Онук польського генерала, який став сином небесного царя

Протягом століть Біблія демон­струвала свою таємничу міць, здат­ну перетворювати життя людини, підносити її дух, збагачувати розум, розширювати погляд на оточуючий світ, і облагороджувати її бажання. Багато щирих людей у нашій країні протягом століть прагнули до пізнан­ня істини Божої, як вона викладена в Біблії. Цей підвищений інтерес до Біблії серед простого народу дуже сильно проявився у зв’язку з падін­ням кріпацького права у 1861 р. і з появою у Росії Священного Писання російською мовою у 1876 році. До­слідники відзначають, що це значною мірою сприяло розповсюдженню руху, котрий пропагував життя за бі­блійними принципами.

Цей рух особливо швидко розповсюджувався на теренах Київ­ської губернії у Таращанському повіті, який називали «розсадником штундизму». Одним з найяскраві­ших його представників був Теофіл Арсентієвич Бабієнко (1850-1943 рр.). Він народився у м. Тараща, піз­ніше став служителем Церкви АСД — першим рукоположеним пастором для служін­ня серед українців й інших східних слов’ян. Його дід за материнською лінією на прізвище Гордовський був польським генералом, а батько за­ймався іконописом.

Теофіл Бабієнко (на фото сидить) служив дияконом-псаломщиком у право­славній церкві м. Тараща. До сво­го навернення він не бував за кор­доном, не спілкувався з іноземними місіонерами, не тримав у руках жодного видання, «противного» Церкві. В лиці Бабієнка ми маємо приклад самостійного усвідомлення віри — завдяки Слову Божому в силі Свято­го Духа. Спочатку під час служіння у храмі, потім самостійно вивчаючи Біблію, ця проста людина поступово переконалася у необхідності жити за Словом Божим.

Це сталося, коли Теофіл Арсентієвич був регентом у православній церкві містечка Тараща, а також чи­тав Псалми з Біблії на криласі церк­ви. Йому настільки сподобалася ця книга, що він попросив у священи­ка дозволу брати її додому. Вечора­ми Теофіл сідав за стіл і читав Біблію. Дізнавшись, що в регента церкви є вдома Біблія, сусіди стали приходити послухати її читання. Річ у тім, що у ті роки Біблія була величезною рідкіс­тю, і придбати її було дуже тяжко на­віть у великих містах, а в маленьких містечках її зовсім не було.

Бабієнко зі своїми слухачами не читали ніякої іншої релігійної літера­тури, тлумачень, енциклопедій, вони просто читали Біблію, Слово Живого Бога, і в них усе більше й більше міц­ніло бажання в усьому слідувати бі­блійним заповідям і вченню. Але ба­гато з того, у що Теофіл раніше вірив, суперечило Біблії. Він відкрив, що Бі­блія забороняє поклонятися святим і відкидає вчення про безсмертя душі, велить дотримувати суботній день, а хрещення має звершуватися у до­рослому віці через каяття і шляхом повного занурення у воду.

Дійшовши таких висновків, Бабі­єнко пішов до священика і став за­питувати в нього: чому їхня церква не дотримується того, про що ясно написано у Біблії? Він показав священнику біблійні тексти і просив дати пояснення, якщо він, Теофіл, у чо­мусь помиляється. На це священик у різкій формі сказав йому, що він зій­шов з розуму, і це було спричинено читанням Біблії. При цьому батюш­ка наказав повернути Біблію, щоби вона більше не бентежила Теофіла. Але якщо Бабієнко й повернув свя­щенику Біблію, проте від бажання далі пізнавати біблійну істину не від­мовився. Він вирушає до Києва, ма­ючи намір купити собі Біблію і від­найти відповіді на виниклі у нього і його друзів запитання. Почуття не­вимовної радості переповнювало його, коли він їхав назад з Києва до себе в Таращу. Він їхав з радістю, бо придбав Слово Боже.

На превеликий жаль, у наші дні, коли придбання Біблії не викликає жодних труднощів, ми чомусь пе­рестали цінувати цей скарб. У бага­тьох віруючих Біблія просто стоїть на полиці, а справжнє дослідження Пи­сання сьогодні, на жаль, практично не проводиться. Людей більше ціка­вить те, що скажуть політики, соці­ологи, що відбуватиметься в країні, ніж Біблія та її пророцтва. Політич­ні передачі збирають біля екранів мільйони людей, і вони із жадністю слухають. Ще більшою, мабуть, популярністю користуються передачі за участю екстрасенсів і астрологів, з оманливих слів котрих мільйони лю­дей хочуть дізнатися про своє май­бутнє. Те ж, що каже Біблія з цих пи­тань, практично нікого не цікавить. У цьому, до речі, і полягає одна з при­чин того кризового періоду, в якому ми живемо.

Але Бабієнко цікавило саме те, що каже Біблія. І тому, повернувшись у Таращу, він продовжив її ви­вчення. Невдовзі його будинок вже не міг вмістити усіх бажаючих. У 1877 р. вони організували «Това­риство братів, які досліджують Бі­блію». Товариство швидко зроста­ло, з’явилися філії в інших містах і селах України. Члени Товариства проповідували у навколишніх се­лах біблійні істини: про святість су­боти, неприпустимість поклоніння святим, безпідставність безсмертя душі та скорий прихід Господа. Не­вдовзі сподвижники Бабієнка, зі­бравши гроші, вирішили побудува­ти свій молитовний будинок, і 1883 року відправили свого керівника у Київ до генерал-губернатора за до­зволом побудувати будинок молит­ви, де могли збиратися для вивчен­ня Біблії усі бажаючі. Під час поїзд­ки до Києва Бабієнка заарештували «за розповсюдження єресі» і висла­ли на Кавказ. У 1886-1887 рр. Теофіл Бабієнко (на фото сидить), знаходячись у заслан­ні у Ставрополі та вже дотримуючи суботу, став першим адвентистом-українцем, а після знайомства з адвентистським проповідником Ла-убганом організував у Ставропо­лі першу слов’янську адвентистську громаду. У 1890 р. під час адвентистської конференції на тери­торії Росії Бабієнко був рукоположений на проповідницьке служіння, став першим священнослужителем-українцем Церкви адвентистів сьо­мого дня.

Біблія діяла у житті Т.А.Бабієнка, вона і сьогодні змінює серця бага­тьох людей. А як щодо вас? Чи чи­таєте ви Священне Писання? Чи дозволяєте Богові перетворювати вас?

 Віталій Нероба, релігієзнавець, служитель Церкви АСД м. Тараща, Київська область