4-19 грудня силами третьої львівської громади було проведено євангельську програму під цією назвою. Лекції читав євангеліст Микола Гончар. Не випадково обрав він тему звільнення від хвороби гріха, адже за фахом Микола Павлович – лікар-невролог, спеціаліст з реабілітації дітей з діагнозом ДЦП.
Щодня він стикається з наслідками гріха – хворобами, стражданнями, болем, залежністю… Тому особливо близькою була для нього ця програма. Цю цитату, з книги «Пророки і царі», Микола Павлович зробив своїм життєвим девізом: «Як багато у світі тих, в чиїх серцях згас останній промінчик надії! Допоможіть їм, нехай в їхніх серцях знову зійде зоря. Багато впали духом. Скажіть їм слова підбадьорення. Моліться за них. Скільки людей мають потребу в хлібі життя! Читайте їм Слово Боже. Багато людей настільки душевно розбиті, що жоден земний бальзам і ліки не мають сил зцілити їх. Моліться за ці душі. Приведіть їх до Ісуса. Скажіть їм, що для них в Галааді є бальзам і Лікар». Е. Уайт. «Пророки і Царі», розділ 59.
Однак, крім духовних роздумів, до уваги слухачів пропонувались і лекції про здоровий спосіб життя. «…санітарна реформа є одним з напрямів в тій величезній діяльності, яка повинна приготувати народ до Другого Приходу Господа. Вона пов’язана зі звісткою третього ангела так тісно, як рука з тілом». Е. Уайт. «Свідоцтва для Церкви», том 3, стор.161,162.
Щовечора, перед початком духовних роздумів, істинами здорового способу життя ділились різні фахівці: лікар-терапевт вищої категорії, терапевтичного відділення Львівської обласної клінічної лікарні швидкої допомоги — Іван Левченко; мануальний терапевт з 20–літнім стажем — Богдан Кушинський; лікар-стоматолог — Ольга Ношин. «Адвентисти сьомого дня володіють істиною величезної важливості. Ось вже 138 років пройшло з тих пір, як Господь пролив особливе світло відносно принципів здорового способу життя… Як народ Божий ми зобов’язані просуватися вперед, керуючись отриманим світлом. Це наш обов’язок — розуміти і поважати принципи здорового способу життя». Е. Уайт. «Свідоцтва для Церкви», том 9, стор.158.
Ця програма подарувала для 3-ї львівської громади також і досвіди. Спочатку проведенню програми завадив грип. Підготовка до програми вже була завершена: обрано теми лекцій, підготовані слайди, надруковані афіші і запрошення. Аж раптом, епідемія грипу перекреслила усі плани. Кінопалац, в якому повинна була відбуватись програма, був закритий на карантин. Довелось перенести проведення програми на два тижні. Але афіші і запрошення уже надруковані! Це не було проблемою для посвячених братів і сестер, які за один вечір роздрукували наклейки з новою датою проведення, і переклеїли їх на 5000 запрошень і 200 афішах! Незважаючи на перешкоди, запрошення і афіші були розповсюджені вчасно. Та на церкву чекало нове випробування! За день до початку програми з Миколою Павловичем зв’язалась менеджер Кінопалацу, і повідомила, що директор відмовляється надати зал в оренду на домовлений термін! Жодних пояснень!.. Зв’язатись, з директором Кінопалацу, так і не вдалося: телефон не відповідає, двері зачинені. Ця звістка приголомшила громаду, наче грім серед ясного неба. Та громада не здавалась: блискавками розійшлись повідомлення по Інтернету про особливу молитовну потребу віруючих! І, цього ж вечора о 19:00, церква зібралась на особливе молитовне служіння. Після служіння було вирішено проводити програму в приміщенні 3-ї львівської громади, яка знаходиться неподалік від Кінопалацу. А також домовилися, що брати і сестри чергуватимуть біля Кінопалацу, щоб скеровувати запрошених на нове місце проведення програми. Епідемія грипу, втрата залу, зіпсована погода – ніщо не стало на заваді тим, «хто надію складає на Господа…» (Iс.40:31), і в перший день програми громада вітала у себе п’ятьох гостей!
Наразі програму завершено. Микола Павлович висловлює щиру подяку усім, завдяки кому ця програма відбулась: молитовному гуртку громади, команді медиків, рядовим членам і молоді, – усім, хто посвятив свій час для підготовки. Елен Уайт писала: «Найбільша потреба сучасного світу — це потреба в людях, яких не можна ані купити, ані продати; людей чесних і щирих, які не бояться називати гріх його ім’ям; людей, чиє сумління вірне обв’язку настільки, наскільки стрілка компасу північному полюсу; які стоятимуть за справедливість, навіть якщо небеса впадуть». Е. Уайт. «Виховання», стор.57.
Слава Богу, що у нашій громаді такі люди є!
«Ми повинні вкласти в свою працю усі дарування, якими Бог наділив нас. Ми повинні обернутися до світла, щоб благодать Божа могла злитися на нас, і перетворити нас на подобу Божу. Небо готове вилити рясні благословення на тих, хто посвятить себе справі Божій в ці завершальні дні історії нашого світу. Нас чекають великі випробування і розчарування, і мабуть нам доведеться провести немало безсонних ночей. Але давайте запам’ятаємо ці моменти гарячої молитви до Бога, щоб Він дав нам розуміння,та здатність побачити і оцінити нашу перевагу». Е. Уайт. «Рев’ю енд Геральд», 1.4.1909.
Ольга Ношин
