Рецензія на видання: «Бог і Майдан: Аналіз і свідчення» під редакцією М. Димида, випущене у 2018 році Українським католицьким університетом у Львові (ISBN 978-617-7637-07-2). Обсяг книги складає 224 сторінки, вісім з яких відведено під ілюстративний матеріал.
Ключова концепція автора зводиться до твердження, що події Революції Гідності вийшли за межі суто соціально-політичного процесу, ставши глибоким християнським феноменом, котрий продемонстрував Божу присутність як на самому Майдані, так і в душах протестувальників. Проблематика цього дослідження охоплює духовні, етичні, історико-культурні виміри сьогодення нашої держави, а також питання формування нації, її орієнтирів та майбутніх шляхів розвитку.
Своєю метою творець книги вбачає демонстрацію Божих дій під час протестів через громадян, котрі відстоювали правду та власну гідність, а також розкриття впливу цих подій на релігійні інституції і соціум загалом. Видання орієнтоване на широке коло читачів, яким небайдужі аспекти української політики, культурного розвитку, релігії та теології. Автор книги виступає з точки зору віруючої людини, теолога та патріота своєї країни, котрий особисто брав участь у революційних подіях та бачив їх на власні очі. Свій погляд на ситуацію він формує через призму раціонального мислення і релігійних переконань, паралельно досліджуючи спогади інших очевидців тих подій. Дослідник рішуче відкидає погляди, що нівелюють божественний вплив на історичні процеси, трактують протести винятково як прояв анархії, жорстокості чи політтехнологій, знецінюють людську подобу до Бога або ж створюють штучний конфлікт між суспільством та релігією.
Книга чудово реалізує заявлені наміри, адже її творець пропонує структурований і обґрунтований виклад власних думок, підкріплюючи їх конкретними подіями, висловлюваннями, порівняннями та ілюстративними ситуаціями. Дослідник бере до уваги альтернативні погляди, ймовірні сумніви або критику з боку аудиторії, намагаючись завчасно надати на них вичерпні роз’яснення. Завдання праці виконано повною мірою, бо в тексті доведено нерозривний зв’язок між Всевишнім та революційними подіями, підкреслено глибокий релігійний сенс боротьби за гідність, а також наголошено на необхідності єднання церковних і світських кіл заради спільного блага на основі отриманого досвіду. Підняті в монографії питання вирізняються масштабністю, зачіпаючи духовну, моральну, культурно-історичну та соціальну площини буття. У виданні здійснено вдалу спробу проаналізувати всі згадані напрямки, водночас зберігаючи постійну концентрацію на стрижневій концепції.
Михайла Димида можна охарактеризувати як неупередженого фахівця: він відверто декларує власні переконання, проте уникає їх агресивного насаджування аудиторії. У своєму аналізі він спирається на академічну літературу, розглядає розмаїття думок, а також свідомий того, що може припускатися неточностей чи мати певні межі компетентності. У тексті окреслено конкретні межі вивчення проблеми, де наголошується, що представлені підсумки не є абсолютно істинними чи вичерпними, а слугують радше особистим осмисленням подій. Тексту не притаманні тенденційність чи надмірна суб’єктивність, адже висновки формуються не на основі попередніх здогадок, а спираються виключно на логічні доводи, спогади учасників та реальні факти. Крім того, дослідник уникає надмірного самобичування, ілюзій чи вихваляння, зосереджуючись на пошуку об’єктивної істини та справедливості.
Матеріал подається надзвичайно послідовно завдяки вдалому поділу тексту на змістові блоки, підрозділи та параграфи, а також використанню плавних переходів між різними частинами книги. Надані відомості вирізняються високим рівнем достовірності, адже дослідник базує їх на надійних та визнаних матеріалах, ретельно зафіксованих у бібліографії та посиланнях. Кожне використане висловлювання чи спогад супроводжується точним зазначенням його походження. Дотримання академічних вимог щодо оформлення посилань гарантує відсутність помилок та некоректного використання чужих слів у тексті. Дослідник ретельно верифікує зібрану інформацію, повністю відмовляючись від безпідставних фантазій чи маніпуляцій. Наявні посилання підтверджують залучення широкого спектра ґрунтовної літератури, яка не лише аргументує позицію творця, але й надає аудиторії орієнтири для глибшого занурення у проблематику.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що це видання зацікавить усіх, кого хвилює вплив релігії та Творця на політико-соціальні трансформації, зокрема в контексті Революції Гідності. Безперечною перевагою книги є бездоганна грамотність, зрозумілий стиль викладу думок та суворе дотримання академічних норм. Упорядник демонструє високий рівень критичного мислення та неупередженості: замість диктату власних поглядів він пропонує роздуми для подальшого обговорення, відверто визнає свої недоліки та декларує готовність до конструктивної дискусії. Насамкінець варто зазначити, що у тексті успішно обґрунтовано релігійне значення боротьби українців, нерозривність божественного промислу і Майдану, а також потребу солідарності світського та духовного світів для досягнення загального добробуту. Зважаючи на це, я щиро раджу книгу Михайла Димида всім, хто прагне зрозуміти тонкощі взаємозв’язку між духовною та суспільною сферами.
Саліма Лужецька