.
І «караоке» ми згадаєм, співали пісні досхочу,
Все про Ісуса, точно знаєм, бо Він сказав: «Я вас навчу».
За кухню в нас окрема мова, у ресторані «Три дубки»
Ми харчувались наче вдома, з’їдали все, ще й залюбки
І перше, й друге і салати, банани, персики і все,
Що подавали щоб забрати, спожити на здоров’я це.
І керівництву щира дяка, за табір створений для нас,
Ви потрудились, вам відзнака, хай Бог подбає і про вас.
Ну що ж, загальне слово скажем: бажаєм всім благословінь
І всі разом від серця зможем сказати на це все: «амінь».
2012 рік.
***
Служителям Донбасу
Настане ранок, посміхнись,
І кожен день цінуй як диво.
Навколо себе озирнись,
Скажи собі, що ти щасливий (ва).
Створи колекцію з удач,
Забудь проблеми і печалі,
І ворогів своїх пробач,
А злі думки жени подалі.
Збагни нарешті: все мине.
Навіщо сили витрачати?
Життя прекрасне, бо одне
Й його не варто марнувати.
Бажаю вам в нелегкий рік
Любові, радості, натхнення,
Господь хай стане провідник,
Щасливим буде сьогодення!
Надія хай живе в душі,
Над головою мирне небо,
До Бога разом поспішім
І Він нам сповнить всі потреби.
Хай дев`яностий вам псалом
Розкриє всім надії крила,
Хай не здолає бурелом,
І хай зростуть віри вітрила.
Хай стріли, що летять у день
Господній Ангел відвертає,
І хай не станем як мішень,
Ісус бажання наше знає.
Хай збереже Господь всіх вас,
Співайте вище на октаву,
Благословить Господь Донбас
І віддасте ви Богу славу.
Василий Кривенчук — пастор двух адвентистских общин, капеллан в 11 тюрьмах Черновицкой области. Есть у него ещё один дар – что видит, он описывает в стихах.
Почти всю свою жизнь он не писал стихи. Но они жили в его сердце, в его душе. Василий считал, что, если Господь ему велит писать, он сможет.
Началом послужил один случай. Когда Василий был наставником молодёжи, возникла необходимость написать песню. В голове крутился мотив песни «Мы желаем счастья вам», и он решил попробовать. Четыре часа работы и песня была готова. Но её сразу не приняли. Неделю молодёжь придирчиво разбирала слова, искала, что можно изменить, но ничего не нашла, и песня осталась в своём первоначальном варианте.
Василий понял, что Господь дал ему новый дар. Теперь что бы он ни делал ? программы, уроки, пожелания, ? всё выливается в стихотворной форме.
Самую большую радость испытал, когда крестил свою неграмотную 82-летнюю маму. Мама ему сказала: «Я хочу верить в Бога, как ты». «А Вы знаете, что для этого нужно в воде креститься?» Мама отвечает: «Знаю, я уже месяц в мыслях в воде купаюсь». И он посвятил ей стихотворение.
Этот дар – писать песни и стихи – привёл ко Христу не одного человека. Долго с женой Алёной они молились за людей из села Стацева Снятинского района Ивано-Франковской области, приезжали на домашнююю церковь, изучали молитву «Отче наш». В этой общине было 15 человек, и Василию нравилась её духовная атмосфера. Однажды ночью ему приснился мальчик, который пел: «Он даёт приглашенье, Он – невеста Христа». Василий проснулся и написал песню. С этой песней поехали в село.
И эти слова, убеждён Василий, сделали больше работы, чем все приезды. Одна женщина воскликнула: «Смотрите, Сам Бог говорит к нам!» Крестилось десять человек.
В одной женской тюрьме перед восьмым марта он раздал каждой женщине чистые конверты, чтобы они написали своим семьям письма. Прочитал стихотворение:
Много работы у Василия с молодёжью: восхождение на Говерлу, подростковый клуб следопытов, байдарочные походы, литературный евангелизм.
Работа в тюрмах забираем много времени, духовные силы. Когда он заходит в помещение, и триста человек смотрят на него, стихи помогают ему наладить контакт, создать доверительную атмосферу. Читал там стихи об Эллен Уайт, на темы «Великая борьба», «Весть трёх ангелов». После чтения стихов люди с большим интересом воспринимают духовные наставления.
Во время учёбы в адвентистской семинарии под Киевом он слушал преподавателей и записывал задания в стихотворной форме.
Много стихов написал в благодарность друзьям-пасторам. Василий близко к сердцу принимает переживания пасторов из Донбасса.
Любимая приветственная фраза капелана: «Дети Божии». Как сын Божий, Василий делится тем, что дал ему Господь. Пишет стихи на ходу, живёт в постоянном движении, как говорит: «на ходу» и несёт добро всем, кто его окружает. Планирует издать сборник стихов.
Записала Алла Шумило